3. Застава

Сутність застави полягає в тому, що кредитор - заставодер-жатель набуває права у разі невиконання боржником зобов'я­зання, забезпеченого заставою, отримати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами.

Предметом застави може бути різноманітне майно, в тому числі речі і майнові права (вимоги), на яке може бути звернене стягнення.

Предметом застави може бути не лише майно, що є у наяв­ності, але й таке майно, яке заставодавець набуде після виник­нення застави (майбутній урожай, приплід худоби тощо). При цьому права заставодержателя (право застави) на річ, яка є пред­метом застави, поширюються на її приналежності, якщо інше не встановлено договором. Право застави поширюється на пло­ди, продукцію та доходи, одержані від використання заставле­ного майна, у випадках, встановлених договором.

Однак предметом застави не може бути: майно, вилучене з цивільного обігу; вимоги, нерозривно пов'язані з особистістю боржника: про відшкодування шкоди, заподіяної життю або здоров'ю, вимоги про аліменти; права, поступлення якими забо­ронене законом, і т.п. (ст. 576 ЦК України).

Предмет застави може бути замінений лише за згодою заста­водержателя, якщо інше не встановлено договором або законом.

Ризик випадкового знищення або випадкового пошкоджен­ня предмета застави несе власник заставленого майна, якщо інше не встановлено договором або законом. У разі випадково­го знищення або випадкового пошкодження предмета застави заставодавець на вимогу заставодержателя зобов'язаний нада­ти рівноцінний предмет або, якщо це можливо, відновити зни­щений або пошкоджений предмет застави.

Застава з передачею закладеного майна заставодержателю (або за його наказом - у володіння третьої особи) має місце при: 1) закладі; 2) заставі цінних паперів; 3) заставі майнових прав. При передачі йому майна заставодержатель має право користуватися переданим йому предметом застави лише у ви­падках, встановлених договором. За договором на заставодер­жателя може бути покладений обов'язок здобувати з предмета застави плоди та доходи. Разом з тим, заставодержатель, який володіє предметом застави, у разі втрати, псування, пошкодження або знищення заставленого майна з його вини зобов'язаний від­шкодувати заставодавцю завдані збитки.

При цьому слід враховувати, що, за загальним правилом, будь-яке заставлене майно може залишатися у заставодавця (части­на 6 ст. 576 ЦК України). Заставодержателю майно передаєть­ся в тому випадку, якщо про це прямо встановлено договором або законом. Крім того, існує майно, яке не може бути передане заставодержателю. До такого належить майно, на яке встанов­лена іпотека, а також товари у обігу або у переробці. Застава без передачі майна заставодержателю. 1) Іпотека - це застава землі, нерухомого майна, при якій земля і (або) майно, що складає предмет застави, залиша­ються у заставодавця (ст. ЗО Закону «Про заставу»). Та­ким чином, предметом іпотеки можуть бути земля, неру­хоме майно, а також сукупність землі і майна: будови, споруди, квартира, підприємство (його структурні підроз­діли) як цілісний майновий комплекс, а також інше май­но, віднесене законом до нерухомого (ст. 31 Закону «Про заставу»). Крім того, предметом іпотеки можуть бути земельні ділянки, що належать громадянам на праві при­ватної власності і багаторічні насадження (ст. 32 Закону «Про заставу»).

За основним призначенням предметів іпотеки розрізнюють: іпотеку житлових будинків, квартир, садових будинків, гара­жів; іпотеку земельних ділянок; іпотеку підприємств, будівель, будов, споруд та інших виробничих об'єктів.

Крім нотаріального посвідчення договору про заставу, у разі іпотеки вимагається внесення запису в Книгу записів застав про вчинену іпотеку (порядок ведення Книги запису застав за­тверджений постановою Кабінету Міністрів України від 12 січ­ня 1993 р.). Він передбачає внесення своєчасного, достовірного і такого, що кореспондує з відповідним записом в договорі, запи­су протягом трьох днів з моменту нотаріального посвідчення договору іпотеки.

2) Застава товарів у обігу або у переробці. Цей вид застави розглядається Законом «Про заставу» як спеціальний різновид застави із залишенням майна у заставо­давця.

Предметом застави товарів в обігу або переробці можуть бути сировина, напівфабрикати, комплектуючі вироби, готова продукція і т.п.

При заставі товарів в обігу або переробці, договір про заста­ву має низку специфічних ознак. Він має визначати вид застав­леного товару, інші його родові ознаки, види товарів, якими може бути замінений предмет застави. Крім цих спеціальних вимог, зберігається необхідність окреслення в договорі про заставу товарів в обігу або переробці загальних умов, які є необхідними для договору про заставу.

Застава з передачею заставленого майна заставодержа-телю.

1) Заклад - це застава з передачею заставленого майна за-ставодержателю або за його наказом третій особі (частина 2 ст. 575 ЦК України, ст. 44 Закону «Про заставу»). За домовленістю заставодержателя із заставодавцем предмет застави і у цьому випадку може бути залишений у заста­водавця під замком та печаткою заставодержателя (твер­да застава). У цьому випадку фізичної передачі речі не відбувається. Якщо предметом застави є індивідуально-визначена річ, то застава може проводитися шляхом на­кладення знаків, що свідчать про заставу. У цьому випад­ку річ фактично залишається у заставодавця, але при цьому він не має права користуватися нею, хоч і зберігає над нею контроль.

Після виконання забезпеченого заставою зобов'язання за-ставодержатель зобов'язаний негайно повернути предмет за­стави заставодавцю (якщо інше не передбачене договором).

Право користування закладеним майном, зазвичай прави­лом, у заставодержателя не виникає, воно можливе лише у випад ку, коли це спеціально передбачено у договорі. При цьому ко­ристування предметом застави не може мати комерційного характеру, прибутки, отримані заставодержателем від викори­стання предмета застави, мають бути спрямовані на покриття витрат на притримання предмета застави, а також зараховува­тися в рахунок погашення процентів по боргу або самого боргу за забезпеченим заставою зобов'язанням.

Застава рухомого майна може бути зареєстрована за заявою заставодержателя або заставодавця у Державному реєстрі за­став рухомого майна, ведення якого покладене на держателя Державного реєстру застав рухомого майна. У випадках, коли предметом застави є рухоме майно, реєстрація застави не по­в'язується з моментом виникнення права застави.

2) Застава цінних паперів.

Цінні папери характеризуються як один з оптимальних пред­метів застави. Вони достатньо ліквідні, не вимагають багато місця для зберігання.

Застава векселя або інших цінних паперів, які можуть бути передані шляхом здійснення передавального напису, здійсню­ється шляхом індосамента і вручення заставодержателю індо-сованого цінного паперу (ст. 53 Закону «Про заставу»).

Порядок звернення стягнення на цінний папір залежить від того, чи передав заставодавець заставодержателю право на па­пір або право з паперу. Якщо передано право на папір, то заста-водержатель повинен представити її для продажу з публічних торгів. На торгах вона реалізується не по номінальній, а по фактичній вартості.

Нарівні з правом на папір до заставодержателя може пере­йти і право з паперу, таким чином, заставодержатель може за­довольнити свої вимоги за рахунок предмета застави, не вдаю­чись до його продажу з публічних торгів.

3) Застава майнових прав. Заставодавець може укласти до­говір як на право вимоги за вже існуючими зобов'язанням, в яких він є кредитором, так і на ті, які можуть виникнути в майбутньому. У договорі має бути вказана особа, що є боржни­ком щодо заставодавця. Заставодавець зобов'язаний повідоми­ти своєму боржнику про заставу прав, що відбулася.

Майнові права, що мають строковий характер, можуть бути предметом застави тільки до закінчення строку їхньої дії.

У договорі застави прав, що не мають грошової оцінки (напри­клад, «ноу-хау») вартість застави визначається угодою сторін.

Наступна застава майна, що вже заставлене, допускається, якщо інше не встановлено попереднім договором застави або законом.При цьому наступна застава майна не припиняє право застави попереднього заставодержателя.

У разі невиконання зобов'язання, забезпеченого заставою, заставодержатель набуває право звернення стягнення на пред­мет застави і на задоволення за рахунок предмета застави сво­єї вимоги, що визначена на момент фактичного задоволення, включаючи сплату процентів, неустойки, відшкодування збит­ків, завданих порушенням зобов'язання, необхідних витрат на притримання заставленого майна, а також витрат, понесених у зв'язку із пред'явленням вимоги, якщо інше не встановлено договоюом.

Лекція 27. Забезпечення виконання зобов'язань.