25. Авторитет у військових колективах і шляхи його формування.

Під авторитетом прийнято розуміти соціально-психологічне вплив одну людину (чи групи осіб) інших людей - керівника на керованих, вчителя на учнів, командира на солдатів, колективу на особистість, вищого органу на підпорядковану організацію та влитися т. п. Його виникнення пов'язані з появою суспільства, заміняючи розрізнених дій людей колективної діяльністю. Він об'єктивно необхідний будь-якого соціального устрою.

Прояв авторитету в військовому колективі передусім зумовлено колективним характером ратної праці. У cфере колективних дій виникає система міжособистісних взаємовідносин, виявляються й у такому формі, як авторитет.

У кожному військовому колективі, зазвичай, кілька авторитетних людей. Вони є своєрідними носіями духовного, морального багатства колективу, його сили. У межах наукової літературі говориться, що авторитет буває посадовим, моральним і професійним.

Посадовий авторитет - цей вплив командира на колектив владою, даної йому посадовим становищем.

Моральний авторитет - то є вияв моральних, духовних якостей лідера. Людина, у якого їм, зазвичай, користується довірою підлеглих, їх повагою.

Професійний авторитет притаманний, скажімо, офіцеру чи прапорщику, досконало який володіє своєї фахом, всім комплексом дорученого справи.

26. Громадська думка військового колективу: сутність, зміст і особливості формування.

Громадська думка військового колективу являє собою сукупність оціночних суджень, в яких висловлюється ставлення маси (більшості колективу) до різних подій, що відбуваються в житті Збройних Сил і підрозділу, до вчинків, поведінки та діяльності, як всього колективу, так і кожного військовослужбовця.

Громадська думка – соціально-психологічне явище що має масовий характер. Воно розвивається під впливом суспільної свідомості в процесі спілкування та взаємодії людей, їх постійного та безпосереднього обміну думками, поглядами, уявленнями, почуттями та переконаннями.

Оціночна функція громадської думки полягає в тому, що військовий колектив висловлює своє ставлення до тих або інших подій та явищ, що відбуваються у житті колективу, вчинків членів військового колективу, а також подій, що відбуваються в різних сферах суспільного життя.

Пізнавальна функція громадської думки полягає в тому, що вона дозволяє оцінювати досягнутий рівень у розвитку військового колективу, його морально-психологічний стан, ступінь згуртованості військового колективу.

Регулятивна функція громадської думки військового колективу полягає в тому, що вона надає вплив на поведінку та діяльність військовослужбовців, вимагає дотримання ними традицій, що склалися у військовому колективі.

Спонукальна функція громадської думки полягає в тому, що вона сприяє формуванню усвідомлення необхідності тих або інших спільних дій для зміни існуючого положення, усвідомлення окремими військовослужбовцями необхідності формування та розвитку певних морально-психологічних якостей.

Єдина громадська думка – характеризується максимальною узгодженістю і наявністю єдиної, спільної думки, що свідомо поділяється усім колективом військового підрозділу.

­­В процесі практичної діяльності встановлені наступні особливості формування громадської думки:

1.формується за тими питаннями, які є найбільш важливими для даного військового колективу.

2.формується лідерами військового колективу.

3.в значній мірі визначається авторитетом командно-керівного складу військового підрозділу, в першу чергу командиром підрозділу.