Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
2. Регіональна економіка, її суть І предмет дос...doc
Скачиваний:
0
Добавлен:
01.05.2025
Размер:
669 Кб
Скачать
☆

115. Платежі за ресурси, їх види та нормативи.

Об'єктами плати є джерела природних ресурсів — родовища корисних копалин, водосховища, лісові ділянки тощо, а суб'єктами — підприємства, організації та установи, їх філії та об'єднання, окремі громадяни, які використовують природні ресурси.

Введення платного природокористування покликане розв'язати таке коло питань:

  • створити економічні умови для прискореного розвитку ринкових відносин у цій сфері та привести всю систему природокористування в Україні у відповідність з практикою найрозвинутіших країн і міжнародними стандартами;

  • стимулювати комплексне, раціональне використання природних ресурсів і створити для нього відповідні науково-технічні передумови;

  • забезпечити стале і достатнє фінансування робіт з охорони та відтворення природо-ресурсного потенціалу, посилення на цій основі соціальних і екологічних функцій природних ресурсів;

  • вирівняти умови господарювання при використанні природних ресурсів різної якості та доступності;

  • розширити інвестиційні можливості щодо соціально-економічного розвитку територій з інтенсивним природокористуванням;

  • забезпечити узгодження загальнодержавних інтересів з інтересами територій шляхом збалансованого розподілу коштів, одержуваних від плати за природні ресурси, між державним і місцевими бюджетами;

  • запобігати порушенням встановленого режиму природокористування.

Плата за природні ресурси може вноситися у вигляді спеціальних зборів, податку (земельного, лісового тощо), орендної плати або в інших формах, передбачених законодавством.

Платежі за понаднормативне і нераціональне використання природних ресурсів (дикорослих рослин, тварин, мінеральних грязей, води тощо) у вигляді штрафів стягуються з прибутку, що залишається у розпорядженні природокористувача, і з його приватних коштів.

Нормативи плати за користування природними ресурсами визначаються з урахуванням їх поширення, якості, можливості відтворення, доступності, комплексності, продуктивності, місцезна­ходження, можливостей переробки й утилізації відходів та інших факторів.

Платежі за використання водних ресурсів.

Методологічною основою визначення вказаних тарифів є рентна концепція економічної оцінки водних ресурсів, яка складається з двох частин: 1) компенсаційної; 2) економічної оцінки води як природного ресурсу, який характеризує диференційний економічний ефект, який має отримати суб'єкт від використання води і який визначають за рівнем дефіцитності водних ресурсів у часі і просторі. Економічна оцінка дефіцитності води дорівнює економічній оцінці приросту доступних для використання водних ресурсів, яку встановлюють на рівні приросту замикаючих (граничних) витрат.

Повна економічна оцінка водокористування (Рпв) дорівнює сумі двох ставок плати:

  1. за використання води як природного ресурсу та формування доступних для використання водних ресурсів в системі водо-забезпечення (Р3);

  1. за забір води, її очищення та розподіл між водокористува­чами в системі водоподачі (Рв), отже:

Собівартість 1 м води визначають за формулою:

де 3 — річні витрати, грн;

Q — кількість забраної води, тис. м3.

Вартість одного кубічного метра реалізованої чистої води буде становити:

де D — доходи від реалізації води, грн; Q — об'єм реалізованої води, тис. м3.

Плата за лісокористування.

В системі економічних відносин важливе значення набувають платежі за користування ресурсами лісу як основи відшкодування затрат лісогосподарського виробництва, вирівнювання умов роботи лісових підприємств, поповнення бюджету за рахунок додаткового доходу від рубки лісу в кращих природних та економічних умовах.

В основу механізму платного лісокористування покладений рентний підхід до економічної оцінки лісових ресурсів, а його принципи спрямовані на поліпшення економічних взаємовідносин між власниками лісів і лісокористувачами.

В практиці лісового господарства використовується система попенної плати (таксова вартість деревини на корені).

При цьому враховуються не тільки прямі витрати на відновлення та охорону їм деревини, але й відмінність у природних умовах лісоексплуатації, тобто диференційна рента. Попенна пла­та Рк складається із собівартості лісовирощування V, накопичен­ня по лісовому господарству V • 0,1 Р і диференційної ренти R.

Лісові такси виконують функцію відпускної ціни лісу на корені і можуть (у залежності від народногосподарської мети) бути нижчими або вищими повної кореневої вартості такси, диференційованої за поясами і групами лісів, розрядами, породами, асортиментом і технічними якостями деревини. Середня величина лісових такс (повна такса 1 м3) Тср визначається за формулою:

де Д — сума затрат на лісове господарство (лісовідновлення);

М — об'єм деревини, лімітований розрахунковою лісосікою;

Smax — максимальна сума транспортних витрат;

S — сума транспортних витрат для вивозу деревини з даної ділянки.

Плата за лісокористування на сьогодні має формальний характер. Не всі ресурси лісу є платними, а діючі такси на деревину, що відпускається на пні, не відшкодовують затрат на її відтворення. Не відображають фактичної вартості і ціни на лісоматеріали, тому що в собівартості їх закладений низький рівень плати за деревину на пні.

Плата за земельні ресурси.

В основу формування нормативної ціни землі покладено два показники: якість та місцеположення земельної ділянки. Згідно із Законом «Про плату за землю»(19.09.1996 p.):

  • плата за землю здійснюється у вигляді земельного податку або орендної плати, що визначається залежно від грошової оцін­ки земель;

  • власники землі та землекористувачі сплачують земельний податок;

  • розмір земельного податку не залежить від результатів господарської діяльності власників землі та землекористувачів.

Економічну оцінку одного гектара (Г) визначають відповідно до методики академіка С.Г. Струмиліна за формулою:

де К — вартість освоєння одного гектара у визначених умовах (середня по державі);

У/Т і У1/Т1 _ означає відношення врожайності до витрат на виробництво сільськогосподарської продукції на даній ділянці і середньої величини по Україні.

Ціну землі у грошовому виразі можна виразити за формулою:

де S— ціна землі, грн;

R — диференційна рента;

Ен — норматив ефективності.

Для визначення грошової оцінки земель по Україні розраховується диференційний рентний прибуток з орних земель за економічною оцінкою по виробництву зернових культур (у центнерах) за формулою

де Рдн — диференційний рентний прибуток з гектара орних зе­мель (у центнерах);

У — врожайність із нових культур з 1 га (у центнерах);

Ц — ціна реалізації центнера зерна;

З — виробничі затрати на гектар;

Кнр — коефіцієнт норми рентабельності.

Грошову оцінку орних земель фермерського господарства ре­комендується визначати так

де Гф — грошова оцінка 1 га орних земель по фермерському господарству, грн;

Гкол — грошова оцінка 1 га орних земель колективного (державного) сільськогосподарського підприємства, на базі якого створено фермерське господарство, грн;

Бф, Бкол — відповідно середні бали бонітету ґрунтів по фермерському господарству і по колективному (державному) сільськогосподарському підприємству.

Плата за використання надр.

Об'єктом плати за спеціальне використання надр при видобуванні корисних копалин є обсяг погашених балансових запасів (для нафти, конденсату, газу, торфу та гідромінеральних ресурсів — обсяг видобутих) корисних копалин.

Плату за спеціальне використання надр при видобуванні корисних копалин вносять:

суб'єкт підприємницької діяльності, що видобуває та реалізує мінеральну сировину. При цьому не має значення природний вміст корисного компонента, хто отримує продукцію, характер наступної переробки та використання мінеральної сировини;

суб'єкт підприємницької діяльності, до складу якого входить структурний підрозділ (шахта, рудник, кар'єр тощо), що займається видобутком корисних копалин і передає їх для подальшої переробки в його межах.

Для суб'єктів підприємницької діяльності діє єдиний норматив плати щодо кожної одиниці погашених або видобутих балансових запасів корисних копалин у розмірі одного відсотка ціни реалізації одиниці видобутої мінеральної сировини без урахування податку

на додану вартість.

Для шахт, рудників і кар'єрів, що видобувають корисні копалини і передають їх для переробки один одному за собівартістю, при обчисленні плати замість ціни приймається собівартість у межа) підрозділу (цеху), збільшена на корегуючий коефіцієнт 1,1.

Плата обчислюється поквартально, виходячи з фактичного обсягу погашених балансових запасів, а для нафти, торфу, конденсату, газу та гідромінеральних ресурсів — з обсягу видобути: корисних копалин за нормативами плати з урахуванням корегуючих коефіцієнтів