8.1.Історія виникнення і розвитку перестрахування.

Вважається, що перший договір перестрахування було укладено в Генуї в 1370 році. Предметом договору були товари, які перевозились на морському судні з Генуї до Брюгге.

Систематичне використання перестрахування почалося з кінця ХVI століття, коли страховики - купці розподіляли між собою ризики в певних частках. Проте початок формування сучасного ринку перестрахування відносять до середини ХІХ ст., коли

процес економічного розвитку і зростання промисловості сприяли появі більш великих та складних ризиків, реалізація яких могла призвести до катастрофічних наслідків. З”являються спеціалізовані перестрахувальні коомпанії в Німеччині і Росії.

В Україні перші такі компанії з”явилися на початку ХХ ст.(1910 – 1915 р.р.) у вигляді земських страхових компаній - перестрахування вогневих ризиків.

Можна сказати, що перестрахування з”явилося як спосіб підтримки страховиків при збільшенні обсягів і використанні нових форм страхування. Необхідність такої підтримки полягає в тому, що індивідуальні можливості страховика по страхуванню,а також гарантії повної та своєчасної виплати відшкодування за великим ризиком досить обмежені.

Система перестрахування, як і система прямого страхування, побудована на розподілі ризику між декількома учасниками.Це дозволяє прямому страховику, з одного боку, цілком виконати прийняті на себе страхові зобов”язання перед страхувальником, а з іншого, полегшити навантаження по виплаті у будь – якому страховому випадку відшкодування, зберігаючи при цьому свою фінансову надійність.

У перестрахуванні застосовується своя термінологія та окремі умови страхування. Так, страховик, який передає прийняті на себе ризики, стає перестрахувальником, тобто цедентом. Хоча при цьому перед своїм клієнтом залишається відповдальним у повному обсязі.

Отже перестрахування - це система страхових відносин, згідно з якою страховик, приймаючи на страхування ризики, з врахуванням своїх фінансових можливостей частину відповідальності передає на погоджених умовах іншиму спеціалізованому

страховику, тобто перестраховику. Таким шляхом вирішується питання створення збалансованої системи страхування, забезпечення фінансової стійкості й рентабельності страхових компаній.

Класичне розуміння поняття - перестрахування було здійснено в 19 столітті в законодавстві Великобританії, де визначалося, що перестрахування є новим страхуванням того ж самого уже застрахованого ризику і що здійснюється воно для того, щоб обезопасити страховика від раніше прийнятого ризику.

Перестрахування в Україні - порівняно молодий вид фінансової діяльності, який має свої специфічні форми і методи, що розвиваються відповідно до законо- давства України.

Зокрема, у відповідності із ст. 12 Закону України “Про страхування” в редакції від 4.10. 2001 року, визначає перестрахування таким чином: “Перестрахування – страхування одним страховиком (цедентом, перестраховиком) на визначених договором умовах ризику виконання частини своїх обов”язків перед страхувальником у іншого страховика (перестраховика) резидента або нерезидента, який має статус страховика або перестраховика, згідно з законодавством країни, в якій він зареєстрований.

91.

Юридичні принципи п

ерестрахування.

Основні принципи перестрахування такі ж як і для страхування. Для перестраху- вання так же важливо, щоб мала місце страхова зацікавленість, було дотримання принципа відшкодування збитків, а вся операція між компанією яка передає і перестрахувальником здійснюється на принципі найвищої сумлінності.

Страхування і перестрахування на відміну від інших комерційних операцій грунтуються на принципі високої сумлінності. Цей принцип є основним в перестрахуванні і відіграє більшу роль в порівнянні з страхуванням. Береться до уваги, що в більшості договорів перестрахування передбачається автоматична участь перестрахувальників в ризиках , що підлягають перестрахуванню наявності будь – якої інформації по кожному окремому ризику. Перестрахувальники в більшості випадків отримують періодичні рахунки в яких компанія, яка передає(цедент) показує тільки сумарний нетто – результат по всіх ризиках, які охоплені договором перестрахування. А тому принцип високого ступеню сумлінності повинний дотримуватися обома сторонами однозначно. Ще раз необхідно повторити, що принцип високого ступеню сумлінності є основним принципом перестрахування.

Фінансові принципи перестрахування.

Згідно ст. 30 Закону України “Про страхування”передбачено: Якщо страхова сума за окремим об”єктом страхування перевищує 10 відсотків сплаченого статутно- го фонду і сформованих вільних резервів та страхових резервів, на останню звітну дату(квартал), страховик зобов”язаний укласти договір перестрахування.

Страховики, які прийняли на себе страхові зобов”язання в обсягах, що перевищують можливість їх виконання за рахунок власних активів, повинні перестрахувати ризик виконання зазначених зобов”язань у перестраховиків резидентів або нерезидентів.

Отже зрозуміло, що кожна страхова компанія повинна піклуватися щоб запобігти положенню, при якому вона повинна самотужки відшкодовувати великі збитки, які можуть негативно вплинути на її фінансову стійкість.

Такі збитки можуть мати місце в двох основних випадках :

а) страхування майна, осіб і відповідальності з високими страховими вартостями і страховими сумами, що може відноситись до страхування від вогню промислових

об”єктів, складів , морському страхуванню кораблів з високою страховою вартістю і коштовних грузах, які перевозяться на них, страхуванню життя від нещасних випадків і до всіх форм страхування відповідальності.

б) страхування майна і осіб проти ризиків, настання яких одночасно може охопити багато будівель чи іншого майна або осіб :

- занесення до полісу по страхуванню таких ризиків, як землетрус, повінь, вибухи, може в результаті одного страхового випадку охопити значну кількість полісів одного страхувальника і загальна сума збитків складає величезну суму.

- несчасні випадки, за результатами яких гине велика кількість людей і виникають тілесні пошкодження, може зачепити одночасно не тільки поліси по страхуванню життя, але і від нещасних випадків. В авіаційних катастрофах кумулюється велика кількість ризиків і тільки один такий випадок може суттєво вплинути на фінансовий стан страхової компанії. Єдинною можливістю запобігти фінансовим наслідкам катастроф є перестрахування на базі пропорційних договорів -чи договорів ексцеденту збитків.

Перестрахувальні схеми страхових компаній повинні бути побудовані так, щоб зменшити, а то і запобігти, суворі наслідки такіх коливань. Саме перестрахування дає можливість страхові компанії назавжди вирішити проблему

92.

розсередження ризиків. Без перестрахування практично неможливо, щоб відємні результати одного року були повністю відшкодовані позитивними результатами слідуючого року. Маючи можливість формувати портфель різноманітних ризиків, перестрахувальник може більш успішно використати перевагу страхування великих чисел.

Функцією страховика є захист застрахованого від значних потенційних збитків. Перестраховик забезпечує захист страховика.