Думка про проблему дитячих неврозів а.І. Захаров

На думку А.І.Захарова існують декілька видів неврозів. В своїй книзі “Неврози у дітей” він перераховує їх в наступному порядку:

1. Невроз страху .

Приклад дівчинки 6-ти років описує даний вид неврозу.

“Ми знаємо, що, коли виникають такі стани, частіше всього йдеться про страх смерті. Він виявляється в тому або іншому ступені у всіх дітей у віці 5-6 років. ... Як правило, діти самі справляються з подібними переживаннями; але тільки в тому випадку, якщо в сім'ї існує життєрадісна емоційна атмосфера... А якщо дитина і раніше був неспокійним, то подібна турбота різко усилює віковий страх смерті, і ось вам набір невротичних страхів, як у цієї дівчинки ( боязнь ліфта, пожежі, вогню, хвороби, машин і т.д.). Всі ці страхи мотивовані, по суті, одним: боязню, що може щось трапитися. В своєму максимальному виразі це “щось” означає смерть: від пожежі, хвороби і т.д. ...Джерелом подібних страхів була мати, тривожна по характеру, і всього цього що боялася в дитинстві”.

А.І.Захаров бачить причину передачі материнських страхів дочки в такій особливості психологічного розвитку дитини, як “феномен ролевої ідентифікації “ - у віці 4-5 років дівчинки хочуть в іграх зображати себе мамою, хлопчики 5-8 років - батька.

Так і в даному випадку дівчинка підсвідомо, непомітно засвоїла материнський спосіб поведінки.

2. Неврастенія .

“Хворобливе перенапруження психофізіологічних можливостей дитини. Він не в силах відповідати завищеним вимогам оточуючих і наперед вважає себе не здатним справитися з будь-якими майбутніми труднощами”.

Частіше за все це походить від нездатності батьків прийняти дитину таким, який він є насправді. Дитина, у свою чергу не може зрозуміти, чому батьки такі строгі до нього, адже він так прагне робити те, що вони вимагають. Суперечності самих батьків приводять дитину до нервового перенапруження, неврастенії. Говорити про здорову психіку дитини не доводиться - конфлікт батьків з дитиною, сприймається останнім, як власна неповноцінність. Насправді, доводиться дивуватися з терпіння дітей в таких ситуаціях. За словами Захарова, батьки на його прохання підрахували скільки зауважень в день вони зробили своїй дитині: близько 300 суперечливих вимог ( не прохань, обігу, а вимог і наказів).

Іншою причиною подібного неврозу може бути перемикання уваги батьків на іншу дитину, що з'явилася в сім'ї, нездатність самих батьків рівномірно розподіляти увага між всіма дітьми в сім'ї. Часто, докори на адресу старшої (в такій ситуації рідше буває навпаки) дитини несправедливі і мотивовані тим, що “він старший, на ньому більше відповідальності, він сам повинен розуміти”. Як правило обертається така ситуація нервовими зривами, тиками, а в гірших випадках неприкритою агресією до молодшого брата або сестри. Така страждаюча дитина розуміє причину зниження свого рейтингу у батьків.

3. Істеричний невроз.

“Його зовнішні прояви, мабуть, знайомі всім: дитина надмірно капризна, раз у раз влаштовує істерики, падає на підлогу, б'ється. Але подібний невроз треба відрізняти від патології характеру, яка буває в більш старшому віці”. Можна додати: треба відрізняти від педагогічної занедбаності, але причина - та ж. Батьки до певного моменту потурали зростаючим вимогам чаду, але потім ввели обмеження, поступивши непослідовно - адже дитина не розуміє зміну логіки батьків. “Головна відмінність: дитина не хоче бути таким; він влаштовує сцени, хоча і страждає від цього. Але ніщо з собою не може зробити, це відбувається крім його волі”.

Причини виникнення такої поведінки Захаров бачить у вищезгаданій причині: непослідовність у вихованні батьків і найближчого оточення - бабусь і дідусів. За прикладом далеко звертатися не треба, він узятий з життя. Приїхала свекруха, яка бачить свого внука раз на рік, вирішила проявити “педагогічну чуйність. “Дитині не можна говорити ні” - сказала вона мені. Дитина вимагала дістати спеціально заховані від нього солодощі перед обідом. Малюк відчув, що тут він не отримає опору, примусив бабусю підняти його на потрібну висоту і сам дістав шукане. Перед цим влаштувавши невелику істерику для острашки. Було гірше, коли бабуся виїхала - неможливо було пояснити, чому йому забороняють те, що вчора дозволили.

Іншу причину істеричного неврозу Захаров називає зворотну сторону такої ситуації: не підвищена увага до дитини, а навпаки, повна відсутність такого. Діти, позбавлені емоційної уваги, у міру накопичення дефіциту увага влаштовує демонстрації. Але, як правило, натикається на стіну нерозуміння - завжди тиха і непомітна дитина перетворюється на некерований той, що буянить. “Ти нам такій не подобаєшся” - як би говорять батьки. Таких дітей називають “незатребуваними”.

Насправді проблема “незатребуваних дітей” характерна для покоління 60-80х років, коли молоді батьки були зайняті пристроєм особистого життя і кар'єри, лише у малої кількості батьків була можливість займатися домашнім виховання дітей, інші були позбавлені такій можливості, вимушені віддавати своїх дітей в дитячі ясла і сади. Можна сказати - віяння часу.