1.4. Характер змін і стан безпеки життєдіяльності

Стан безпеки життєдіяльності країни формує уявлення про її економічні, суспільні, технічні й інші можливості. Крім того, стан безпеки свідчить про рівень законодавчої бази, системи управління і дію механізмів із впровадження законів, нормативних документів та системи управління. Причини наявного стану безпеки в Україні пов'язані з економічними негараздами.

23

Найбільші негативні наслідки планетарного рівня має аварія на ЧАЕС. Збільшились онкологічні захворювання, у 6,5 раза — за­хворювань ендокринної системи, в 6 разів — крові, в 31 раз — органів дихання (дані по Києву). Внаслідок радіаційного забруднення земель біля ЧАЕС користування понад 5 % території неможливе. 20 % на­селення України проживає в зонах, де функціонують ЛЕП і де має місце вплив санітарно-недозволеного електромагнітного випроміню­вання (приблизно 2 % загальної території країни).

Обсяг корисного використання видобутих корисних копалин (міне­ральних ресурсів) для подальшого виробництва продукції стано­вить тільки понад 2 %, а 98 % — втрачають і накопичуються у природному середовищі, впливаючи на його стан та на стан людей. Кожні 12—15 років обсяг відходів підвищується удвічі.

Накопичення шкідливих речовин у довкіллі спричинює інтенсивні зміни в рослинах. Забруднення атмосфери завдає великої шкоди сіль­ському господарству. Є дані, які свідчать про залежність зниження врожаю пшениці від наявності забруднень в повітрі. Встановлено негативний вплив на врожаї озимої пшениці фенолу і сірчаного ангідриду. При зниженні концентрації пилу на 0,1 мг/м³ обсяг вро­жаїв пшениці підвищується на 0,36 ц/га. За даними американської адміністрації перевищення порогової концентрації сірчаного газу перетворює його на токсичну речовину, в повітрі він стає токсичним для рослин та зумовлює затримку їх росту і некроз листя [14].

Загальні дані про забруднення в регіонах України наведено в табл. 1.2, с. 22.

Наявність небезпек та шкідливостей у виробничому середовищі, за статистичними даними [33], сприяло тому, що на виробництві у 1998 р. було смертельно травмовано 1551 працівника, серед них — 203 випадки групового травмування. За той же рік під час ДТП загинуло 112 осіб, 94 — під час пожеж. Особливо багато нещасних випадків сталося в АПК, де смертельно було травмовано 500 осіб, на транспорті — 115.

Аналіз причин високого рівня травматизму свідчить про низький рівень технологічної дисципліни, безвідповідальне ставлення поса­дових осіб до стану справ з охорони праці на робочих місцях, вкрай незадовільний стан основних фондів. Такі високі рівні травматиз­му призводять до значних матеріальних збитків, збільшення собівар­тості продукції і ускладнення економічного становища країни.

25

2. Теоретичні основи дисципліни "безпека життєдіяльності"

2.1. ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ

На цей час безпека життєдіяльності не має розвиненої теорії, яка б характеризувалась налагодженими конкретними сукупностями ідей, поглядів, концепцій. Однак, окремі її елементи існують і мо­жуть бути використані за призначенням. Характерним для будови теорії є те, що всі її твердження поділяються на дві групи [16]. Пер­ша з них — вихідна, формулює фундаментальні закони чи власти­вості об'єкта і складає основи теорії. Друга група — похідна — формулює закони і властивості, які залежні від фундаментальних. Глибина теорії залежить від щільності логіки, зміст якої кладеться в основу зв'язку другої групи тверджень відносно першої.

Конкретно до першої групи належать сформульовані нижче зако­ни, принципи, правила та аксіоми з безпеки життєдіяльності, а також центральний об'єкт нашого вивчення — людина (її стан) — фунда­ментальні її властивості (фізіологічні, біологічні та інші).

У пізнавальному відношенні — теорія узагальнює об'єктивні фак­ти за рахунок опису і пояснення закономірностей реальної дійсності. Теорія (її основи) формує стиль мислення, який завжди є конкрет­ним для будь-якої науки.

Основний стиль мислення в безпеці життєдіяльності складає­ться з:

• виявлення загроз для людини;

• визначення характеру і ознак впливу на людину, а також змін в її стані, що мають місце в результаті такого впливу;

26

• оцінки діючих загроз;

• виявлення діючих (чи необхідності розробки нових) норма­тивно-законодавчих актів, що регулюють безпеку за наявністю кон­кретних загроз;

• розробки заходів безпеки;

• методів і змісту оцінки заходів безпеки;

• реалізації всіх вищезгаданих складових шляхом відбудови і функціонування системи управління безпекою життєдіяльності.