- •1. Введення
- •2. Загальна характеристика спроектованого складу пмм та його споруд
- •3. Характеристика технологічного устаткування для прийому, зберігання та видачі пмм
- •4. Визначення середньодобової витрати авіапмм
- •4.1. Розрахунок витрат пально-мастильних матеріалів
- •Основні характеристики пального при температурі 200с
- •9 (М3/добу)
- •4.2. Розрахунок витрати масла
- •5. Визначення місткості складу
- •5.1 Вибір земельної ділянки під територію складу пально-мастильних матеріалів
- •5.2. Обґрунтування та вибір резервуарів
- •5.3. Конструкція і розрахунок обвалування
- •5.4. Розрахунок системи пожежогасіння
- •6. Розрахунок продуктивності ділянки приймання пального
- •7. Розрахунок кількості пунктів наповнення пз
- •8. Розрахунок трубопровідних комунікацій та підбір насосів
- •8.1. Складання технологічної схеми трубопровідних комунікацій складу
- •8.2. Порядок проведення гідравлічного розрахунку
- •8.3 Підбір електродвигуна до насосу
- •9. Організація прийому, зберігання та видачі нафтопродуктів
- •10. Визначення внутрішньоскладської собівартості
- •11. Заходи безпеки при прийомі, зберіганні і видачі нафтопродуктів
- •12. Заходи екологічної безпеки на складі пмм
- •13. Висновки
- •14. Перелік літератури, використаної при проектуванні
5.2. Обґрунтування та вибір резервуарів
Резервуари розташовуємо на окремій ділянці складу ПММ, відділеної від іншої території складу обвалуванням – земляним валом або суцільною стінкою з неспалимих матеріалів висотою не менше 1 м, розрахованими на гідростатичний тиск рідини, яка в ньому знаходиться. Для обслуговування резервуарів у зоні обвалування встановлюємо сходи для переходу:
для окремо стоячих резервуарів – не менше двох;
для групи резервуарів – не менше чотирьох.
Резервуари можна розташовувати як окремо стоячими, так і групами. Загальна місткість групи наземних резервуарів не повинна перевищувати 40000 м3.
У зоні, місткістю більше 40000 м3, встановлюємо внутрішню перегородку, що розподіляє резервуарну групу на частини, місткістю не більше 20000 м3.
Навколо зони зберігання і між окремими групами резервуарів повинні бути пожежні проїзди шириною не менше 3,5 м.
Внутрішня і зовнішня сторони обвалування обладнуємо кюветами для відведення стічних вод у каналізацію. При цьому внутрішній кювет оснащуємо хлопавкою, що перешкоджає вільному стоку рідини в каналізацію, і з'єднуємо трубопроводом із підземною місткістю, в якій збирають розлитий нафтопродукт.
Керування засувками повинне здійснюватися з зовнішньої сторони обвалування. За умови розташування резервуарів на схилах їх варто захищати від стоку поверхневих вод, можливих зсувів і падіння окремих каменів.
Рис. 5.2.1. Вертикальний металевий резервуар:
1 - стінка; 2 - днище; 3 - дах;4 - сходи; 5 - майданчики та огорожі на даху;
6 - майданчики та драбини піногенераторів; 7 - блискавкоприймачі; 8 - люки і патрубки в стінці; 9 - люки і патрубки на даху.
Корпус цих резервуарів виготовляють з окремих листів, сполучених встик, а пояса зварюють внапуск.
Залежно від внутрішнього тиску в газовому просторі резервуара, настил даху або приварюється до несучих елементів, або вільно укладається на несучі конструкції, а листи з'єднують між собою тільки верхніми швами.
Тепер широко використовують типові проекти вертикальних резервуарів, розроблені інститутом електрозварювання ім. Є. О. Патона, монтаж яких здійснюється з рулонних заготовок, виготовлених на заводі.
Наземні вертикальні резервуари встановлюємо один від одного на таких відстанях:
резервуари з плаваючими дахами – на 0,5 D (де D–діаметр резервуару), але не більше 20 м;
резервуари з понтонами – на 0,65 D, але не більше 30 м;
резервуари зі стаціонарними дахами: при схові легкозаймистих нафтопродуктів – на 0,75 D, але не більше 30 м; при зберіганні пальних нафтопродуктів – 0,5 D, але не більше 20 м.
Для зберігання авіамастил, пального і спецрідин у невеликих кількостях використовуємо горизонтальні резервуари. Ці резервуари виготовляють серійно в заводських умовах. Вони розраховані на надлишковий тиск до 0,04 МПа і вакуум – до 0,001 МПа. За формою днища розрізняють горизонтальні резервуари із плоским, сферичним або конусним днищем.
Горизонтальні резервуари місткістю від 3 до 75 м3 виготовляють за типовими проектами на заводах, а резервуари місткістю 400 м3 і більше виготовляють безпосередньо на будівельному майданчику методом полистового складання або з рулонних заготовок. Корпус їх складається з листів товщиною три – чотири міліметри зварених встик або внапуск. Днище резервуара зварюють із плоского листа, товщиною три – чотири міліметри з постановкою кутика по периметру облямівки. Кутик служить елементом кріплення днища до корпуса й водночас є посилювальною ланкою в місці кріплення днища і корпуса. Іноді замість кругового кутика днище роблять з відбортовкою. Для підсилення оболонки резервуара всередині корпуса встановлюють внутрішні поперечні трикутні ферми.
При встановленні горизонтальних резервуарів у зонах із високим рівнем ґрунтових вод їх кріплять до фундаменту анкерними болтами. За умови розташування резервуарів на піщаному ґрунті резервуари кріплять від спливання якірними вантажами.
Горизонтальні резервуари виготовляють місткістю від 3 до 75 м3 з листової сталі і безпосередньо на заводі. Вони можуть встановлюватися наземно або підземно, на спеціальному бетонному фундаменті або на піщаній подушці. Горизонтальні резервуари використовують для зберігання світлих і темних нафтопродуктів. Питома витрата металу на 1 м3 продукту, що зберігається, для виготовлення горизонтальних резервуарів більше, ніж для вертикальних.
На складах пального здебільшого застосовують резервуари вертикальні стальні (РВС) рулонної збірки і із збірним щитовим дахом та горизонтальні резервуари. Основні технічні дані цих та інших резервуарів наведені в роботі [2, стор. 10-15].
При виборі резервуарів необхідно брати до уваги такі фактори:
з метою забезпечення одночасного проведення операцій з прийому та видачі окремого виду пального на складі має бути не менше трьох резервуарів;
із збільшенням місткості резервуару витрата металу на його спорудження зменшується;
чим більший ступінь заповнення резервуару, тим менші втрати нафтопродуктів від випаровування при їхньому зберіганні;
збільшення місткості резервуару веде до зменшення необхідної площі території резервуарного парку, довжини трубопровідних комунікацій нафтопродуктів, каналізації та шляхів загального користування;
застосування однотипних резервуарів однакової місткості значно спрощує товарні операції, зменшує їхню трудомісткість та забезпечує сприятливі умови для проведення будівельно-монтажних робіт.
Розмір площі території складу пального вибираємо в залежності від місткості резервуарного парку (табл. 5.2.1).
Таблиця 5.2.1
Розмір площі території складу пального в залежності від місткості резервуарного парку
Місткість резервуарного парку, м3 |
1500 |
4000 |
6000 |
1000 |
15000 |
20000 |
25000 |
30000 |
40000 |
50000 |
Площа складу пального, га |
1,5-2 |
3,5-4 |
4,5-6 |
8,5-10,5 |
10-12 |
15-19 |
20-21 |
22-24 |
25-27 |
27-29 |
