10. Періодизація Середньовіччя та особливості кожного з етапів цієї доби

Раннє середньовіччя ( країни Зх.Європи – з V-XI ст.; у країнах Сходу – II-XI ст.)

• період становл. феодальних відносин

• формув.великої земельної власності та класів феодального суспільства

Класичне (розвинуте) середньовіччя ( країни Зх.Європи – з XI-XV ст.; у країнах Сходу - до XVI ст)

• зрост.продукт.праці у с/г та ремеслі

• зростання населення

• формув.централізованих феодальних держав

• виникнення міст як торгово-ремісничих центрів

• Європа перетвор. в один з найбільш передових в економ.і культ.відносинах регіонів світу

Пізнє середньовічння (країни Зх.Європи – з XVI–серед. XVIII ст.; у країнах Сходу до кінця XIX ст)

• поступовий розпад феодалізму та зародження капіталістичних елементів

• епоха первісного нагромадження капіталу та перших буржуазних революцій

• виникнення мануфактурного виробництва

11. Розвиток ремесел і міст у період Середньовіччя

Основними галузями ремісничого виробництва у сер. Європі були гарничодобувна і металургійна та текстильна промисловість

ТЕКСТИЛЬНА

• центрами бабовняної промисловості були Нідерланди, Пн.Італія і пн.Франції

• шовкова промисл. розвив.в Італії і Франції

• виготовлення полотна як домашнього промислу було розповсюджене майже в усіх країнах Центр.і Пн.Європи

ГІРНИЧОДОБУВНА

Представлена як відродженими римськими копальнями (видобут. зал.руди у Франції, Іспанії, Німеччині; олова – в англії; срібла, міді, ртуті – в Іспанії) , так і новими (видобуток зал.руди у Штирії, Каринтії; срібла у Саксонії та Угорщині)

МЕТАЛУРГІЙНА (до XV ст. – у формі селянських промислів, у XV-XVI ст. – у формі капіталістичної мануфактури)

• винахід та виробництво вогнепальної зброї різко збільшив попит на метал

• у XV ст.був винайдений передільний спосіб плавки заліза

Причини виникнення міст:

1. удосконалення знарядь праці

2. заг.економ.піднесення

3. розв.торгівлі, обміну, товарно-грошових відносин

4. Христові походи

У Х ст.феод.міста утв.на пд.Франції, у Х-ХІ ст. – в Англії, Нідерландах, Нім., у ХІ ст.- в Італії. Міста оточували кам’яні або деревяні стіни, глибокі рови, залиті водою.

Міська рада обиралася міськими жителями та вирішувала пит.поповненням та використ.казни міста, розпорядж.військом, судом.

Комунальні революції – боротьба між жителями міста і феодалами за міське самоправління та правову організацію.

НАСЛІДКИ КОМУН.РЕВОЛ.:

1.Звільнення від кріпосницької залежності

2.Міста отримали повне або частк.самоврядування

3.Міста стали осередками промисловості та ремесла

12. Відобр.Господ.Розвитку Зх.Європи та Київ.Русі у документальних та літ.Джерелах Середньовіччя.

Київська Русь була типовою ранньофеодальною державою, в якій завершується становлення феодальних відносин, зростає та зміцнюється феодальне землеволодіння (вотчина). Головними га­лузями економіки Київської Русі, як і в стародавніх слов'ян, були землеробство та скотарство. Основною формою державних пода­тків спочатку була данина, яку збирали через так зване полюддя.. Князі самі або через своїх «посадників» об'їжджали підвладні їм території та збирали дани­ну хутром, медом, воском та ін. У полюддя князь та його дружи­на вирушали у листопаді, і не раз збирали данину всю зиму та вес­ну, а коли сходила з річок крига — підправляли зібране до Києва. Одиницею обкладання при стягуванні данини з окремої сім'ї був «дим», а з окремого господарства – плуг або рало.

Міста Київської Русі були як центрами ремесла і торгівлі, так і адміністративно-воєнними.

Налічувалося до 40 ремісничих спеціальностей: виготовлення зброї, щитів, панцирів, замків, цвяхів, предметів домашнього вжитку, гончарних, ювелірних виробів тощо. Рівень майстерності давньоруських ремісників був надзвичайно високим, не поступа­вся рівню провідних країн того часу. Диференціація ремесел, посилення обміну сприяють розвиткові внутрішньої та зовнішньої торгівлі. Основною формою внутрішньої торгівлі були невеликі місцеві ринки, зв’язок між якими був віднос­но слабким. Зовнішня торгівля в Київській Русі розвивалась завдяки наявності таких важливих торговельних шляхів, як «з варяг у гре­ки» (з Балтійського моря в Чорне), по Волзі до узбережжя Каспійсь­кого моря. Вивозились хутра, мед, віск, льняні тканини, прикраси. Ввозились шовкові тканини, парча, оксамит, срібло, мідь, прянощі.

Незважаючи на значну роль торгівлі та ремесла, переважна частина населення займалася землеробством й різними промис­лами. Значне місце посідало скотарс­тво: розводили велику рогату худобу, коней, свиней.

З розвитком феодального землеволодіння виникає та набирає поширення така його форма, як вотчина — спадкова феодальна власність на землю. Вона виникала в результаті жалування кня­зем землі боярам і визначалась як безумовне володіння землею при необмеженому розпорядженні нею. Вотчина ділилася на пан­ське господарство та селянське держання. У дрібне господарство смерда входили наділ землі, хата, худоба, птиця. Селянин платив феодалу оброк, обробляв своїми знаряддями та своїм тяглом пан­ське поле.

Про створення та структуру Давньоруської держави вчені дізнались з літописів, найціннішим в інформаційному плані з яких був літопис «Повісті минулих літ», перша редакція якого була створена ченцем Печерського монастиря Нестором близько 1111 р. Найповніше вона збереглася у Лаврентіївському та Іпатіївському літописах, які являють собою відповідний звід київського та га­лицько-волинського літописання. В повісті минулих літ згадуються ранні державні формування словянських племен ще до утворення Русі, та описуються династії князів різних племен та династії князів Київських.