Основні види патогенних особових конфліктів

Психологічний конфлікт, в розумінні відображає зіткнення суперечливих відносин особи, нездатної знайти продуктивне рішення труднощів. Як правило, йдеться про значущі, домінуючі відносини особи. Велике клінічно-психологічне значення мають основні види патогенних особових конфліктів, що виділяються. Описані конфлікти істеричного, психостенічного і неврастенічного типів.

Істеричний конфлікт визначається перш за все надмірно завищеними претензіями особи, що поєднуються з недооцінкою або повним ігноруванням об'єктивних реальних умов або вимог оточуючих. Його відрізняють перевищення вимогливості до оточуючих над вимогливістю до себе і відсутність критичного відношення до своєї поведінки. Через неправильне виховання у таких осіб ослабляються здатності гальмувати свої бажання, що суперечать суспільним вимогам і нормам.

Психостенічний тип невротичного конфлікту обумовлений перш за все суперечливими власними внутрішніми тенденціями і потребами, боротьбою між бажанням і боргом, між моральними принципами і особистими потягами. При цьому, якщо навіть одна з них і стає домінуючою, але продовжує зустрічати протидію іншій, створюються сприятливі можливості для різкого посилення нервово-психічної напруги і виникнення неврозу нав'язливих станів. Особливе значення має пред'явлення суперечливих вимог до особи, що сприяє формуванню відчуття власної неповноцінності, суперечливих життєвих відносин і приводить до відриву від життя, появі нереальних, далеких від дійсності установок.

Неврастенічний тип конфлікту є суперечністю між можливостями особи, з одного боку, її прагненнями і завищеними вимогами до себе, з іншою.

Вказані типи невротичних конфліктів певною мірою відповідають трьом основним формам - істерії, неврозу нав'язливих станів і неврастенії.

Для хворих на неврози характерні такі особливості особи, як слабкість, нерішучість, схильність до рефлексії, залежність від оточення, пошуки схвалення, прагнення до нормативності.

Психологічний конфлікт обумовлюється перетином значущих для особи потреб, причому їх значущість може бути зрозумілий лише з життєвої історії розвитку особи. Патогенними психологічні конфлікти стають лише при неадекватній спрямованості відносин особи і, тим самим, її нездатністю вирішити конфліктні ситуації. Найбільш часто як незадоволені потреби, що обумовлюють конфлікт, виступають потреби:

1. адекватної соціальної оцінки (трудової діяльності і особистих достоїнств);

2. любовно-еротичні;

3. дружнього спілкування;

4. самовираження і самоутвердження і ін.

Для хворого на невроз характерний не наявність одного або двох провідних, найзначущіших конфліктів, а існування широкого їх спектру, обумовлене порушеннями системи відносин, серед яких емоційно-сприятливе, неадекватне відношення до себе виступає як самого патогенного, обумовлюючого безліч суб'єктивно нерозв'язних суперечностей. Можна виділити загальні для хворих на неврози порушення особи, серед яких інфантильні і егоцентричні риси є основними і обумовлюють емоційну, поведінкову і соціальну дефіцитність осіб хворого на невроз.