2.3. Методи податкового контролю

Залежно від напряму аудиту підприємства, повного чи завер­шеного, податковим аудитором визначаються об'єкти контролю, джерела інформації із застосуванням певних методів перевірки.

Методи податкового контролю - це інструменти, за допо­могою яких аудитор накопичує дані перевірки.

При виборі процедур перевірки податковий інспектор серед досить поширених методів може обирати методи, які в міжна­родній літературі з бухгалтерії розподіляються на:

♦    фізичний огляд;

♦    конфірмацію;

♦    перевірку документації;

♦    спостереження;

♦    запити до клієнта;

♦    повторне виконання;

♦    аналітичні процедури.

Розглянемо окремо кожний із зазначених методів.

Фізичний огляд - це перевірка або підрахунок аудитором матеріальних активів. Дані, отримані при цьому, найчастіше пов'я­зані з товарно-матеріальними цінностями та готівкою. Фізичний огляд можна використати при перевірці цінних паперів, отрима­них векселів і матеріальних основних активів.

Фізичний огляд (як безпосередній спосіб перевірки реаль­ності існування даного активу) дозволяє отримати надійні і ко­рисні аудиторські висновки. Звичайно, фактичний контроль - це об'єктивний спосіб, що дозволяє перевірити як кількісні ха­рактеристики активу, так і правильність його оцінки. У деяких випадках це також корисний метод оцінки стану активу або його якісних характеристик.

Однак фізичний огляд недостатній для підтвердження того, що існуючі активи дійсно належать клієнту. Крім того, в бага­тьох випадках аудитор не має достатньої кваліфікації, щоб ро­бити висновки про такі якісні показники, як моральний знос та інші технічні характеристики обладнання. За допомогою фізичного огляду також звичайно не можна визначити чи пра­вильно була зроблена підприємством оцінка наявних матеріаль­них цінностей для складання фінансової звітності.

Конфірмація або підтвердження - це одержання письмової або усної відповіді третьої незалежної сторони, що підтверджує точність інформації. У практиці податкових інспекцій він час­то застосовується як проведення зустрічних перевірок контра­гентів підприємства, що перевіряється.

Оскільки конфір­мації надходять з джерел, незалежних від платника податків, вони високо оцінюються та часто використовуються. Конфір­мації рідко використовуються в перевірках основних засобів, тому що вони можуть бути перевірені відповідно через доку­ментацію або шляхом фізичного огляду. Навпаки, конфірмації звичайно використовуються для перевірки разових угод між організаціями, витрат з можливим приватним характером.

Перевірка документації - ревізійна перевірка документів та записів платника податків (клієнта) для того, щоб підтвердити інформацію, яка є або повинна бути включена до фінансового звіту. Документи, які перевіряє податковий інспектор - це за­писи, які використовуються підприємством для того, щоб забез­печити інформацію для управління своїми справами організо­ваним способом. Через те, що кожна господарська операція звичайно підтверджується хоча б одним документом, існує ве­ликий обсяг доступних доказів такого типу. Наприклад, підприємство звичайно зберігає замовлення покупця, відвантажувальний документ та дублюючі рахунки за кожний період збуту. Ті ж самі документи є корисним доказом у процесі про­ведення податковим інспектором перевірки точності звітів підприємства. Документація - це форма доказу, що широко використовується при кожній перевірці, тому що вона, звичай­но, доступна для інспектора. Інколи це єдиний прийнятний тип доступних доказів.

Спостереження застосовується у податковому контролі та аудиті як один із видів не суцільного дослідження господарсь­ких операцій, що ґрунтується на застосуванні вибіркового ме­тоду. Вибірковий метод дослідження використовують для вста­новлення достовірності показників усієї сукупності, яка вивчається, на основі обстеження лише деякої її частини. Цей метод забезпечує одержання репрезентативних даних. У теорії вибіркового методу розглядають такі основні питання: спосо­би відбору одиниць, які підлягають спостереженню; принцип організації обстежень; оцінка вибіркових даних, які їх зумовлю­ють, способи усунення неістотних показників і встановлення їхніх розмірів; поширення вибіркових спостережень на всю ге­неральну сукупність (діяльність підприємства, корпорації та ін.).

Приклад застосування методу спостереження

При проведенні зіставлення з'ясовано, що середня сума витор­гу за один робочий день у кафе «Ноктюрн» становить 200 грн., а у інших кафе, рівнозначних за площею, з тим же асортимен­том страв та у тій же частині міста - 1000 грн.

Цей факт свідчить про доцільність застосування ще одного прийому спостереження - проведення хронометражу робочого часу, тобто податковий інспектор знаходиться у приміщенні господарської одиниці протягом кількох днів та слідкує за повно­тою проведення сум через РРО.

Проведення хронометражу у кафе «Ноктюрн» підтвердило, що реальне значення середньоденного виторгу становить 1000 грн., а база оподаткування підприємства може бути розширена на 30 000 грн. щомісяця.

Матеріали перевірок із застосуванням методу спостережен­ня можуть стати початком комплексної документальної пере­вірки підприємства з вивченням реальних обсягів товарно-гро­шових потоків.

Запити до платника податків - це отримання письмової або усної інформації від клієнта у вигляді відповідей на запитання податкового інспектора. Отримана таким чином інформація не може бути визнана як заключна, тому що вона отримана не від незалежного джерела і може бути необ'єктивна. Відтак у подат­кового аудитора завжди виникає необхідність підтвердження інформації іншими способами. Наприклад, коли податковий інспектор хоче отримати інформацію щодо методу ведення за­писів управління рахунками трансакцій, він звичайно починає запитувати клієнта, як діє структура внутрішнього контролю, після чого виконує процедурні тести, тобто, використовуючи документацію та спостереження, визначається, чи дійсно трансак­ція зареєстрована та санкціонована в установленому порядку.

Потрібну аудитору інформацію слід, перш за все, отримува­ти від платника безпосередньо, хоча її також можна отримати і від третьої сторони.

Повторне виконання передбачає проведення податковим аудитором вивчення розрахунків та інформації по підприємству протягом певного періоду. Головним чином повторний огляд обчислень складається з перевірки арифметичної точності клієнта. Наприклад, перевірка обчислень витрат на амортиза­цію, По­вторна перевірка передач інформації складається з простежу­вання сум для того, щоб бути впевненим, що коли та ж сама інформація зустрічається більше одного разу, то кожного разу вона записана у тих же кількостях. Наприклад, податковий інспектор звичайно провадить лімітовані тестування, щоб з'я­сувати, що інформація в журналі продаж була записана для певного покупця та у вірній кількості у допоміжних звітах по рахунках дебіторів і точно підсумована в загальній програмі фінансового обліку.

Використання в аудиторському процесі розрахунково-ана­літичних методичних прийомів дає змогу встановити загальний стан об'єктів контролю: зниження продуктивності праці, не- ритмічність виробництва продукції, збільшення браку, збитко­вість окремих видів продукції, перевитрати сировини проти норм, неоптимальні маршрути перевезення продукції тощо.

Крім того, розрахунково-аналітичні методичні прийоми да­ють можливість виявити фактори, які негативно впливають на результати фінансово-господарської діяльності виробничих одиниць підприємства, а також встановити подальший напрям проведення податкового аудиту.

Аналітичні процедури визначаються шляхом оцінки обліко­вої та іншої економічної інформації і вивченням взаємозв'язків між показниками.

Як відомо, податковий аудит проведеним аналізом повинен виявляти:

♦     ступінь ділової активності клієнта;

♦     оцінку фінансово-господарських перспектив його функ­ціонування в майбутньому;

♦     зони навмисних помилок у звітності клієнта;

♦     скорочення деталізованого тестування на основній стадії аудиту.

Найбільш розповсюдженими є такі аналітичні процедури:

♦     зіставлення залишків по рахунках за різні облікові періоди;

♦     зіставлення показників бухгалтерської (фінансової) звітності з тими, котрі планувалися (прогнозувалися) керівництвом підприємства, що перевіряється, на звітний період, в планах (програмах, бізнес-планах, кошторисах тощо);

♦     зіставлення отриманих у звітному періоді співвідношень між різними статтями звітності з аналогічними співвідно­шеннями минулих періодів;

♦     зіставлення фінансової і не фінансової інформації, зокре­ма, зведень про обсяг випуску продукції в грошових і на­туральних одиницях;

♦     зіставлення фінансових показників (фінансових ко­ефіцієнтів) з середньогалузевими значеннями.