3. Публіцистичний стиль.

Реалізується в жанрах: виступ, нарис, памфлет, фейлетон, дискусія.

Призначення: обговорення та пропаганда важливих суспільно-політичних ідей, вирішення суспільно-політичних питань, активний вплив на слухача, спонукання до діяльності.

Сфери спілкування: громадсько-політичне життя, суспільно-культурна та виробнича діяльність.

Стильові ознаки: поєднання логічності доказів, точності висловлення наукових положень з емоційно-експресивною образністю, використання художніх засобів – епітетів, порівнянь, метафор.

Мовні засоби: суспільно-політична лексика, емоційно забарвлені слова, риторичні запитання, вигуки, повтори; тон мовлення – пристрасний, оцінний (іронія, сарказм, захоплення, гнів); точні найменування подій, дат, місцевості, учасників; багатозначна образна лексика, здатна привернути увагу слухача (читача) і вплинути на нього.

Підстилі: підстиль засобів масової інформації (газети, журнали, радіо,

телебачення);

художньо-публіцистичний (памфлети, фейлетони, нариси, есе

– короткі нариси вишуканої форми);

науково-публіцистичний (літературно-критичні статті, публіцистичні огляди тощо).

4. Художній стиль.

Реалізується в жанрах: трагедія, драма, комедія, водевіль; роман, повість, оповідання; поема, вірш, байка, епіграма.

Призначення: різнобічний вплив на думки й почуття людей за допомогою художніх образів, формування ідейних переконань, моральних якостей та естетичних смаків.

Сфери спілкування: література, різні види мистецтва, культура, освіта.

Стильові ознаки: образність, поетичність, естетичне мовлення.

Мовні засоби: застосовуються всі мовні засоби, особливо широко – слова в переносному значенні; емоційно-експресивна лексика, різні види синонімів, антонімів, омонімів, фразеологізмів; використання історизмів, архаїзмів, діалектизмів; вживання дієслівних форм; всіх типів означень; використовуються стилістичні фігури (алітерація, асонанс тощо), періоди, еліпс (неповні значення), полісиндетон (багатосполучниковість), асиндетон (безсполучниковість) та ін.

Підстилі: епічні (епопея, роман, повість, оповідання, нарис);

ліричні (поема, балада, пісня, поезія);

драматичні (драма, трагедія, комедія, мелодрама, водевіль);

комбіновані (ліро-епічний твір, драма-феєрія, усмішки тощо).

5. Розмовний стиль.

Реалізується в жанрах: бесіда, приватний лист.

Призначення: обмін інформацією, думками, враженнями, прохання чи надання допомоги, виховний вплив, засіб невимушеного спілкування.

Сфери спілкування: побутові стосунки з родичами, друзями, знайомими; усне повсякденне спілкування на виробництві.

Стильові ознаки: усна форма спілкування, невимушеність в спілкуванні, непідготовленість до спілкування (спонтанне спілкування); використання позамовних чинників (ситуація, жести, рухи, міміка), емоційні реакції.

Мовні засоби: побутова лексика, фразеологізми; емоційно забарвлені та просторічні слова, звертання, вставні слова, вигуки, неповні речення тощо; багатство інтонацій, різних типів простих речень (переважно коротких: обірваних, односкладних тощо); можливі діалектизми, фольклоризми, скорочені слова.

Підстилі: в розмовному стилі відсутні.

Загальна характеристика офіційно-ділового стилю мовлення.

Офіційно-діловий стиль один з найдавніших стилів, який розглядається через мову ділових паперів, роз­поряджень, постанов, програм, заяв, автобіографій, резолюцій, про­токолів, законів, актів, наказів, анкет, розписок тощо. Це один із найдавніших стилів. Його ознаки знаходимо в документах XI—ХП ст. (Мстиславова грамота 1130 р.), в українсько-молдавських грамотах, українських грамотах XIV та XV ст., українських літописах (офі-ційні листи, угоди і т. ін.). Сфера вживання ділового стилю зумовлює його жанрову розгалуженість. Обслуговуючи потреби суспільства в державному, громадському, економічному й політичному житті, тексти офіційно-ділового стилю мають виразні відмінності навіть у межах того самого жанру. Однак для всіх текстів офіційно-ділового стилю характерні такі мовні риси.

1. Наявність реквізитів, які мають певну черговість. У різних видах ділових паперів склад реквізитів неоднаковий, він залежить від змісту документа, його призначення та способу оброблення. Закріплення за реквізитами постійного місця робить документи зручними для зорового сприймання, спрощує їх опрацювання. Підпис та дата є обов'язковим реквізитом будь-якого документа.

2. Точність, послідовність і лаконічність викладу фактів, гранична чіткість у висловленні. Діловий стиль (особливо писемне ділове мовлення) стиль позбавлений образності, емоційності та індивідуальних авторських рис.

3. Наявність усталених мовних зворотів, певна стандартизація початків і закінчень документів, основними рисами якої є:

а) широке вживання готових словесних формул типу у зв'язку з, відповідно до, з метою, згідно з, що спрощує й полегшує процес укладання окремих видів документів;

б) повторюваність тих самих слів, форм, зворотів, конструкцій як результат досягнення однотипності вираження думки.

4. Лексика здебільшого нейтральна, вживається в прямому значенні. Залежно від того, яку саме галузь суспільного життя обслуговує офіційно-діловий стиль, він може містити суспільно-політичну, професійно-виробничу, науково-термінологічну лексику.

5. Для чіткої організації текст ділиться на параграфи, пункти, підпункти.

6. У текстах часто вживаються словосполучення з дієсловами у формі теперішнього часу із значенням позачасовості, постійності дії: рішення надсилається, має місце, виробнича рада розглядає. Вживаються і такі звороти, як: згідно з оригіналом, складено й завірено (засвідчено) у двох примірниках, вжити заходів, визнати за можливе, звернутися із заявою, надати слово, оголосити подяку, накласти резолюцію.

7. Для ділового стилю мовлення характерні прості, поширені речення (кілька підметів при одному присудку, кілька присудків при одному підметі, кілька додатків при одному з головних членів речення). Вживаються також складні речення із сурядним і підрядним зв'язком.

Отже, тексти офіційно-ділового стилю вимагають від документації чітких тверджень, точності формулювань, не допускають двозначного тлумачення змісту.

Проблемно-пізнавальні питання.

1. Назвати основні риси офіційно-ділового стилю.

2. Зробити порівняльну характеристику наукового та ділового стилів мовлення.

3. Назвати спільні та відмінні риси наукового та публіцистичного стилів мовлення.

4. Порівняти в лексичному стані художній та розмовний стиль мовлення.

Література

1. Дудик П.С. Стилістика української мови: навчальний посібник. – К.: Академія, 2005. – 368 с.

2. Шевчук С.В., Клименко І.В. Українська мова за професійним спрямуванням. – К.: Алерта, 2010. – 696 с.

3. Онуфрієнко Г.С. Наковий стиль української мови. – К.: Центр учбової літератури, 2009. – 392 с.

4. Васенко Л.А. Фахова українська мова Навчальний посібник. – К.: Центр учбової літератури, 2008. – 272 с.

5. Мозговий В.І.Українська мова у професійному спілкуванні:Модульний курс. Навчальний посібник К.:Центр учбової літератури, 2008.– 592с.

6. Полтавська О. М. Вивчення української мови (за професійним спрямуванням): теоретичний і практичний аспекти: Навч. посібн. / О. М. Полтавська. – Алчевськ: ДонДТУ, 2009. – 189 с. Руслан Кацавець Ділова мова: Сучасний вимір. – К.: Центр учбової літератури, 2010. -196 с.

7. Кравець Р.С. Українська мова: професійне спрямування. – К.: Центр учбової літератури, 2006. – 256 с.