- •Лабораторний практикум з іхтіопатології
- •Тема 1. Основи санітарно-профілактичних заходів у рибничих господарствах. Обладнання іхтіопатологічної лабораторії………………………………..6
- •Тема 2. Методи іхтіопатологічних досліджень……………………………….7
- •Передмова
- •Тема 1. Загальні санітарно-профілактичні заходи в рибництві. Іхтіопатологічна лабораторія.
- •1.1. Загальні санітарно-профілактичні заходи в рибничих господарствах
- •8. Постановка біопроби
- •2.1. Правила взяття патматеріалу і пересилання хворої риби
- •1.2. Акт епзоотологічного обстеження рибничого господарства
- •1.3. Іхтіопатологічна лабораторія іпл
- •Тема 2 методи іхтіопатологічних досліджень
- •2.2. Клінічне дослідження
- •2.3. Гематологічне дослідження
- •_Взяття крові в риб
- •2.4. Патологоанатомічні дослідження
- •Бактеріологічне дослідження
- •2.6. Вірусологічне дослідження
- •2.7. Мікологічне дослідження
- •Паразитологічне дослідження
- •2.9. Постановка біопроби
- •Частина II. Прикладна іхтіопатологія хвороби інфекційної етиології
- •Тема 3 вірусні хвороби
- •Тема 4. Бактеріози
- •Тема 5. Мікози
- •Тема 6. Протозоози
- •Тема 7. Моногеноїдози. Трематодози.
- •Тема 8. Цестодози, нематодози
- •Тема 9. Бделльози, крустацеози
- •Тема 10. Зооантропонози
- •Тема 11. Незаразні хвороби
- •Додатки
- •Ветеринарно-санітарні, профілактичні й оздоровчі заходи в рибничих господарствах
- •Спеціальні заходи в незадовільних по заразних хворобах риб господарствах
2.2. Клінічне дослідження
Клінічний огляд починають зі спостереження за поводженням риб у водоймі і безпосередньо при її вилові з водойми. При цьому оглядають не менш ста риб кожного виду і віку. При необхідності клінічний огляд проводять в акваріумах.
2.3. Гематологічне дослідження
При гематологічному дослідженні визначають наступні показники крові риб: зміст гемоглобіну; гематокритний показник; кількість еритроцитів і їхня зрілість; ШОЕ; загальна кількість лейкоцитів; лейкограму. (Див. додаток 4.5.)
_Взяття крові в риб
Кров для дослідження в риб береться із серця, хвостової артерії чи кукси хвоста. Вибір способу узяття крові залежить від розміру риби й обсягу, необхідного для аналізу.
При взятті крові із серця місце уколу знаходиться в середині відрізка з'єднуючого підставу грудних плавців (у форелі) і ледве вище цієї крапки в коропових. Голку вводять у місце уколу під кутом у 45 щодо фронтальної площини.
При взятті крові з хвостової артерії місце уколу знаходиться в точці, утвореній при умовному перетинанні середньої лінії і лінії, що йде перпендикулярно від анального отвору в цьоголіток і від заднього краю анального плавця в коропових старшого віку.
Взяття крові можливо з кукси хвоста, для цього зрізують спинний і анальний плавці, потім відтинають хвостове стебло по медіальній лінії за анальним плавцем.
Взяття крові проводять, попередньо знявши луску й обробивши шкіру 700 -ним спиртом-ректифікатом. Мазки крові фарбують по Паппенгейму. Для цього сухі мазки занурюють у кювету з розчином Май-Грюнвальда (0,3-0,5 м эозинметиленового синього + 100 мл метилового спирту. Барвник дозріває при кімнатній температурі протягом 4-х діб) на 5 хвилин, потім промивають дистильовану воду, рн 6,81 протягом 2-х хв і дофарбовують у розчині Романовского - 25-30 хвилин. Пофарбовані мазки промивають водопровідною водою і висушують на повітрі. У кожнім мазку підраховують 100 клітин і виводять лейкограму.
2.4. Патологоанатомічні дослідження
Рибу знедвижують (руйнують голкою довгастий мозок або ножицями відтинають головний мозок від спинного). Проводять зовнішній огляд, потім розтинають рибу трьома розрізами ножиців - від анального отвору уздовж середньої лінії до грудних плавців, відтинають ребра від хребта, відокремлюють черевну стінку, відтинаючи розрізом уздовж голови .
Огляд внутрішніх органів проводять у наступному порядку:
жовчний міхур
печінка
шлунково-кишковий тракт
гонади;
плавальний міхур;
нирки;
сечовий міхур;
серце;
головний мозок;
мускулатура.
Бактеріологічне дослідження
Дослідження засноване на бактериоскопічному і серологіному методах дослідження.
Бактериоскопічний метод дослідження дозволяє знайти в патматериалі бактерії й орієнтовно діагностувати захворювання (мікобактеріоз, вібріоз). Бактеріологічний метод дослідження має найбільш важливе значення, тому що дозволяє одержати чисту культуру мікробів, вивчити їхні морфо-культуральні властивості, біохімічні властивості, визначити вірулентність і чутливість до антибіотиків, що особливо важливо при виборі лікувальних препаратів.
Серологічний метод застосовують при імунологічних дослідженнях: додатковому типуванню збудника, виявленні специфічних антитіл у сироватці крові хворих риб.
