Просвітницька діяльність л.Українки. Вимоги до народних учителів у педагогічній спадщині л.Українки.

Лариса Петрівна Косач-Квітка (1871-1913) народилася в Новгороді-Волинському в сім’ї дворян. Освіту здобувала вдома так, як стан здоров’я не дозволяв навчатися в громадських навч. закл.

Л. Українка виступаючи за навчання дітей українського населення в школах їх рідною мовою Вона виступала на захист народних учителів, за поліпшення їх матеріально-побутових умов. Народним учителям вона відводила важливу роль у суспільстві і водночас ставила до них великі вимоги: «Якщо вчитель... добрий, освічений, то й учні знають те, що потрібно знати...»

Ідеал кращого вчителя вона показала в образі героя-патріота Антея («Оргія»), який говорив своїм учням, що після закінчення школи треба ще багато вчитися в житті, багато читати книжок, пробивати собі шлях у науку, ніколи не зазнаватись, не зупинятись на досягнутих успіхах, завжди продовжувати вдосконалювати себе.

Л. Українка завжди цікавилася навчально-педагогічною літературою, сама створила підручник «Стародавня історія східних народів», склала збірник «Дитячі ігри, пісні та казки Ковельського, Луцького і Новоград-Волинського повітів Волинської губернії» (1902), написала збірник «Народні мелодії з голосу Лесі Українки» (виданий її чоловіком К.. Квіткою в 1917 —1918рр.).

Померла Леся Українка в Грузії, у м. Сурамі. Похована в Києві на Байковому кладовищі