10. Психологічні особливості професійної готовності та адаптації викладачів.

Професійна адаптація – адаптація людей різних поколінь до самостійної продуктивної трудової діяльності; процес або результат процесу пристосування працівника в початковий період його роботи на конкретному підприємстві до особливостей робочого місця та організації праці на виробництві. Професійній адаптації сприяє належна професійна підготовка людини до виконання певної роботи, професійна придатність до неї, а також відповідальність, кмітливість, самостійність, допомога з боку старших і колег по праці.

Професійна адаптація у багатьох випадках є адаптацією до самостійної трудової діяльності [О. М. Галус зазначає, що постійним джерелом професійної адаптації особистості є неперервні внутрішні прагнення до професійного розвитку.

Дослідник пропонує відмінне від традиційного розуміння професійної адаптації, яке ґрунтується на таких положеннях:

1. Принциповою відмінністю адаптації людини від адаптації інших біологічних об’єктів є внутрішнє прагнення людини до розвитку; джерело адаптації людини лежить не поза суб’єктом адаптації, а є його невід’ємною функцією.

2. Дослідження та структурування процесу адаптації доцільне не за традиційно виділеними видами адаптації (біологічна, соціальна, фізична, психологічна тощо), а за об’єктами, суб’єктами та чинниками адаптації; процес адаптації є комплексним і не зводиться до сукупності видових процесів адаптації.

3. Сутність професійної адаптації особистості полягає у забезпеченні процесу і темпів професійного розвитку.

4. Компоненти адаптації також є комплексними і відповідають комплексним професійним потребам.

5. Показником професійної адаптації є рівень наявної та перспективної задоволеності актуалізованих професійних потреб

У психолого-педагогічній літературі адаптація розглядається як: форма захисного пристосування людини до соціальних ролей; подолання напруження; вихід зі стресової ситуації; сукупність реакцій пристосування, в основі яких лежить активне освоєння середовища, його зміна та створення необхідних умов для успішної діяльності

Психологічна адаптація являє собою процес, що виникає у відповідь на значну новизну навколишнього середовища, і включає в себе мотивацію адаптивної поведінки людини, формування мети та програми її поведінки.

Психологічна адаптація надає індивідуально-емоційного характеру динаміці адаптивної діяльності, враховуючи особливості психіки індивіда.

11. Професіоналізм та педагогічна майстерність викладача.

Професіоналізм діяльності – висока професійна кваліфікація і компе­тентність, володіння ефективними професійними вміннями і навичками, алгоритмами і способами успішного розв’язання професійних завдань, поміж ними й творчих.

Професіоналізм діяльності забезпечує бездоганне виконання відповідних функцій науково-педагогічної діяльності, доско­нале володіння сучасними дидактичними технологіями вищої школи.

Професіоналізм діяльності викладача вищої школи передбачає оптимальне поєднання суто педагогічної діяльності з науково-дослідною та навчально-методичною роботою. Викладач- учений у галузі науки, яку викладає студентам. Він не тільки ґрунтовно володіє своїм навчальним предметом, а й самостійно проводить дослідження конкретної наукової проблеми, збагачує навчальний курс новими теоретичними висновками й науковими положеннями, бере участь у роботі наукових конференцій і семінарів, публікує наукові статті й монографії тощо.

Професіоналізм діяльності визначається високим рівнем розвитку  фахового (предметного) і педагогічного мислення. 

Педагогічна майстерність — вияв високого рівня педагогічної діяльності.

До елементів педагогічної майстерності належать:    1. Гуманістична спрямованість діяльності. Полягає в спрямованості діяльності педагога на особистість іншої людини, утвердження словом і ділом найвищих духовних цінностей, моральних норм поведінки й стосунків.

   2. Професійна компетентність, професіоналізм. Передбачають наявність професійних знань (суспільних, психолого-педагогічних, предметних, прикладних умінь та навичок). їх змістом є знання предмета, методики його викладання, знання педагогіки і психології.  

   3. Педагогічні здібності. Сукупність психічних особливостей вчителя, необхідних для успішного оволодіння педагогічною діяльністю, її ефективного здійснення.    Головною здібністю, що об'єднує всі інші, є толерантність, чутливість до людини, до особистості, яка формується. З нею тісно взаємодіють комунікативність; перцептивні здібності (професійна проникливість, пильність, інтуїція, здатність сприймати і розуміти іншу людину); динамізм особистості; емоційна стабільність; оптимістичне прогнозування; креативність; впливовість.    4. Педагогічна техніка (мистецтво, майстерність, уміння). Є сукупністю раціональних засобів, умінь та особливостей поведінки вчителя, спрямованих на ефективну реалізацію обраних ним методів і прийомів навчально-виховної роботи з учнем, учнівським колективом відповідно до мети виховання, об'єктивних та суб'єктивних їх передумов.