4. Поділ управлінської праці: сфери та рівні менеджменту

Менеджерів розрізняють за рівнями (в результаті вертикального поділу управлінської праці – координація управлінської роботи) і за сферами (в результаті горизонтального поділу управлінської праці – призначення конкретних менеджерів для керівництва підрозділами).

Вертикальний поділ запропонував ам. соціолог Парсонс. Є менеджери вищого (інституційного) – це перші керівники організації, захищають потреби та інтереси власників, розробляють стратегію діяльності і політику організації; середнього (управлінського) – забезпечують організацію рішень, ухвалених вищим керівництвом, це керівники підрозділів, адміністратори; і нижчого (технічного) рівнів – здійснюють керівництво безпосередніми виконавцями, це начальники виробничих ділянок, майстри, бригадири.

Поділ управління за сферами зумовив появу менеджерів із маркетингу, фінансів, менеджерів людських ресурсів та ін.

5. Школа наукового управління, «фордизму» та класична школа – ці школи формують перший етап розвитку менеджменту – розвиток науки про управління людьми в процесі виробництва.

Школа наукового управління (1885-1920) Фредерік Тейлор, Френк і Лілія Гілбрейт, Генрі Гант. Займались спостереженням, замірами і аналізом операцій ручної праці. Стимулюванням трудової активності, нормуванням праці. Завдяки розробці концепцій наукового управління менеджмент був визначений самостійною галуззю. У працях «Управління фабрикою»(1903) та «Принципи наукового менеджменту» (1911) Тейлор розробив ряд методів наукової організації праці, які базувались на засадах хронометражу, стандартизації прийомів. Виділив принципи наукового управління: вимірювання праці, розподіл праці, мотивацію, складання програм стимулювання, ролі профспілок, складання завдань-інструкцій. Тейлор, як засновник, розробив методологічні основи нормування праці, стандартизував трудові операції, запровадив наукові підходи підбору, стимулювання працівників.

Школа «фордизму» (1899-1945) засновник Генрі Форд, розробив теорію, в основу якої поклав ідею потоково-масового виробництва. Цю систему називали «терором машини». Сформував механізми чіткого контролювання і планування, ефективного мотивування, конвеєрного складання, безперервних технологічних процесів, інноваційного розвитку, активного адміністрування.

Класична (адміністративна) школа (1920-1950) започаткована Анрі Файолем, якого називають батьком менеджменту. Займалась вивченням ролі та функцій менеджерів. Файоль виділив 5 основних функцій: планування, організування, розпорядництво, координування та контролювання. Він розробив 14 принципів менеджменту: поділ праці, повноваження та відповідальність, дисципліна, єдиновладдя, єдність напряму діяльності, підпорядкування особистих інтересів загальним, винагорода персоналу, централізація, ієрархія управління, порядок, справедливість, стабільність робочого місця, ініціатива, корпоративний дух.

6. Школа людських відносин, поведінкових наук та кількісна школа – перші дві формують другий етап розвитку менеджменту – формування управлінських механізмів на засадах розвитку людських стосунків. Пов'язаний з визнанням людини пріоритетним фактором виробничо-господарської діяльності. Основна увага націлюється на соціальні аспекти.

Школа людських відносин (1930-1950) Заснували Мері Паркер Фолліт та Елтон Мейо. Фолліт вперше визначила менеджмент як «забезпечення виконання робіт з допомогою ін. осіб». Ідея полягає в тому, що уважне ставлення до людей значно підвищує продуктивність праці. На відміну від попередніх шкіл, де переважала турбота про виробництво, тут акцентується увага на турботі про людину. Йдеться про покращення діяльності організації за рахунок підвищення ефективності її трудових ресурсів.

Школа поведінкових наук (з 1950 і до нашого часу) формувалась Крісом Анджирисом, Р. Лайкертом, Д. Мак Грегором, Ф.Гербергом – вченими біхевіористами. В основі лежать методи налагодження між особистих відносин, підвищення ефективності людських стосунків, формування колективів за психологічною сумісністю.

Школа кількісного підходу (1950 і до наших днів) – 4-й етап розвитку менеджменту, пов'язаний з широким застосуванням математики. Виникла в Англії під час другої св.війни. основою школи є дослідження моделей і операцій. Після створення моделей змінними величинами надаються кількісні значення. Представники цієї школи розглядають управління як логічний процес, що може бути виражений в математичній формі. З’явились такі елементи внутрішньофірмового планування, як імітаційні моделі рішень, методи аналізу в умовах невизначеності.