8.3 Продуктивність праці та її оцінка на нафтогазових підприємствах
Ефективність витрат праці на підприємстві характеризується показниками продуктивності праці. Ріст продуктивності праці є важливим фактором ефективності виробництва, служить об’єктивною передумовою збільшення матеріальних благ, інтенсифікації виробництва.
Рівень продуктивності праці визначається кількістю продукції (обсягом робіт, послуг), що виробляється одним працівником за одиницю робочого часу (годину, зміну, добу, місяць, квартал, рік), або кількістю робочого часу, що витрачається на виробництво одиниці продукції (виконання роботи, послуги).
Залежно від особливостей виробництва продуктивність праці може визначатись такими методами:
прямим – за виробітком продукції (ПП);
оберненим – за трудомісткістю одиниці продукції (ТР) (рис. 8.1).
Рис. 8.1. Методи визначення продуктивності праці
Виробіток визначається шляхом ділення загального обсягу продукції (робіт, послуг) на чисельність працюючих або на час, що затрачений працівниками на їх виконання
або
,
(8.14)
де ПП – виробіток; Q – обсяг продукції (робіт, послуг); ЧсочТеф – час, за який працівники виконали даний обсяг продукції робіт (трудовитрати); Чсоч – середньооблікова чисельність промислово-виробничого персоналу; Теф – ефективний фонд робочого часу одного працівника.
Трудомісткість показує кількість робочого часу, затрачену працівниками на виконання одиниці якісної продукції (роботи, послуги):
,
(8.15)
де ТР – трудомісткість одиниці продукції (роботи, послуги).
При визначенні виробітку обсяги продукції (робіт, послуг) нафтогазових підприємств можуть бути виражені в різних одиницях виміру. Залежно від того, яким чином виражаються обсяги продукції (робіт), існують різні показники продуктивності праці: натуральні (умовно натуральні), вартісні, трудові (нормативної трудомісткості).
При застосуванні натуральних показників продуктивності праці обсяги випуску продукції (робіт) виражають в тоннах видобутої нафти, 1000 м3 природного газу, погонних кілометрах профілю, квадратних кілометрах зйомки, фізичних спостереженнях, метрах дослідження свердловин, пробурених свердловинах, досліджених об’єктах і т.д.
Перевагами цих показників є:
- порівняно просте вирахування;
- вони дозволяють найбільш наочно відображати рівень і динаміку продуктивності праці.
Разом з тим, натуральні показники мають певні недоліки:
- область їх застосування обмежується тільки однорідними роботами;
- є ряд робіт, які взагалі не можуть бути виражені яким-небудь фізичним показником (проектно-кошторисні, організаційні, ліквідаційні, камеральні та ін.);
- при вирахуванні таких показників не враховуються зміни в структурі робіт. Структурні зміни у виробництві – це зміни питомої ваги окремих видів робіт в загальному обсязі виробництва.
Умовно натуральні показники дозволяють позбутися головних недоліків натуральних показників. Вони засновані на приведенні за допомогою умовних коефіцієнтів співрозмірності якісно різнорідної сукупності продукції, робіт, послуг до одного виду, що приймається за умовний. При цьому розрахунок показника продуктивності праці проводиться за формулою
,
(8.16)
де kс – коефіцієнт спів розмірності; Qн – обсяг виробництва в натуральному вираженні.
Переваги цих показників:
- можливість зіставлення продуктивності праці на підприємствах та їх підрозділах, які працюють у різних організаційно-технічних умовах;
- універсальність застосування.
Недолік – велика трудомісткість обчислення.
Вартісні показники застосовуються дуже широко у всіх ланках геологічної служби. Вони базуються на оцінці якісно різнорідних видів геологорозвідувальних робіт у діючих кошторисних цінах. Розрахунок рівня продуктивності праці у вартісному вираженні проводиться таким чином:
,
(8.17)
де Qн – обсяг виробництва в натуральному вираженні; Ц – ціна одиниці продукції, робіт, послуг; Чсоч – середньооблікова кількість працівників.
Переваги вартісних показників:
- простота обчислень;
- різноманіття видів продукції, робіт, послуг не є перешкодою для обчислення рівня і динаміки продуктивності праці;
- універсальність застосування.
Недоліками вартісних показників є:
- ціни, можуть містити цілий ряд витрат, які не створені працею даного колективу і, отже, від продуктивності їх роботи не залежать. Наприклад, витрати на авіацію, вибухові речовини, що застосовуються на геологорозвідувальних роботах. Ці роботи і витрати за своєю величиною в окремих організаціях помітно впливають на рівень виробітку;
- норми витрат, на основі яких складаються кошторисні ціни, мають різний ступінь диференціації залежно від природно-геологічних факторів;
- не дають змоги враховувати структурні зміни в організації виробництва;
- не стимулюють заходи НТП, які сприяють зменшенню обсягів робіт у грошовому виразі.
Якщо вартісні показники використовуються як зведені показники продуктивності праці, то для окремих видів робіт потрібні ще трудові показники продуктивності праці. Їх можна одержати через визначення нормативної трудомісткості одиниці обсягу окремих видів робіт за формулою
,
(8.18)
де ti – норматив трудомісткості (норма часу) одиниці і-того виду продукції, робіт, послуг.
Переваги даних показників:
- вони вільні від впливу структурних змін у складі робіт;
- забезпечують порівняння рівнів продуктивності праці, що розміщені в різних регіонах.
Разом з тим, показники нормативної трудомісткості мають такі недоліки:
- область застосування обмежується різноманітністю норм, а в ряді випадків їх відсутністю;
- складність розрахунків.
Таким чином, кожний з розглянутих показників має свої переваги та недоліки, і при оцінці продуктивності праці слід застосовувати ті, які дозволяють максимально враховувати особливості роботи даного нафтогазового підприємства.
Ріст продуктивності праці – головне джерело розширеного відтворення і збільшення суспільного багатства. Рівень продуктивності праці обумовлений багатьма факторами, які діють у складному взаємозв’язку.
Для зручності планування заходів з підвищення продуктивності праці ці фактори можна об’єднати в такі групи: 1) технічні і технологічні; 2) організаційні; 3) природно-геологічні; 4) соціально-економічні.
До технічних і технологічних факторів належать:
- впровадження нової техніки і технології на геологорозвідувальних, нафтодобувних роботах;
- комплексна механізація тяжких і трудомістких робіт;
- автоматизація виробничих процесів;
- модернізація діючих технічних засобів;
- застосування нових видів матеріалів і палива.
До організаційних факторів належать:
- вдосконалення управління виробництвом;
- скорочення втрат робочого часу (зменшення простоїв, неявок на роботу);
- впровадження прогресивних норм часу, виробітку, обслуговування;
- зменшення кількості працівників, що не виконують норми виробітку;
- скорочення втрат від браку;
- забезпечення правильного співвідношення між основним і допоміжним виробництвом.
До природно-геологічних факторів належать: клімат, рельєф місцевості, склад і властивості гірських порід, форма і потужність пластів, глибина залягання, тектоніка, гідрогеологія та інше.
У зв’язку з тим, що нафтогазовидобувні, геологорозвідувальні роботи проводяться в різних районах, які мають різноманітні природно-геологічні умови, ці фактори підлягають постійним і значним змінам. При цьому вони суттєво впливають на показники продуктивності праці.
До соціально-економічних факторів належать: система оплати праці, професійний і кваліфікаційний склад кадрів, плинність кадрів, виробничі і житлові умови праці, психологічний клімат у колективі тощо.
Але слід пам’ятати, що ріст продуктивності праці все більше зачіпає ресурси людського здоров’я, навіть якщо він здійснюється на основі науково-технічного прогресу.
Давно на науковій основі підрахований рівень напруженості й інтенсивності праці. Матеріали Кайзеровського науково-практичного центру (США) засвідчують, що посилення виробничих навантажень вище оптимальних не вигідне для підприємства. Прискорюється зношення організму працівників, зростає захворюваність і вихід на інвалідність, а збільшення витрат на заміну і навчання нових працівників перевищує економічний ефект, що досягнутий за рахунок росту продуктивності праці.
Тому необхідно створювати таке виробництво, яке було б орієнтоване на фізичне, духовне і соціальне здоров’я людини.