Тема 4. Бактеріози

Матеріальне забезпечення:

- таблиці, плакати з малюнками;

- музейні препарати;

- мікропрепарати, МПА і МПБ із характерним ростом культур.

Методика проведення заняття:

- бесіда за планом заняття;

- перегляд музейних препаратів, мазків з культурами, МПА і

МПБ із характерним ростом культур, малюнків, таблиць, їх за-

мальовка;

- підведення підсумків, завдання на наступне заняття

4.1. АЕРОМОНОЗ КОРОПІВ (краснуха, геморагічна септицемія, інфекційна черевна водянка) - інфекційна хвороба коропових риб, що характеризується запаленням шкірного покриву, куйовдженням луски і витрішкуватістю.

ЕТИОЛОГІЯ. Збудник хвороби - Aeromonas hydrophila, рухлива грамнегативна паличка, спор і капсул не утворює.

ЕПІЗООТОЛОГІЧНІ ДАНІ. Хворіють коропи, сазани у віці від цьоголіток до плідників.

Зараження відбувається через ушкоджену шкіру, зябра, аліментарно.

ПАТОГЕНЕЗ. Аеромонади швидко розмножуються в кишечнику, проникають у кровоносні судини і з кров'ю розносяться в органи і тканини, при цьому ендотоксини бактерій збільшують пористість судин. У місцях сильного ушкодження судинної стінки утворяться крововиливи, набряки, куйовдження луски.

КЛІНІЧНІ ОЗНАКИ І ПЕРЕБІГ. Перебіг хвороби гострий, підгостроий і хронічний. Відзначається гіперемія шкіряного покриву з осередковими крововиливами на ній, куйовдження луски, витрішкуватість, асцит. При хронічному перебігу на шкірі - виразки.

ПАТОЛОГОАНАТОМІЧНІ ЗМІНИ.

Гостре перебіг:

1. Куйовдження луски

2. Екзофтальмія

3. Серозно-геморагічний або осередково-виразковий дерматит

4. Восковидний некроз скелетних м'язів

5. Катарально-геморагічний ентерит

6. Спленит

7. Енцефаліт

8. Застійна гіперемія внутрішніх органів

9. Точкові геморагії на серці

10. Асцит (скупчення в черевній порожнині кров'янистої чи холодцеподібної рідини, кісти з неприємним запахом)

Хронічний перебіг:

1. Хронічний виразковий дерматит і синьо-фіолетові виразки на шкірі

ДІАГНОСТИКА. Діагноз ставлять на підставі епізоотологічних, клінічних, патологоанатомічних даних і результатів бактеріологічного дослідження (виділення вірулентної культури збудника, ставиться біопроба на коропах або мишах).

ЛІКУВАННЯ І ПРОФІЛАКТИКА. МІРИ БОРОТЬБИ. Ванни з левоміцетином (300 мг/л експозиція 12 годин). Виробникам і ремонтному молодняку левоміцетин уводять всередину черева (20-30 мг/кг) - дворазово з інтервалом 2-4 дня. Усім віковим групам - фуразолідон з розрахунку 6 мг на 10 кг корму протягом 10-ти діб з інтервалом 2 дні між п'ятиденками. З профілактичною метою препарат уводять плідникам у дозі 0,4 мг, дволіткам і цьоголткам - 0,3 мг на 10 кг корму. Годівлю антимікробними препаратами проводять на початку сезону кілька разів з інтервалом у 2-3 тижні.

МІРИ БОРОТЬБИ. На незадовільні господарство накладають карантин. Трупи загиблих риб знезаражують 20%-ным розчином хлорного вапна і заривають у землю на глибину 1,5 м.

4.2. ПСЕВДОМОНОЗ КОРОПІВ (краснухоподібне захворювання коропів і товстолобиків) - інфекційна хвороба риб, що характеризується розвитком загального септичного процесу, ураженнями шкіри і розвитком водянки.

ЕТИОЛОГІЯ. Збудником хвороби є бактерії з роду Pseudomonas, рухливі, грамнегативні монотрихи, у крові утворюють капсулу.

ЕПІЗООТОЛОГІЧНІ ДАНІ. Хворіють цьоголітки коропа, карася і товстолобика.

Зараження відбувається контактним шляхом, через ушкоджену шкіру, зябра, а також аліментарно.

Виникненню і загостренню захворювання сприяють порушення ветеринарно-санітарних і зоогігієнічних вимог, пропонованих до умов зимівлі риб.

КЛІНІЧНІ ОЗНАКИ І ПЕРЕБІГ. Відзначають гостре і підгостре перебіг хвороби. Відзначають еритродерматит, на шкірі і плавцях хворих риб з'являються осередкові крововиливи, виникає витрішкуватість і куйовдження луски.

ПАТОЛОГОАНАТОМІЧНІ ЗМІНИ.

1. Куйовдження луски (луска потемніла з зеленуватим відтінком)

2. Екзофтальмія

3. Катарально-геморагічний энтерит

4. Спленит

5. Дистрофія печінки з крововиливами

6. Нефрит

7. Серповидні крововиливи в білковій оболонці очей

8. Асцит (скупчення в черевній порожнині жовтувато-зеленуватого ексудату)

ДІАГНОСТИКА. Діагноз комплексний. Обов'язково проводять бактеріологічне дослідження і ставлять біопробу.

ДИФЕРЕНЦІАЛЬНА ДІАГНОСТИКА. Диференціювати треба від аеромонуза, еритродерматиту коропів.

ЛІКУВАННЯ. Не розроблено.

ПРОФІЛАКТИКА. Проводиться ретельне очищення басейнів від мулу, фекалій, трупів риб. Зимувальні басейни дезінфікують 10%-ным розчином хлорного вапна, рибоводний інвентар обробляють 4%-ным розчином формаліну.

МІРИ БОРОТЬБИ. Розробляється план заходів, що затверджується ветеринарною службою. Господарство вважається незадовільним і на нього накладають обмеження на перевезення рибопосадкового матеріалу. У плані передбачають наступні роботи:

-визначення джерела інфекції і заходи для його ліквідації;

-пересадка хворих риб у чисті продезинфіковані стави чи басейни з оптимальними умовами утримання;

-стави і басейни, звільнені від риб, піддають очищенню і дезінфекції;

-за незадовільними ставами і басейнами закріплюють окремий рибоводний інвентар, що постійно знезаражують;

-щомісяця проводять бактеріологічний контроль за станом вирощуваної риби.

При відсутності клінічних ознак хвороби протягом 3-х років і при негативних показниках бактдосліджень господарство вважається оздоровленим і з його знімають обмеження.

4.3. ФУРУНКУЛЬОЗ ЛОСОСЕВИХ - інфекційна хвороба лососевих риб, що характеризується септицемією, утворенням фурункулів і виразок у м'язовій тканині.

ЕТИОЛОГІЯ. Збудником хвороби є бактерія Aeromonas salmonicida. Нерухома, грамнегативна паличка, спор і капсул не утворює.

ЕПІЗООТОЛОГІЧНІ ДАНІ. Найбільш сприйнятливі налим, струмкова форель, райдужна форель і усі види лососевих риб. Хвороба реєструвалася також у сигів, линів і коропів. Особливо сприйнятливі особини віком старші 2-х років, найбільше важко хворіють ремонтний молодняк і плідники.

Зараження риб відбувається через інфіковану воду, аліментарно, а також у наслідок канібалізму, через зябра, шкіру, контактним шляхом.

ПАТОГЕНЕЗ. Проникаючи в кров збудник викликає септицемію, потім проходить через капіляри, концентрується руйнуючи навколишні тканини - з'являються фурункули. При гострому перебігу наслідок швидкого розмноження бактерій відбувається нагромадження токсинів у результаті чого відбувається швидка загибель риби.

КЛІНІЧНІ ОЗНАКИ І ПЕРЕБІГ. Інкубаційний період при 15-21С продовжується близько тижня. Відзначають блискавичний, гострий, підгострий і хронічний перебіг хвороби.

Блискавичний перебіг супроводжується загибеллю риб протягом декількох годин без яких-небудь видимих змін.

Гострий перебіг супроводжується септицемією, розладом травлення, осередковими крововиливами на шкірі, появою фурункулів.

При підгострому перебігу утворюються виразки на місці фурункулів.

При хронічному перебігу спостерігається потемніння шкіри, випадання лусочок.

ПАТОЛОГОАНАТОМІЧНІ ЗМІНИ.

Гострий перебіг:

1. Плямисті крововиливи на шкірі й у зябрах

2. Геморагічний гастроентерит

3. Спленит

4. Нефрит

5. Дистрофія печінки і некрози в ній

6. Осередки некрозу в міокарді

Підгострий і хронічний перебіг:

1. Фурункульоз, виразки на шкірі

2. Руйнування плавців

3. Аллопеція (втрата луски)

4. Потемніння шкіри

ДІАГНОСТИКА. Діагноз ставлять на підставі бактеріологічних досліджень з обліком епізоотологічних, клінічних і патологоанатомічних даних.

ДИФЕРЕНЦІАЛЬНА ДІАГНОСТИКА. Необхідно диференціювати від герпесвірусной хвороби лососевих, вірусної геморагічної септицемії форелі, інфекційного некрозу підшлункової залози лососевих.

ЛІКУВАННЯ. Використовують сульфамеразин (24 мг) і сульфагуанидин (6 мг), що задають протягом 3-х днів з розрахунку на 100 кг риби з кормом. Протягом наступних 7-ми днів 12 і 8 мг препаратів відповідно. Застосовують також оксолинову кислоту з кормом з розрахунку 50 мг на 1 кг маси риб протягом 10-ти діб.

СПЕЦИФІЧНА ПРОФІЛАКТИКА. Формолвакцина всередину черева. Імунітет до 3-х років.

МІРИ БОРОТЬБИ. На незадовільні по фурункульозу (аеромонозу) лососеві господарства накладають карантин і виконують усі заходи, що відповідають його вимогам.

4.4. ВІБРІОЗ (солонуватоводна краснуха, чума вугрів) - інфекційне захворювання вугрів, що характеризується ураженням шкіряного покриву риб, а також утворенням в області голови невеликих горбків, шишок, і, як наслідок - відкритих виразок.

ЕТИОЛОГІЯ. Збудник - Vibrio anguillarum - бактерія бобовиднї форми довжиною 1,5 мкм, шириною 0,5 мкм, монотрих. Рухлива, грамнегативна, спор і капсул не утворює.

ЕПІЗООТОЛОГІЧНІЕ ДАНІ. Хворіють переважно вугрі старших вікових груп, що мігрують до місць нересту, однак захворювання відзначається у форелей, стальноголового лосося, інших видів риб. Захворювання розвивається в теплий час року при температурі вище 13⁰С.

ПАТОГЕНЕЗ. Вивчений недостатньо.

КЛІНІЧНІ ОЗНАКИ І ПЕРЕБІГ. Хвороба протікає надгостро, гостро, підгостро і хронічно. При надгострому перебігу риба плаває біля поверхні води і через кілька годин гине з ознаками судорожного скорочення м'язів. При гострому - еритема й осередковий дерматит в області спинного плавця, навколо ануса, на черевці. Підгострий - аналогічно гострому протіканню, але на голові з'являються горбки і виразки.

ПАТОЛОГОАНАТОМІЧНІ ЗМІНИ.

1. Осередковий дерматит і еритема шкіри

2. Геморагії в м'язах

3. Катарально-геморагічний ентерит

4. Спленит

5. Нефрит

6. Осередковий виразковий дерматит в області голови

ДІАГНОСТИКА. Діагноз ставлять комплексно, з обліком епізоотологічних даних, клінічних ознак і результатів бактеріологічних досліджень. Для підтвердження діагнозу ставлять біопробу на рибах шляхом уведення підшкірно або внутрішньомязово 0,25-0,5 мл 1-2-добової бульйонної культури.

ДИФЕРЕНЦІАЛЬНА ДІАГНОСТИКА. Диференціювати треба від фурункульозу лососів, аеромонозу вугрів.

ЛІКУВАННЯ. Не розроблено.

ПРОФІЛАКТИКА І МІРИ БОРОТЬБИ. Здійснюють ветеринарний нагляд за перевезеннями риб. Проводять інтенсивний вилов хворої риби в місцях переднерестової міграції.

4.5. МІКСОБАКТЕРІОЗ (бактеріальна зяброва хвороба, розбухання зябер, стовпчаста хвороба) - інфекційна хвороба, що характеризується ураженням шкіряних покривів і зябер.

ЕТИОЛОГІЯ. Збудник - бактерія Flexibacter columnaris, довжиною 3 мкм, шириною 0,5 мкм, грамнегативна, рухлива, джгутиків не має.

ЕПІЗООТОЛОГІЧНІ ДАНІ. Хворіє частіше молодь вугра і коропа в тепловодних господарствах при температурі близько 25 про З, форель хворіє при 15 про С.

КЛІНІЧНІ ОЗНАКИ І ПЕРЕБІГ. Відзначається набряк і ослизнення зябер, підняття зябрових кришок, здуття черевця, риба спливає до поверхні води, на шкірі білувато-сірі плями по всьому тілу.

ПАТОЛОГОАНАТОМІЧНІ ЗМІНИ.

1.Осередковий дерматит (білувато-сірі плями з утворенням виразок)

2. Набряк зябер з ослизненням зябрових пелюстків і підняттям зябрових кришок

3. Асцит

ДІАГНОСТИКА. Діагноз ставлять комплексно з обов'язковим бактеріологічним дослідженням (виявлення міксобактерій при мікроскопії мазків, посів на цитофаг-агар, де спостерігається ріст жовтуватих ризоїдних колоній).

ДИФЕРЕНЦІАЛЬНА ДІАГНОСТИКА. Хворобу необхідно диференціювати від протозоозів, бранхіомікозу, мукофільозу.

ЛІКУВАННЯ. Застосовують фурацин 7,5 г/100 кг риби з кормом протягом 2-х тижнів або у вигляді ванн 3-5 мг/л, трипофлавін 8 г/м³ у вигляді ванн протягом 2-х годин.