Лекція 3. Культура усного мовлення

План

1. Поняття культури мовлення.

2. Орфоепія. Норми української літературної вимови.

3. Наголос. Норми наголошення в українській мові.

4. Чинники мовленнєвої виразності.

Поняття культури мовлення

Людина створила культуру, а культура – людину. Людина реалізується в культурі думки, культурі праці й культурі мови. Культура – це не тільки все те, що створене руками й розумом людини, а й вироблений століттями спосіб суспільного поводження, що виражається в народних звичаях, віруваннях, у ставленні один до одного, до праці, до мови.

Кожна мова є надбанням певного народу. Вона не тільки найпотужніший засіб спілкування, знаряддя думки (мислення), а й дух народу,його історія і водночас необхідна умова існування не лише культури народу, а і його самого. Мова є засобом духовного формування особистості. У ній зафіксовано історичний досвід попередніх поколінь, неповторний менталітет етносу, його духовні надбання. Вона допомагає краще зрозуміти людину в її минулому й сьогоденні. Мова, крім цього, є важливим державотворчим чинником, засобом консолідації народу. Саме тому кожен свідомий етнос дбайливо ставиться до рідної мови, оберігає її.

Як відомо, мова має дві сторони: формальну (звукову) і змістовну. Звукова сторона мови – її матеріальне втілення – необхідний елемент, без якого мова як засіб спілкування не могла б існувати. Проте значення звукової сторони мови не самостійне, а службове . Головним у мові є зміст, бо слухаючи один одного, люди не зосереджують увагу на звучанні мови, а сприймають зміст повідомлення. Увагу на звукову сторону мови ми звертаємо тоді, коли з’являються відхилення від узвичаєної вимови. Усякі помилки у вимові, наголошенні ускладнюють спілкування, утруднюють сприймання уже хоча б тим, що відвертають увагу від змісту й зосереджують її на помилках форми.

Рівень мовленнєвої культури людини – це її духовне обличчя. Але для фахівця – це й одна з найважливіших ланок його професіоналізму. Мовна неграмотність, невміння написати текст, підготувати виступ, зробити переклад із російської мови на українську й навпаки сьогодні сприймається як професійна невідповідність.

Що ж таке “культура мовлення”?

Культура мовлення полягає у бездоганно правильному користуванні лексичними, граматичними, синтаксичними нормами літературної мови, а також у правильній вимові й уживанні нормативних наголосів у словах. Вона (к. м.) обіймає уміння найточніше й найповніше висловлювати будь-яку думку, логічно розгортати її, добирати слова, граматичні форми та фразеологічні звороти найбільш відповідні стилю мовлення.

Культура мовлення тісно пов’язана з культурою мислення. Якщо людина ясно, логічно мислить, то й мовлення в неї ясне, логічне. А ефективність мовлення найвища тоді, коли воно повно й чітко передає думки й легко та зрозуміло сприймається.

Як видно зі сказаного вище, саме культура мовлення є об’єктом вивчення нашого курсу : ми оволодіваємо граматичними, лексичними, синтаксичними нормами писемної та усної форм ділового мовлення. Дана тема знайомить із нормами вимови й наголошення у сучасній українській літературній мові.