1.5.Зміст і характеристика страхового захисту та страхового фонду.

При настанні ризику суспільство завжди передбачало здійснення певного захисту, який означає заступництво, підтримку, охорону.

Відшкодування збитків в результаті реалізації ризиків для забезпечення безперервного суспільного розвитку та процесу суспільного виробництва, підтримання стабільності в економіці та стабільного зростання рівня життя, вимагає активної антиризикової діяльності, яка проявляється у встанов-ленні певних взаємовідносин між людьми з приводу компенсацій, репресій та

превенцій наслідків настання страхових випадків. Адже, саме такі відносини характеризують собою економічний термін “страховий захист”.

Страховий захист - це економічні відносини, пов”язані з локалізацією і -попередженням руйнівних наслідків стихійних та інших лих, а також із відшко- дуванням завданих збитків.

Матеріальним втіленням економічної категорії страхового захисту виступає страховий фонд. Якщо сприймати поняття “фонду” як ресурси, нагромадження, то “страховий фонд” - це сукупність виділених та зарезервованих матеріальних запасів, призначених для здійснення страхового захисту як у вигляді компенсації, так й у подоланні руйнівних наслідків страхового ризику, а тому страховий фонд може існувати як в грошовій, так і в натуральній формі. Отже, страховий фонд - це частка вилученого (ВВП) валового внутрішнього продукту, яка вказує на розміри втрат, що мають місце в суспільстві в результаті завданих збитків.

Розумміння страхового фонду грунтується на тому, що в страховому фонді на перший план виступає його виробничий характер, а тому він розглядається

16.

як фонд відшкодування відповідних руйнувань і втрат у засобах виробництва. Окремі вчені вважають, що джерелом створення страхового фонду є додана вартість.

Отже, страховий фонд призначається для відшкодування збитків в результаті настання страхового випадку, а не для споживання чи для накопичення Відповідно до такого підходу Національний дохід, головним чином, є джерелом розширеного відтворенням, а механізм страхування дозволяє утримувати певний рівень виробничого розвитку, а це означає, що можна наголосити, що страхування впливає на сталість єкономіки, на її стабілізацію.

Але, за даною теорією, несприятливі випадки та стихійні лиха рівносильні зносу, фізичному та моральному, оскільки вимивають національні надбання. А тому на практиці теоретичні погляди науковців з приводу приведеної концепції формування страхового фонду трансформувалися в обгрунтування того, що витрати на формування даного фонду здійснюються за рахунок прибутку, який залишається у розпорядженні підприємства.

На протязі останніх років вченими–економістами значна увага приділяється дослідженню амортизаційної теорії формування страхового фонду. У відповідності з їхнім вченням, джерелом створення страхового фонду є не збільшення а оновлення вартості капіталу.

Прихильники амортизаційної теорії притримуються позиції віднесення витрат на страхування засобів виробництва до суспільно необхідних витрат. За цією теорією страховий фонд створюється за рахунок поступового перенесення частини вартості основних засобів на вартість готової продукції.

В сучасних умовах господарювання в Україні згідно з статею 5, п.п. 4,5,6 Закону про падаток на прибуток, до складу валових витрат у податковому обліку

відносяться будь – які витрати на страхування ризиків загибелі врожаю, транспортування продукції платника податку, цивільної відповідальності, пов”я - заної з експлуатацією транспортних засобів, які знаходяться у складі основних фондів платника податку; екологічної та ядерної шкоди, яку може бути завдано платником податку іншим особам; майну платника податку; кредитних та інших

комерційних ризиків платника податку, за винятком страхування життя, здоров”я чи інших ризиків, пов”язаних з діяльністю фізичних осіб, які перебувають в трудових відносинах з платником податку.

А в бухгалтерському обліку, крім приведених витрат на страхування, до загальновиробничих витрат включаються витрати на медичне страхування

працівників, до адміністративних відносяться витрати на страхування матеріальних необоротних активів, до витрат на збут відносяться витрати на страхування готової продукції, матеріальних необоротних активів, пов”язаних зі

збутом продукції, робіт, послуг. Отже витрати на страхування певних об”єктів відносяться на собівартість продукції з метою оподаткування, а окремі – витрати

на особисте страхування і медичне страхування - ні. Такий підхід в умовах формування і розвитку страхового ринку, коли держава не може взяти на себе функції повного фінансування відшкодування витрат у зв”язку з настанням страхових випадків.

В практиці, науковцями, розроблені і використовуються ряд організаційних методів створення страхового фонду :

- централізований;

- децентралізований;

- змішаний.

17.

А, виходячи з умов функціонування економіки в Україні, можна виділити такі форми страхового фонду:

- централізований (резервний ) фонд;

- фонд самострахування;

- страховий фонд страховика.

Централізований (резервний) фонд - формується централізовано на рівні держави, територіально - адміністративної одиниці, його призначення –відшко- дування збитків та усунення наслідків стихійного лиха, великих аварій, інших страхових подій шляхом перерозподілу загальнодержавних ресурсів, формується як в натуральній, так і в грошовій формі.

Фонд самострахування - формується децентралізовано на рівні господарюю - чого суб”єкта, його мета - долання тимчасових труднощів та відшкодування втрат в процесі виробництва при настанні страхового випадку шляхом використання власних ресурсів, переважно формується у вигляді натуральних запасів суб”єкта, але можуть мати і грошову форму.

Страховий фонд страховика - формується, за рахунок внесків страхуваль- ників, децентралізованим методом, його мета - організація страхового захисту у відповідності до встановлених правил та умов страхування шляхом виплати страхових сум страхувальникам при настанні страхового випадку, а також реалізація економічних інтересів страховика в отриманні прибутку. В сучасних умовах такий страховий фонд формується тільки у грошовій формі та знімає суперечливість відносин між страхувальником та страховиком, хоча і залишає відмінності у пріоритетах. Так, для страхувальника страховий фонд – це, насамперед , гарант виконання зобов”язань страховика з питань організації страхового захисту, а потім вже існує зацікавленість у його кількісному зростанні.

Для страховика, навпаки, пріоритетним є те, що страховий фонд, насам - перед, капітал, який може збільшитись, тобто принести прибуток, а на другому плані - засіб виконання зобов”язань перед страхувальниками з приводу страхових виплат.

Приведене протиріччя вирішується з застосуванням одного з основних законів діалектики - єдності та боротьби протилежностей. Всі учасники страхових

відносин повинні в однаковій мірі турбуватись про ефективне використання страхового фонду і з приводу його примноження, і з приводу виконання страхових зобов”язань.

Значення страхового фонду полягає в тому, що в ньому реалізуються певні економічні відносини процесу виробництва, він є фактором стабілізації економіки, сприяє економічному прогресу суспільства у вигляді джерела інвестицій в економіку.

До переліку принципів функціонування страхового фонду можна віднести:

- комплектність ( оптимальність, достатність);

- врахування специфіки галузей економіки та суб”єктів власності;

- різноманітність організаційних форм;

- державне регулювання.

Важливе значення в антиризиковій діяльності має вибір оптимальної форми страхового фонду, виходячи з інтересів оптимальності та достатності, не загрожуючи економічній стабільності. Здійснюючи фінансування антиризикової діяльності в Україні спочатку використовують можливості фонду самострахуван-

18.

ня та інших форм покриття ризику, а далі доповнюють ці засоби використанням страхового захисту страховика. Цей підхід зумовлений тим, що

критеріями ефективності страхового захисту є його загальність, повнота, реальність.

Вибір форми страхового фонду, способу страхового покриття та варіанту фінансування антиризикової діяльності, в будь – якому випадку залишається за суб”єктом господарювання.При цьому компенсаційна форма повинна ефективно поєднуватися з превентивною (попереджувальною). А тому, виходячи з огляду на “теорію ідеального страхування”, страхове покриття вважається оптимальним, коли воно більше за очікувані збитки.

Підсумовуючи можна сказати, що економічні відносини, які пов”язані з організацією антиризикової діяльності, висловлюють поняття страхового захисту.

Матеріальним втіленням страхового захисту є страховий фонд - сукупність виділених та зарезервованих матеріальних благ, які призначені для здійснення страхового захисту та реалізації економічних інтересів страховиків. Страховий фонд створюється з метою компенсації втрат, відшкодування збитків, здійснення превентивних заходів при настанні страхових випадків, іншими словами, стабілі- зації ситуації, а також для отримання страховиком прибутку. Але, безперечно, організація страхового захисту за допомогою страхового фонду, ще не є страхуванням. Необхідними умовами страхування є:

- наявність ризику та його випадковий характер;

- розуміння небезпечного характеру події;

- можливість статистичного обліку небезпеки;

- наявність та реалізація страхового інтересу у всіх учасників страхових відносин;

- існування страхових відносин;

- наявність страхового фонду, який створюється за рахунок внесків страхувальників.