8.5.3. Форми і системи оплати праці

Величину заробітної плати визначають виходячи з фактичних результатів (затрат) праці протягом місяця та конкретних форм і систем заробітної плати. Основними вимірниками результатів (затрат) праці є кількість виготовленої продукції (обсяг виконаних робіт, наданих послуг) належної якості або витрачений робочий час. Таким вимірникам затрат праці відповідають дві форми заробітної плати – відрядна та погодинна.

Форми оплати праці - сукупність правил, норм і нормативів для визначення заробітної плати усіх категорій персоналу підприємства (рис. 8.4).

Рис. 8.4. Форми і системи оплати праці

Всередині кожної форми встановлюються системи оплати праці.

Відрядну форму оплати праці слід застосовувати в тих випадках, коли обсяг роботи, що виконується, значною мірою залежить від інтенсивності роботи працівників і коли треба стимулювати збільшення обсягу робіт.

Відрядна форма оплати праці поєднує такі системи: пряму відрядну, відрядно-прогресивну, відрядно-преміювальну, акордну. Крім того, відрядна оплата може бути також індивідуальною і бригадною.

При прямій відрядній системі оплати заробіток працівника ви­значається за формулою

, (8.20)

де ЗП_в – пряма відрядна зарплата, в грн.; Р – пряма відрядна розцінка, тобто розмір заробітку, що припадає на одиницю продукції (роботи), в грн./од. пр.; Q_н – обсяг продукції (роботи) в натуральному вираженні.

Відрядна розцінка визначається так

або , (8.21)

де т_с – тарифна ставка відповідного розряду; Н_в – норма виробітку; Н_ч – норма часу.

При відрядно-прогресивній системі продукція, виготовлена в межах норми, оплачується за прямими відрядними розцінками,а понаднормова – за підвищеними. Заробітна плата може бути визначена за формулою

, (8.22)

де ЗП_в^прогр – заробіток при відрядно-прогресивній системі; Р – відрядна розцінка; Q_н – обсяг випуску продукції за нормою, в натуральному виразі; Q΄_ні – понаднормовий обсяг випуску продукції в і-му діапазоні відрядно-прогресивної шкали; k_Pi – коефіцієнт до відрядної розцінки в і-му діапазоні відрядно-прогресивної шкали; п – кількість охоплених діапазонів відрядно-прогресивної шкали.

Хоча використання цієї системи матеріально зацікавлює працівників у збільшенні виробітку, при її застосуванні часто ріст заробітної плати випереджає ріст продуктив­ності праці. Тому цю систему застосовують рідко, наприклад, для ліквідації “вузьких місць” у виробництві при освоєнні випуску нових видів продукції тощо.

При відрядно-преміювальній системі оплати заробіток працівника складається з двох частин: відрядного заробітку, що обчислений за відрядною розцінкою, і премії, що нарахована за виконання і переви­конання показників роботи. Загальний заробіток визначають за формулою

, (8.23)

де ЗП_в^п – заробіток за відрядно-преміювальною системою, в грн.; ЗП_в – заробіток за відрядними розцінками, в грн.; П_в і П_пв – проценти премій, що виплачується відповідно при вико­нанні і перевиконанні показників преміювання, %.

При акордній системі загальна сума заробітку визначається до початку виконання робіт. Відрядна розцінка встановлюється відразу на весь обсяг роботи, яка повинна бути виконана у встановлений строк. При достроковому виконанні робіт виплачується премія, розмір якої залежить від ступеня скорочення строків робіт. Перевагою акордної системи є те, що вона зацікавлює працівників у найшвидшому і якісному виконанні робіт. По суті, це різновид відрядно-преміюваль­ної системи.

Розглянуті вище системи оплати праці відносять до індивіду­альної. Крім неї, існує ще і бригадна відрядна форма оплати праці.

Бригадна від­рядна заробітна плата нараховується на основі фактичного виробітку бригади і бригадних відрядних розцінок, а розподіляється між членами бригади відповідно до кількості відпрацьованого часу і тарифних розрядів.

Відрядний бригадний заробіток визначається за формулою

, (8.24)

де: Р_бр – бригадна відрядна розцінка за одиницю продукції, грн. / од. пр.; Q_н – обсяг робіт (кількість продукції), що виконані бригадою, в натуральних одиницях.

Бригадну відрядну розцінку можна визначити за формулою

, (8.25)

де m_ст1 – тарифна ставка першого розряду; – сума тарифних коефіцієнтів працівників бригади; п – чисельність працівників у бригаді; Н_вб – норма виробітку бригади.

Заробітки окремих працівників бригади розраховуються за формулою

, (8.26)

де ЗП_р – заробіток працівника бригади; k_р – тарифний коефіцієнт, що відповідає розряду працівника, якому нараховується заробіток; k_n – тарифний коефіцієнт, що відповідає розряду п-го працівника; Т_п і Т_р – фактичний час, відповідно відпрацьований п-м працівником і працівником, якому нараховується заробіток.

При бригадних формах організації праці інколи застосовується непряма відрядна система оплати праці. При цій системі за­робіток робітників (зазвичай допоміжних, наприклад, наладчика) ста­виться в залежність від результатів праці робітників основного виробництва, яких вони обслуговують.

Заробітна плата визначається за формулою

, (8.27)

де ЗП_в^непр – заробітна плата при непрямій відрядній системі оплати праці; Р_непр – непряма розцінка; Q_фі – фактичний обсяг випуску продукції конкретного об’єкта обслуговування.

Непряма розцінка визначається таким чином

, (8.28)

де т_ст – тарифна ставка обслуговуючого робітника, що оплачується за непрямою відрядною системою; п_об – кількість об’єктів, що обслуговуються; Н_в – норми виробітку для об'єкта, що обслуговується.

Погодинна форма оплати праці використовується в тих випадках, коли застосування відрядної форми неможливе або недоцільне, зокрема коли збільшення виробітку прямо не залежить від працівника.

Погодинна форма оплати праці включає в себе просту погодинну і погодинно-преміювальну системи.

При простій погодинній оплаті заробіток працівника прямо пропорційний його тарифному розряду і фактично відпрацьованому часу. Заро­біток визначається за допомогою такого виразу

, (8.29)

де ЗП_п – заробіток при погодинній формі оплати; Т_ф – фактично відпрацьований час за даними табельного обліку; т_ст – погодинна тарифна ставка працівника відповідного розряду.

При погодинно-преміювальній оплаті праці працівнику, крім заро­бітку за тарифною ставкою за фактично відпрацьований час, додатково нара­ховується премія за виконання і перевиконання встановлених показни­ків.

Заробіток у цьому випадку можна визначити так

, (8.30)

де ЗП_п^п – заробіток за погодинно-преміювальною системою оплати праці; ЗП_п^ф – заробіток за тарифною ставкою за фактично відпрацьований час; П_п , П_пв – проценти премій, що виплачуються відповідно при виконанні і перевиконанні показників преміювання, %.

На практиці погодинні системи оплати праці, зокрема погодинно-преміювальна, використовуються для оплати працівників на роботах із жорстко регламентованим режимом і для працівників, результати роботи яких важко оцінити кількісно.