2. Теорія соціального научіння диференціації поведінки (біхевіоральна теорія).

Прихильники цієї теорії вважають, що новонароджені хлопчики та дівчатка мають більше подібностей, ніж відмінностей, і протягом періоду новонародженості і в ранньому дитинстві розвиваються однаково. Проте, попри подібність розвитку, дітей виховують по-різному. Хлопчиків підштовхують бути сильнішими, сміливішими, настирливішими, добиватися мети, розвивати розумові і фізичні здібності заради кар’єри. Дівчаток заохочують до наслідування ролі матері і дружини.

Батьківська сімя відіграє важливу роль у диференціації гендерної поведінки в шкільні роки, яку підкріплюють школа і групи підлітків. В загалом, хлопчиків винагороджують за хлопчачу поведінку , і карають за дівчачу. І навпаки. Прихильники теорії научіння, як біхевіористичного напрямку, інтерпретуючи зміст засвоєння статевих ролей, убачають їх витоки у мимовільному або довільному спостереженні за моделями (взірцями) статево-рольової поведінки, в активації ними мотивації до самостійних дій та у відповідному їх відтворенні. Діти навчаються виконувати гендерні ролі, спостерігаючи, як поводяться чоловіки та жінки, чим вони відрізняються за манерою спілкування, професіями, побутовими обов’язками. Саме «імітація» побаченого є провідним соц.-псих. механізмом набуття статевої ролі.

Підтвердження своєї концепції соц.. научіння, прихильники біхевіоризму вбачають у тому, що вихідці із кризових сімей, як правило, відтворюють сценарій статево рольової поведінки батьків у створенні власної сім’ї, а вихованці закладів інтернатного типу, сиротинці, які зростали за межами родини, попри найбільшу мрію мати сім’ю, часто не здатні створити гармонійні подружні стосунки, і успішно виконувати батьківські ролі.

ЗМІ та література як важливі джерела впливу моделей гендерних ролей транслюють переважно стереотипні образи чоловіків та жінок: жінки – в романтичних, подружніх, виховних ролях; чоловіки – голови родин, публічні особи.

2. Теорії когнітивного розвитку та гендерних схем.

Цей підхід відкидає уявлення про феномен статі як детермінанту соціальної ролі і психологічної поведінки індивіда. Гендерні характеристики він розглядає як соціально привнесені, які є результатом сукупності стійких реакцій суспільства на існування феномену статі. Уявлення дитини є результатом не лише когнітивного научіння з боку соціального оточення, а й розвитку її внутрішнього світу, образу Я.

Л.Колберг пов’язує статеву поведінкову ідентифікацію із етапами розвитку моральної свідомості людини в процесі когнітивного дозрівання. А саме:

• Перший етап: ДОКОНВЕНЦІЙНИЙ

• Перша стадія - рівень розвитку, на якому моральні уявлення + статево співвіднесені, про поведінку людини ґрунтуються на основі прагнення дотриматися правил задля уникнення покарання;

• Друга стадія - рівень, на якому дитина оперує конкретними наочно-дійовими алгоритмами диференціації нормативів поведінки задля отримання винагороди;

• Другий етап: КОНВЕНЦІЙНИЙ

• Третя стадія – пристосувальний рівень розвитку, на якому дитина орієнтується на правила, які диференціюють «хороших» хлопчиків /дівчаток і «поганих».

• Четверта стадія – орієнтувальний рівень розвитку, га якому дитина орієнтується на моральний авторитет. Це рівень пристосування та ригідного конформізму дитини до вимог суспільства.

• Третій етап: ПОСТКОНВЕНЦІЙНИЙ

• П’ята стадія – орієнтація на соціально-прийнятні нормативи

• Шоста стадія – орієнтація на індивідуальні принципи і власну свідомість.

На думку Лоуренса Колберга, більшість дорослих ніколи не досягають третього пост конвенційного рівня моралі і залишається на третій або четвертій стадіях конвенційної моралі. Також Колберг вважає, що подібний розвиток залежить і від статі індивіда. На його думку, більшість чоловіків хоч інколи але все ж досягають четвертої стадії, а жінки – тільки третьої.

В рамках теорії когнітивного розвитку почав розвиватися напрямок т. з. «гендерних схем». Його засновниця – Сандра Бем вважала, що схема (матриця) – це узагальнене знання певного об’єкта. Схема середовища, яке оточує дитину, і ліпить з неї або чоловіка або жінку, і розводить їх по обидві сторони життя. Вважають, що гендерні схеми пов’язані в онтогенезі людини з її образом Я. суспільство безпосередньо не вимагає від неї вибору певної лінії статево рольової поведінки. Це роблять схеми-матриці, які застосовуються у ранньому віці в сім’ї. Тому люди можуть мати різні гендерні орієнтації, оскільки одні жили в інформаційному просторі традиційної сім’ї (і відповідних матриць), а інші – в егалітарній сім’ї.

Схеми одночасно фільтрують типові та нетипові поведінки для людини і діють на свідомому та підсвідомому рівнях. Вони відсіюють нестандартні ролі та якості і зберігають інтеріоризовані моделі поведінки. Наприклад, обрах справжньої жінки для чоловіка може сформуватися із злиття образів його матері та бабусі. І з раннього дитинства така матриця-схема , матриця-спогад, формує образ «ідеальної жінки» для даного чоловіка.

Послідовники С.Бем, Мартін та Халверсон практично спробували доказати важливість схем як основного механізму пізнання гендеру. «Діти, спочатку вирішують, чи є певний предмет або вид діяльності жіночим чи чоловічим, а потім на основі цієї інформації вирішують, наскільки потрібно їм дізнаватися більше про цей предмет, чи заняття. Тобто, як тільки діти усвідомлюють свою стать, то вони починають приділяти вибіркову увагу ти предметам, заняття чи діяльностям, що відповідають їхній статі. Після розуміння своєї біологічної статі, діти поч..дивитися на світ через специфічні гендерні окуляри, які дають змогу бачити тільки типові для своєї статі заняття. (Схема-матриця, ст..277)

Гендерні схеми допомагають дитині структурувати уявлення про чоловіче та жіноче, знаходити своє місце у взаємодії статевих ролей, нормативів поведінки та моральних обов’язків. Теорія гендерних схем пояснює не тільки походження гендерних стереотипів, а й соціально-психологічні механізми їх стійкості.