2.2. Організація і проведення модульної контрольної роботи

Модульна контрольна робота проводиться у письмовій формі після вивчення всіх змістових модулів у формі розв’язання практичних завдань за індивідуальними картками. У разі, якщо студент не з’явився на проведення модульної контрольної роботи без поважних причин, він отримує нуль балів.

Перескладання модульної контрольної роботи визначається викладачем у робочому порядку.

Бали за відвідування занять не нараховуються.

2.3. Організація і проведення підсумкового контролю.

До підсумкового контролю допускаються студенти, які виконали усі модульні контрольні роботи і за рейтинговим показником набрали не менш ніж 35 балів з 75.

У разі, коли рейтинговий показник за поточно-модульним контролем не менш ніж 61 бал, студент має право не складати підсумковий контроль з навчальної дисципліни. Рейтинговий показник студента з навчальної дисципліни при цьому виставляється відповідно до набраної кількості балів.

За результатами підсумкового контролю рейтинговий показник з навчальної дисципліни не може бути зменшений.

2.4. Визначення рейтингового показника з навчальної дисципліни

Підсумковий рейтинговий показник студента з навчальної дисципліни (залік) встановлюється як сума набраних студентом балів за поточно-модульним контролем.

Якщо студент не погоджується з результатами контрольних заходів, він може протягом двох днів після ознайомлення з результатами, звернутися з апеляцією до завідувача кафедри. Завідувач кафедри зобов’язаний протягом трьох днів разом з викладачем, який проводив контрольні заходи, розглянути апеляцію і прийняти остаточне рішення, про яке повідомити студента.

Якщо у підсумку студент отримав за рейтинговим показником оцінку „FX”, то він допускається до повторного складання підсумкового контролю з дисципліни. Студент, допущений до повторного складання підсумкового контролю зобов’язаний у терміни, визначені деканатом, перекласти невиконані (або виконані на низькому рівні) завдання поточно-модульного контролю. Рейтинговий показник студента з навчальної дисципліни при цьому визначається за результатами повторного складання підсумкового контролю і не впливає на загальний рейтинг студента.

У разі отримання студентом за рейтинговим показником оцінки „F”, то він повинен пройти повторний курс вивчення цієї дисципліни протягом наступного семестру (навчального року) за графіком, встановленим деканатом. Бали, отримані студентом при вивченні дисципліни у попередній період, анулюються.

13. Методичне забезпечення

МЕТОДИЧНЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ: підручники, методичні розробки практичних занять, методичні рекомендації до тем, рекомендовані списки наукової і науково-популярної літератури, пакети тестів і контрольних робіт, список питань для колоквіуму, список питань для самоконтролю.

14. Рекомендована література

Базова

ЛІТЕРАТУРА:

Підручники:

15. Бочаров В.А., Маркин В.И. Основы логики. – М., 1994.

16. Гетманова А.Д. Логика. – М., 1995.

17. Ивлев Ю.В. Логика. – М., 1994.

18. Кириллов В.И., Старченко А.А. Логика. – М., 1995.

19. Конверський А.Є. Логіка. – К., 1999.

20. Светлолв В.А. Практическая логика. – СПб., 1995.

21. Свинцов В.И. Логика. – М., 1987.

22. Хоменко І.В. Логіка – юристам. – К., 1997, 1998.

23. Хоменко І.В. Еристика. – К., 2001.

24. Абачиев С.К., Делия В.П. Теория и практика аргументации, – М., 2004.

25. Грязнов Д.П. Логика, рациональность, творчество. – М., 2002.

26. Зеленогорский Ф.А. О методах исследования и доказательство. – М., 1998.

27. Рузавин Г.И. Логика и аргументация. – М., 1997.

28. Швырев В.С. Теоретическое и эмпирическое в научном познании. – М., 1978.

Збірники вправ:

1. Ивин А.А. Практическая логика. – М., 1997.

2. Ивлев Ю.В. Логика: Сборник управжнений. – М., 2001.

3. Сборник упражнений по логике. – Минск., 1990.

4. Хоменко І.В. Логіка. Практикум. – К., 2002.

5. Укражнения по логике. – М., 1993.

Довідкова література:

1. Горский Д.П., Ивин А.А. Краткий словарь по логике. – М., 1991.

2. Кондаков Н.И. Логический словарь-справочник. – М., 1975.

3. Философский энциклопедический словарь. – М., 1993.

Хрестоматії:

1. Логика и риторика. Избранніе тексті. – Минск., 1994.

2. Логика. Логические основы общения. – М., 1994.

Популярна література:

1. Байиф Н.К. Логические задачи. – М., 1983.

2. Гжегорчик А.А. Популярная логика. – М., 1979.

3. Ивин А.А. Искусство правильно мыслить. – М., 1979.

4. Ивин А.А. По законам логики. – М., 1983.

5. Кэрролл Л. Логическая игра. – М., 1991.

6. Кэрролл Л. История с узелками. – М., 1992

Теми лекційних та семінарських занять:

Тема 1. Історія мистецтва суперечки і її логічних основ.

Логіка викладу:

1. Історія мистецтва суперечки.

2. Суперечка і її логічні основи у Давньому світі

3. Схоластика і суперечка в період середньовіччя.

4. Еристична діалектика А. Шопенгауера.

5. Вчення про суперечку С. Поварні на.

6. Актуальні проблеми логічних основ сучасної суперечки.

Тема 2. Загальна характеристика суперечки

Логіка викладу:

1. Визначення суперечки.

2. Види суперечок за формою.

3. Види суперечок за метою.

4. Види суперечок за кількістю осіб.

5. Види суперечок за способом ведення.

6. Значення суперечки для філософів.

Тема 3. Мистецтво доведення

Логіка викладу:

1. Загальна характеристика логічного доведення

2. Види доведення

3. Основні правила логічного доведення. Помилки при їх порушенні.

Тема 4. Емпірична аргументація і культура мислення

Логіка викладу:

1. Загальна характеристика емпіричної аргументації.

2. Прийоми і методи емпіричної аргументації

Тема 5. Культура теоретичної аргументації

Логіка викладу:

1. Теорія як форма розгорнутого наукового логічного мислення.

2. Основні функції наукових теорій.

3. Загальна характеристика теоретичної аргументації.

Тема 6. Контекстуальна аргументація в логічній культурі особистості

Логіка викладу:

1. Загальна характеристика контекстуальної аргументації.

2. Описово-оціночний характер традиції.

3. Види аргументів алогічної аргументації.

2. Тематика та зміст семінарських занять

Семінарське заняття № 1

Тема 1. Історія суперечки

Мета: Розкрити особливості суперечки в Давній Греції, Давньому Китаї, Давній Індії. З’ясувати роль схоластики і суперечки в епоху середньовіччя, Відродження, Нового часу. Проаналізувати сучасні підходи до еристики як мистецтва суперечки.

Зміст практичного заняття:

1. Історія еристики в Давньому світі.

2. Робота А. Шопенгауера „Про еристику”.

3. Особливості вчення про суперечку С. Поварніна.

4. Сучасні підходи до еристики як мистецтва суперечки.

Питання до самостійної роботи:

1. Діалог Платона «Гіппій Більший».

2. Діалог Платона «Федр».

3. Спростуйте софізм: Той, хто сидів, встав. Хто встав – той стоїть. Отже, хто сидить, той стоїть.

4. Вкажіть відмітні ознаки таких аргументів: софізм; парадокс; апорія.

Семінарське заняття № 2

Тема: Загальна характеристика суперечки

Мета: Дати визначення поняттю „еристика” та „суперечка” і визначити її учасників. З’ясувати особливості класифікації суперечок за формою, за метою, за кількістю осіб, за способом ведення.

Зміст практичного заняття:

1. Визначення суперечки.

2. Особливості класифікації суперечок.

Питання до самостійної роботи:

1. Назвіть функції основних учасників суперечки.

2. Чи може дискусія виступати суперечкою заради перемоги?

3. Чи може полеміка виступати суперечкою заради істини.

4. Наведіть приклади тем для дебатів і диспуту.

5. Укажіть переваги і недоліки своїх можливих діалогів в таких формах: діалог з однією людиною; діалог з викладачем на семінарському заняття; діалог по світоглядних питаннях у форму спілкування з опонентом по електронній пошті.