11.4. Регіональна етнокультурна ситуація Повідомлення

Демографічні а з ними й економічні та особливо соціальні проблеми в регіонах України пов’язані з сучасними етнокультурними процесами. Складність історичного минулого та географічного положення регіонів України, наявність на їх територіях населення, яке належить до різних етнічних груп, породжують проблему етнокультурної орієнтації. Це проблема є надзвичайно важливим компонентам соціально-економічного розвитку системи регіонів, суспільної злагоди, розвитку етносів і консолідації української нації.

В українському суспільстві немає одностайності щодо проблем. Мовна проблема та породжена нею проблема саімоідентифікації етносів, політичні спекуляції розпалюються в Україні з новою силою напередодні чергових виборів і знову, і знову віддаляють та ускладнюють формування консолідованої української нації.

Навіть у навчальній літературі по різному тлумачаться питання майбутнього етно-культурного розвитку України. Підручники, видані на заході України стверджують, що наша країна має розвиватися як національна держава, в якій представники інших націй є її громадянами і становлять національні меншини. За їхньою дум­кою багатонаціональні держави існують недовго, розпадаються і на їх руїнах створюються самостійні національні держави. Багато людей в західних регіонах (і не тільки в західних) думку про Укра­їну як багатонаціональну державу вважають хибною, бо, вони стверджують, Україна є державою української нації, як Ізраїль є країною єврейської нації, Японія - японської, Німеччина - німець­кої, Польща - польської нації тощо (М.Міхновський).

Головними аргументами прибічників української національ­ної держави є національний склад населення, його динаміка (табл. 12.4.) та відсутність у світі іншої країни для українців. І дійсно: українці складають переважну більшість - 77,8% за ре­зультатами останнього переписку 2001 р.; українці є найчисельнішою етнічною групою в усіх регіонах країни за винятком АР Крим та м. Севастополь; у світі немає іншої країни яка могла б задовольнити національні інтереси українців у всій повноті і різ­номанітті; українці майже на всій території сучасної України жили здавен і тому є автохтонною нацією.

В Україні склалася унікальна й складна релігійна ситуація: 1) найбільшим релігійним центром є Українська Православна Церква Московського Патріархату (УПЦ МП), яка адміністративно підпо­рядковується іноземному релігійному центру - Російській Православній церкві (70% православних віруючих України); 2) наявність Української Православної Церкви Київського Патріархату (УПЦ КП) як альтернативного російському релігійного центру, здатного, на думку багатьох авторів, відігравати роль потужної консолідуючої сили українського суспільства; 3) існування Української Автокефальної Церкви; 4) наявність греко-католицької та римо-католицької церков. А ще віруючі мусульмани, іудеї, буддисти тощо. Активізувалися різноманітні течії протестантизму. Усе це не об'єднує, а роз’єднує націю з не меншою силою ніж мовне питання.

В цілому ж в Україні роз'єднаність та не координованість культурно-інформаційного простору є проблемою системного характеру: критично малою є частка україномовної продукції (книжок, періодики, аудіо- та відео виробів): невизначеність реального статусу української мови; домінування зарубіжних культурних індустрій, переважно американської та російської; нехтування духовних цінностей; відсутність виразної політики протекціонізму вітчизняного виробника культурного продукту; жалюгідне фінансування культурного простору регіонів.