- •Isbn 966-8148-39-8
- •1. Вступ 14
- •4. Діяльність людини як джерело небезпек, що діють
- •6. Людина як суб'єкт системи управління безпекою
- •1. Вступ
- •1.1. Концепція розвитку науки і практики "безпека життєдіяльності"
- •1.2. Мета, завдання і структура посібника
- •1.3. Сучасні обставини, які формують стан життєдіяльності
- •2. Теоретичні основи дисципліни "безпека життєдіяльності"
- •1.4. Характер змін і стан безпеки життєдіяльності
- •2.1.1. Базові уявлення дисципліни
- •2.2.3.2. Основні принципи та їх зміст
- •2.2.3.3. Правила та їх зміст
- •2.2.3.5. Класифікації в безпеці життєдіяльності
- •3. Людина як об'єкт,
- •3.2. Передумови, що створюють напрями захисту людини
- •3.2.1. Працездатність людини
- •3.3.1.1. Зоровий аналізатор людини
- •3.3.1.2. Слуховий аналізатор людини
- •3.3.1.3. Характеристики шкірного аналізатора
- •3.3.1.4. Кінестетичний аналізатор
- •3.3.1.6. Смаковий аналізатор
- •3.3.5. Вплив електромагнітних випромінювань
- •4. Діяльність людини як джерело
- •4.1.1. Небезпеки, пов'язані з використанням транспортних засобів
- •4.1.2. Небезпеки, пов'язані з використанням горючих, легкозаймистих і вибухонебезпечних речовин і матеріалів
- •4.1.3. Фактори, які впливають на наслідок ураження електричним струмом
- •4.1.4. Хімічні речовини та шляхи їх попадання в організм людини
- •4.1.5. Шкідливі речовини в повітрі, воді та продуктах харчування
- •4.3. Комбіновані небезпеки 4.3.1. Природно-техногенні небезпеки
- •4.3.1.1. Кислотні дощі
- •4.3.1.2. Пилові бурі
- •4.3.1.3. Соціально-природничі небезпеки
- •5. Фактори ризику та безпека життєдіяльності
- •5.2.6. Підприємства з видобутку та переробки уранової руди
- •5.2.11. Гідродинамічні аварії
- •5.4. Підвищення стійкості
- •5.7. Надання першої допомоги потерпілим
- •5.7.3. Поранення і кровотечі
- •5.7.10. Електротравми, ураження блискавкою
- •6. Людина як суб'єкт системи управління безпекою життєдіяльності
- •6.1. Загальні положення
1.3. Сучасні обставини, які формують стан життєдіяльності
Сучасні обставини змін в середовищі відображають стан історичного розвитку суспільства та його взаємодію з довкіллям. Характер історичного розвитку відносно змін довкілля пов'язують з екологічними кризами та відповідними до них революціями, які дали змогу подолати ці кризи. Розвиток екологічних криз та революцій подано на рис. 1.1.
Сьогодні проблеми стану довкілля проявляються на локальному, регіональному і планетарному (в масштабах Землі) рівнях. Найбільш
16
Урбанізація суспільства одночасно супроводжує зростання кількості людей внаслідок демографічного вибуху. Процес урбанізації характеризується зростанням і розвитком міст, підвищенням частки міського населення в країні, регіоні, на земній кулі, а також — набуттям сільською місцевістю зовнішніх і соціальних ознак, що відповідають ознакам міст при одночасному зростанні їх ролі в розвитку суспільства. Урбанізація в Україні наближається до 70 %. Історичні зміни цього наведено на рис. 1.2. Нині в Україні у п'яти-шести містах населення становить більше ніж один мільйон осіб, а більше 43 міст мають населення більше 100 тис.
Збільшення чисельності людей та їх густоти змінює їх якості як біологічних індивідів. З цих позицій актуальності набуває питання — наскільки людство змінює свої властивості, як саме впливає на себе через зміни в природі і якості навколишнього середовища. Відповіді на ці питання виходять за рамки еволюційної екології людини. Значна частина відповідей знаходиться в соціології та історії. До екологічної складової відповіді належать характеристики оцінки потенціалу виживання і розвитку людства. До складу характеристик, які мають екологічну обумовленість, входять критерії здоров'я і обдарованості людини.
Розвиток енергетики, промислового виробництва, засобів та інфраструктури транспорту чинить вплив на різні компоненти природного середовища і атмосферу (викиди газів, пари і твердих часток, споживання кисню), гідросферу (споживання води, перекид річок, створення нових водосховищ, викиди забруднених і нагрітих вод, відходів рідини тощо), а також на літосферу (споживання копалень палива, зміни водного балансу, зміни ландшафту, викиди на поверхню твердих часток, рідини, газів, випадів токсичних речовин та ін.). Фактичний стан зв'язків у системі довкілля подано на рис. 1.3.
18
1) різні, раптові, катастрофічні, що пов'язані з надзвичайними ситуаціями (НС), які в свою чергу розподіляються на:
природні катастрофи і стихійні лиха (землетруси, виверження вулканів, зсуви, повені, природні пожежі, урагани, сильні снігопади, лавини, епідемії, масові розмноження шкідливих комах та ін.);
антропогенні (технічні) катастрофи (виробничі і комутаційні аварії, вибухи, обрушення, руйнування споруд і будівель, пожежі та ін.);
2) довготривалі, коли має місце тривалий термін ураження з по ступово зникаючими наслідками НС, катастрофи, чи навпаки, ви никнення і виявлення є результатом поступового зростання не гативних змін. Масштаб цих вражень об'єктивно може бути не менше катастрофічних.
Випадок — подія, яка складається з негативного впливу із заподіянням шкоди людським, природним чи матеріальним ресурсам.
Аварія — випадок в технічній системі, який не супроводжується загибеллю людей, зруйновані технічні засоби відновити або неможливо, або економічно не виправдано.
Катастрофа — подія в технічній системі, яка не супроводжується загибеллю людей чи їх зникненням.
Стихійне лихо — випадок, який пов'язано з стихійними явищами на Землі, і які привели до руйнування.
Надзвичайна ситуація — порушення нормальних умов життя і діяльності людей на об'єкті або території, спричинене аварією, катастрофою, стихійним лихом, епідемією, епізоотією, епіфітотією, великою пожежею, застосуванням засобів ураження, що призвели або можуть призвести до людських і матеріальних втрат.
