6 Корпоративне управління та економічна ефективність нак "нафтогаз україни"

НАВЧАЛЬНА МЕТА:

ЗНАТИ: особливості управління економічною ефективністю НАК "Нафтогаз України" та системою корпоративного управління компанії.

ВМІТИ: визначати фінансові показники діяльності нафтогазової компанії та вирішувати проблеми корпоративного управління в організації.

ПРОБЛЕМАТИКА:

1 Проблеми ефективності управління НАК "Нафтогаз України".

2 Фінансовий стан і результати діяльності "Нафтогазу" як результат ефективності управління компанією.

3 Вплив політики ціноутворення на фінансовий стан НАК "Нафтогаз України".

4 Причини незадовільного економічного стану НАК "Нафтогаз України".

5 Стан корпоративного управління в НАК "Нафтогаз України".

6 Шляхи покращення корпоративного управління "Нафтогазу".

ВИКЛАД ОСНОВНОГО МАТЕРІАЛУ

1 Проблеми ефективності управління нак "Нафтогаз України"

Неефективність корпоративного управління у державних підприємствах є великою проблемою для кожного українця. Український народ – власник найбільшої державної компанії НАК "Нафтогаз України" – внаслідок недоотриманого цією компанією прибутку щороку втрачає мільярди доларів. Економіка України зазнає ще більших втрат через структурні перекоси, і відбувається це через відсутність механізму, який змушував би державу здійснювати управління НАК "Нафтогаз України" в інтересах власника, а не в політичних чи приватних інтересах керівників держави.

"Нафтогаз" є найбільшою компанією України. Її доходи від реалізації продукції у 2012 році становили 97,42 млрд грн., що дорівнює 7 % ВВП. В компанії та її підрозділах працюють близько 170 тис. осіб. З кредитним портфелем у 61,82 млрд грн., у тому числі 31,93 млрд грн. заборгованості іноземним кредиторам (дані за 9 місяців 2012 року), вона є одним із найбільших українських позичальників на міжнародних фінансових ринках. Зважаючи на статус національної компанії, "Нафтогаз" відіграє також роль компанії, яка формує ставлення до України з боку іноземних інвесторів – серед них вона вважається "квазісувереном" (або позичальником, що фінансується на майже таких самих умовах, як держава). Тому проблеми із фінансовим станом "Нафтогазу" мають прямі наслідки для інвестиційної привабливості країни та можливостей залучення капіталу іншими українськими компаніями.

Ефективність управління НАК "Нафтогаз України" визначається:

• політичними пріоритетами, що формуються навколо відносин із російським монополістом "Газпромом";

• наявністю посередників та їх зв’язків з українськими політиками;

• ціною на імпортований газ і ставкою за послуги з транспортування газу.

Суто економічна діяльність НАК "Нафтогаз України" привертає значно меншу увагу, ніж заслуговує. У цій ситуації є ряд недоліків.

По-перше, немає впевненості у тому, що різні посадовці, політики та експерти розуміють проблему однаково – відповідно, немає жодних гарантій, що вони розв’язують одну й ту саму проблему. Це зводить імовірність консолідованого вирішення реальних проблем до мінімуму. Наприклад, серед українських політиків досі не визріло розуміння того, що необхідно розділяти стан/проблеми окремої компанії та цілої галузі. Звісно, оскільки "Нафтогаз" є монополістом, такий розподіл на побутовому рівні зробити важко, проте на концептуальному рівні він є вкрай важливим.

По-друге, відсутність публічного аналізу проблем сама по собі призводить до небезпечних наслідків. Зокрема, якщо уряд України сьогодні неявно погоджується із новою ціною на газ, яку методично і публічно декларує "Газпром", то йому вкрай важко буде домовитися про іншу ціну через півроку чи рік. Так само, якщо уряд через півроку чи рік дійде висновку, що ціна на послуги із транзиту газу є заниженою, то цілком резонним буде запитання, чому він не говорив про це раніше. Зокрема, на підставі сьогоднішньої позиції України приймає рішення та будує довгострокові плани Європейський Союз – основний споживач російського газу. Переглянути ці плани навряд чи вдасться, якщо Україна в останній момент з’ясує, що не змогла домовитися про чіткі газові відносини із Росією.

Тому необхідно системно проаналізувати проблему – встановити ознаки проблеми (симптоми), з’ясувати причинно-наслідкові зв’язки (встановити діагноз) і лише після цього визначитися з рекомендаціями (прописати ліки).