Тема 6 «Маскулінні та фемінні культури. Соціостатеві установки в українській етнокультурні». Короткий план лекції.

Поняття «ментальності» у гендерній психології. «Архетип», його різновиди та специфіка. Вчення К.Г.Юнга. Маскулінність та фемінність культури та влади. «Чоловічі» та «жіночі» культури. Психологія чоловічого шовінізму. Історичний екскурс: «Повчання Володимира Мономаха дітям», «Слово про закон, благодать та істину Ілларіона, «Руська Правда» Ярослава Мудрого, «Слово про Ігорів похід», культурні традиції Київської Русі, гендерний вектор української народної пісні та прози, тощо.

Гендерно-економічна активність в Україні. Місце української жінки в політиці, владі, керівництві державою.

Даний матеріал виноситься на самостійне дослідження студентів.

Тема 7. «Стилі виховання хлопчиків та дівчаток»

План:

1. Схема стилів сімейного виховання Ерла Счіфера.

2. Демократичний стиль виховання.

3. Гіперопікаючий стиль виховання.

4. Авторитарний стиль виховання.

5. Ігноруючий стиль виховання.

1. Для пізнання соціально-психологічних механізмів впливу батьків на особистість дитини можна вико ристати схему стилів сімейного виховання амер.психолога Ерла Счіфера, який пропонував оцінити позиції вихованця на перетині двох полярних осей координат.

Схема 1. Провідні та субпідрядні стилі сімейного виховання (за Е.Счіфером).

На осі «Автономія-Контроль» можна зафіксувати ступінь свободи дитини в сім’ї: від права вирішувати свої проблеми самостійно чи за допомогою батьків, до цілковитої відсутності будь-яких прав, жорстокого контролю поведінки з боку батьків. На осі «Любов-Ворожітсть» можна зафіксувати ступінь задоволення у відчутті любові до себе, прихильності, емоційного прийняття іншими. Дана оцінка статусу дитини по двом осям одночасно може слугувати ключем до розгадки багатьох характерологічних особливостей людини, передусім образу Я, відчуття самоцінності, впевненості в собі, здатності виявляти наполегливість та віру у власні сили в досягненні мети.

Перетини двох осей утворюють чотири основні поля виховання:

• Демократичне поле (любов-автономія)

• Гіперопікуюче поле (любов-залежність)

• Авторитарне поле (нелюбов-залежність)

• Ігноруючи поле (нелюбов-автономія).

Високі бали в кожній із цих координат(понад 60 позначок) свідчать про домінуючі стилі виховання в сімї. Розберемо кожен стиль сімейного виховання окремо:

2. Демократичний стиль виховання реалізується в системі координат «Автомомія-Любов». Тут батьки створюють дитині умови для задоволення її потреб та інтересів, привчають її до самостійного прийняття рішень щодо навчання, вибору друзів, проведення дозвілля, тощо. Дитина перебуває у позиції суб’єкта,тобто господаря, творця власного життя і навіть життя сім’ї. Демократичне виховання вимагає від батьків терплячості, емпатії. Дитина, роблячи самостійний вибір, вчиться свідомому узгодженню свої вчинків із загальноприйнятими нормативами. Вона стає активною, самодостатньою, впевненою у собі, здатною змалечку відповідати за свої вчинки та слова. Такі батьки не принижають, не ображають дитину, визнають право кожного на помилку. Заохочують дитину прийняти стан Дорослого. Саме з такого дитинства виростають не закомплексовані, вільні особистості, які вірять в себе сприймають труднощі на своєму шляху не як кару, а як виклик долі, що перевіряє людину на міцність. Демократизм батьківського виховання не означає вседозволеність, чи неможливість використати методи покарання. Дитина змалечку усвідомлює, що вона достойна поваги, що у разі її помилок оцінюють не її ,а її недоліки. Частіше використовується при вихованні хлопчиків. Повноцінний демократичний стиль виховання можливий тільки у демократичному суспільстві, за тоталітарного соц..устрою батьки проявляють авторитарність до дітей. Дорослі, виховані у таких сімях, як правило, відтворюють сценарій свого дитинства, ставлячи дитину в підлеглу позицію.

3. Гіперопікуючий стиль виховання. Тут батьки, беручи життя дитини під власний контроль (потреби, інтереси, навчання, смаки, уподобання, дозвілля) стають ніби частиною її Я, що породжує симбіоз стосунків, злиття їхніх меж Я. Якщо пригадати транзактний аналіз Е.Бернса, то в цій ситуації батьки перебувають у стані «Турботливого родителя», який захищає дитину, допомагаючи реалізувати потреби, інтереси, бажання дитини, тримаючи їх задоволення під пильним наглядом. Тому дитина почуває постійну свою залежність від батьків, перебуваючи у стані «Дитини-Пристосуванця». Вона має звітувати батькам про свої справи, виконувати їхні розпорядження щодо розпорядку дня, навчання, перегляду телепередач, спілкування з друзями. Зрештою така дитина звикає до сторонньої допомоги, і відмовляється від самостійності. Це породжує підвищену ситуативну тривожність, очікувальну позицію, почуття провини за власну неспроможність брати відповідальність на себе, злість та агресію щодо інших у разі фрустрації потреб та інтересів. Кроки дитини обмежені батьківським схваленням, що формує слухняність, підвищену тривожність за необхідності самостійно приймати рішення, ухиляння у поведінці. У таких умовах формується залежна від іншим незріла, невпевнена у собі особистість, з хиткою самооцінкою, орієнтована на підпорядкування іншим. Стан «Турботливого родителя» виникає на перетині координат «Любов-Контроль». Дівчаток частіше виховують в цьому стилі. (зачитати цитату із ст..149)

4. Авторитарний стиль виховання має най руйнівний вплив на дитину. Він характеризується з одного боку нелюбов’ю, неприязню до дитини, ігноруванням її потреб, в тому числі базових, життєво важливих, а з іншого – жорстким контролем поведінки дитини, суворою регламентацією її діяльності. Виникає на перетині осей «Любов-Ворожість». Таке виховання характерне психопатичним батькам, а також тим, що зловживають алкоголем, наркотиками, мають досвід криміногенної поведінки, тюремного ув’язнення. Нерідко до такого виховання вдаються і освідченні, але емоційно нерозвинуті, обмежені, ригідні дорослі. Авторитарні батьки, як правило, проявляють властивості, що діагностують як садистсько-особистісний розлад.

(На Д/з самостійно занотувати специфіку поведінки людей з садистсько-особитсісним розладом).

Такі батьки орієнтовані на беззаперечне виконання дітьми їхньої волі, часто використовують дисциплінарні покарання, принижують дітей, погрожують їм, дають ляпаси, зчинюють побої, позбавляють жаданих дитиною речей, тощо. Такі батьки або нехтують своїми батьківськими обов’язками, або мають низьку педагогічну культуру. Часто в таких сім’ях, дитину привчають до раннього вживання алкоголю, тютюну, наркотиків, заохочують до крадіжок, брутальних висловів і вчинків як ознак «справжнього чоловіка» та психічним та фізичним насиллям над жінкою. Виховуючись в такій родині, дитина позбавлена почуття самоцінності, вона не любить себе, апатична, пасивна, невпевнена в собі, має неконтрольовані спалахи люті до себе та до інших. Виникає почуття меншовартості. Дорослі, виховані в такій сімї схильні до само руйнівної поведінки (алкоголізм, наркоманія) , ризикованих інфантильних вчинків та самогубств. Вони більш агресивні, само центровані.

5. Ігноруючий стиль виховання. Цей стиль виникає на перетині осей «Ворожість – Автономія» і характеризується нехтуванням дитиною, її базових та соціогенних потреб. Дитина залишається сам-на-сам зі своїми проблемами, бажаннями; змушена хитрувати, маніпулювати іншими, брехати, і хоча з одного боку вона вчиться бути самостійною, з іншого – вона нездатна будувати взаємовідносини на основі дружби, довіри, емпатії та співпраці. Такі дорослі, що виховувалися в такій сім’ї, стають егоїстами, їм властивий «егоцентризм, висока імпульсивність, звичка потурати своїм потребам та примхам, емоційна тупість». Часто такий стиль виховання має місце в сім’ях, де відбувається маскулінізація жінки (мами), де має місце жорстоке ставлення чоловіка до своєї жінки. Життя таких дітей проходить поза сім’єю та поза батьківським впливом, а батьки живуть тільки задля задоволення своїх потреб. Діти, щоб задовільнити базову потребу в їжі, починають жебракувати, крадуть, маніпулюють іншими. Починають рано вживати алкоголь, палити, наркотики, статеве життя. Такі діти виростають емоційно та морально інфантильними, нездатними до виконання батьківських ролей, їх приватне та соці.життя сповнене безглуздих вчинків, порушень домовленостей , байдужості до рідних.

Незалежно від обраного батьками стилю виховання їх дітей, спостерігається тенденція до наступного: дівчатка перебувають у більш дискримінуючи позиціях при спілкування з татом, хлопчики – щодо спілкування з матір’ю. Батьківські ролі, на думку психологів, є одними із найважніших у виконанні соціальних ролей, оскільки від ним не можна відмовитись та вони дуже стерео типізовані.

Роздати студентам табл.. «Патріархальні та партнерські сім’ї».