5.3. Конструкція і розрахунок обвалування

Усі наземні і напівпідземні резервуари варто захищати суцільним земляним валом з урахуванням рельєфу місцевості. Вал повинен бути висотою не менше 1 м і шириною поверх не менше 0,5 м.

Висота обвалування резервуарного парку, розташованого на горизонтальному майданчику, визначаємо за формулою:

, (5.3.1)

Де - сума об’ємів резервуарів, які знаходяться в обвалуванні, м³;

- ширина майданчика усередині обвалування, м;

- довжина майданчика усередині обвалування, м;

- діаметри резервуарів, м. Діаметри резервуарів визначаємо з таблиці 5.3.1.

Таблиця 5.3.1

Параметри резервуарів

Місткість резервуару, м3	Діаметр резервуара, м	Площа дзеркала, м2	Довжина кола резервуару, м
100	4,7	17,3	14,9
400	8,5	57	26,7

(м)

Об’єм, утворений між укосами обвалування або захисними стінками , що захищають, повинен дорівнювати:

- для окремо стоячих резервуарів – повній ємності резервуара;

- для групи резервуарів – ємності найбільшого резервуара;

- для групи однотипних резервуарів – половині ємності резервуарної групи.

Для переходу через обвалування на протилежних сторонах огорожі повинні бути передбачені драбини переходи:

- для групи резервуарів – не менше чотирьох;

- для окремо стоячих резервуарів – не менше двох.

Резервуари з мазутом і мастилами повинні відокремлюватися від резервуарів з іншими нафтопродуктами валами з неспалимими стінами незалежно від загальної ємності. Виняток можливий тільки для складів ПММ III категорії.

5.4. Розрахунок системи пожежогасіння

Гасіння пожежі здійснюється за рахунок виготовлення піни і подачі її до резервуару. Хімічна піна утворюється внаслідок взаємодії у воді кислоти і лугу при наявності пінотворної і стабілізуючої речовини. Для гасіння пожеж у резервуарах застосовується високократна піна (кратність 100 – 150), одержувана за допомогою генераторів ежекторного типу.

Піногенератор працює за таким принципом: при виникненні пожежі автоцистерна, заповнена піноутворювачем, під'єднується до трубопроводу, вільний кінець якого виведений за обвалування резервуара. При ввімкнені насоса автоцистерни піноутворювач по трубопроводу подається в піногенератор, де при розпилюванні піноутворювача відбувається утворення високократної піни. Виникла піна надходить до пінокамери і за рахунок різниці тиску в генераторі й надпаливному просторі зриває герметизуючу кришку і заповнює надпаливний простір, ізолюючи поверхню пального від доступу повітря.

Для одержання висократної піни використовується 6% водяний розчин піноутворювача ПО–2 або 3%–ий водяний розчин миючого засобу "Прогрес".

Гасіння пожежі в резервуарних парках на складах ПММ може здійснюватися як стаціонарними системами (при наземних резервуарах місткістю кожного 5000 м³ і більше), так і пересувними системами (при наземних резервуарах місткістю менше 5000 м³ і при підземних резервуарах будь–якої місткості).

Вибір засобів і методів пожежогасіння здійснюється в кожному окремому випадку залежно від властивостей рідин, що зберігаються.

Подачу води, для охолодження резервуарів із нафтопродуктами і гасіння пожеж здійснюють із спеціально обладнаних протипожежних водоймищ або резервуарів, яких має бути не менше двох. Місткість кожного з них визначають розрахунком, одначе вона не повинна бути менше, ніж 100м³.

Водоймища і резервуари повинні розташовуватися від обслуговуваних об'єктів на відстані не більше 200 м при пожежогасінні авто насосами і не більше 150 м – мотопомпами.

При розташуванні резервуарних парків на відстані менше 200 м від природних водоймищ і можливості влаштування до них під'їздів, а також майданчиків для пожежних автомобілів або мотопомп, протипожежні резервуари можна не будувати, проте при проектуванні складу ПММ слід враховувати коливання рівня води в природному водоймищі і глибина її промерзання.

Розрахунок кількості води, необхідної для пожежогасіння, у резервуарному парку проводять для резервуара найбільшої місткості. Визначають його виходячи з інтенсивності подачі розчину (94 % води і 6 % піноутворювача) на 1 м² поверхні випаровування нафтопродуктів:

• на гасіння нафтопродуктів із температурою спалаху парів 28°С і нижче (крім нафти) – 0,08 л/с;

• для нафти й інших нафтопродуктів – 0,05 л/с.

Розрахунковий час гасіння пожежі приймається рівним 10 хв., а запас піноутворювача і води на пожежогасіння в резервуарі – потрійний.

Витрата води на охолодження наземних резервуарів приймається такою:

• для резервуара, що горить – 0,5 л/с на 1 м довжини кола резервуара;

• для сусідніх резервуарів – 0,1 л/с на 1 м розрахункової довжини кола.

Час охолодження резервуара, що горить, і сусідніх із ним резервуарів, розташованих на відстані менше двох нормативних відстаней, приймається:

• для наземних резервуарів при гасінні пожеж пересувними засобами – 6год.;

• при гасінні пожежі стаціонарною системою – 3 год.;

• для підземних резервуарів – 3 год.

Запас води в протипожежних місткостях (після пожежі) потрібно відновлювати не більше, ніж за 96 год.

Зберігання пересувних засобів пожежогасіння (піногенераторів, мотопомп, пожежних рукавів, піноутворювача) повинне здійснюватися в опалюваних приміщеннях, температура повітря в яких у зимовий період не повинна бути нижче за 5 °С.

Визначення запасу води та піноутворювача виконують для резервуара найбільшої місткості. Перед початком розрахунку необхідно накреслити схему розміщення резервуарів у групі. Початковими даними до розрахунку можуть бути такі технічні умови:

• інтенсивність подачі розчину при гасінні нафтопродуктів з температурою 28° С і нижче q=0,08 л/(с·м2);

• інтенсивність подачі розчину при гасінні решти нафтопродуктів q= 0,05 л/(с·м2 );

• розрахунковий час гасіння пожежі -10 хв;

• запас піноутворювача VПО і води VB, для гасіння пожежі - трикратний;

• розрахунковий час охолодження палаючого та суміжних з ним резервуарів:

• рухомими засобами - 6 год;

• стаціонарними засобами - 3 год;

• витрата води на охолодження палаючого наземного резервуара q1 = 0,5 л/с на 1 м довжини кола резервуара;

• витрата води на охолодження сусідніх резервуарів q2= 0,2 л/с на 1 м половини довжини кола резервуара;

• витрата води одним піногенератором ГВПС-600 q пг=4. ..6 л/с;

• витрата розчину одним піногенератором ГВПС-2000 q пг = 16...20 л/с;

• склад розчину - 94% води і 6% ПУ-1.

З урахуванням перелічених технічних умов визначаємо:

1. Необхідну інтенсивність подачі розчину для гасіння вогню:

, (5.4.1)

де - площа поверхні нафтопродукту в резервуарі, м²;

- інтенсивність подачі розчину при гасінні нафтопродуктів з температурою 28°С і нижче л/(с м²).

(л/с);

2. Визначаємо тип і кількість піно генераторів за формулою:

, (5.4.2)

Де - витрата води піно генератором ГВПС-600 (4..6 л/с).

;

3. Визначаємо необхідну кількість вогнегасного розчину:

, (5.4.3)

Де - розрахунковий час гасіння пожежі – 10 хвилин (600 с).

(л);

4. Необхідна кількість піноутворювача складає:

(л); (5.4.4)

5. Для визначення необхідної кількості води на гасіння пожежі в резервуарі користуємося формулою:

(л); (5.4.5)

6. Запас води на охолодження палаючого резервуару складає:

, (5.4.6)

Де - витрата води на охолодження палаючого резервуару, (л/с) на 1 м довжини кола резервуару;

- довжина кола резервуара, м. Визначаємо з таблиці 5.3.1;

- розрахунковий час охолодження палаючого та суміжного з ним резервуарів, час охолодження резервуарів стаціонарними засобами складає 3 години (10800 с);

(л);

7. Запас води на охолодження сусідніх резервуарів складає:

, (5.4.7)

де - витрата води на охолодження сусіднього резервуару, = 0,2 (л/с) на 1 м довжини кола резервуару;

- кількість сусідніх резервуарів;

(л);

(л) = 181,476 м³.

Загальний запас води приймаємо 200 м³, по 100 м³ на кожний резервуар.