2. Міжпредметні зв’язки педагогіки.

Міжпредметні зв’язки педагогіки − зв’язки педагогіки з іншими науками, що дають змогу глибше пізнати педагогічні факти, явища і процеси. Зміцнюючи й удосконалюючи ці зв’язки, педагогіка запозичує й інтерпретує відповідно до предмета свого дослідження ідеї інших наук, які допомагають глибше проникнути в суть виховання і розробляти його теоретичні основи.

Зв’язок педагогіки з філософією є найбільш тривалим і продуктивним. Філософські ідеї продукували педагогічні концепції і теорії, визначали перспективу педагогічного пошуку і слугували її методологічною основою. Від системи філософських поглядів, яких дотримуються дослідники педагогіки, залежить напрям педагогічного пошуку, визначення суті, цілей і технологій освітнього процесу.

Педагогіка пов’язана з такими галузями філософії, як етика й естетика. Етика дає уявлення про шляхи морального формування людини. Естетика розкриває принципи ціннісного ставлення до світу.

Особливе значення для педагогіки має її зв’язок з психологією. Спираючись на знання загальних закономірностей і механізмів функціонування і розвитку психіки людини, її особистісного формування, розвитку, самоактуалізхації, різноманітних психічних, психологічних і соціально-психологічних зв’язків і залежностей, характерних для педагогічного процесу, педагогіка обґрунтовує гуманістичні шляхи, прийоми, способи та форми навчання і виховання особистості, які приводять до бажаних змін у її внутрішньому світі та в поведінці. Кожний розділ педагогіки знаходить опору у відповідному розділі психології: дидактика опирається на закономірності функціонування пізнавальних, емоційних, вольових і мотиваційних процесів людини; теорія виховання базується на психології особистості та психології групи; теорія управління навчально-виховним закладом – на психології управління.

На основі знань з анатомії та фізіології про будову і життєдіяльність людського організму як єдиного цілого, про морфологічні й функціональні закономірності та особливості вікового розвитку нервової, кістково-м’язової, ендокринної, серцево-судинної, дихальної та інших систем організму, деяких органів тіла, тканин і клітин, педагогіка розробляє умови раціональної організації педагогічного процесу, правильного режиму навчання, виховання, освіти, зміст і методи фізичного, трудового виховання та ін. Вчення І.П. Павлова про вищу нервову діяльність озброює педагогіку розумінням фізіологічних механізмів засвоєння знань, формування вмінь, навичок, звичок, допомагає науково обґрунтувати умови і способи навчально-виховної діяльності.

Зв’язок педагогіки з медициною є умовою розвитку корекційної педагогіки, що розробляє засоби, які дають змогу досягти терапевтичного ефекту й полегшити процеси соціалізації дітей із вродженими чи набутими відхиленнями в розвитку, компенсувати наявні дефекти.

Тісними є зв’язки між педагогікою і шкільною гігієною, яка вивчає і визначає санітарно-гігієнічні умови життя учнів, організацію навчального процесу залежно від віку, стану здоров’я та інших факторів.

На основі знань з генетики про залежність спадковості дитини від її генотипу, досить складну природу генетичної мутації, функціонально-спрямовану дію генів і хромосом, високу пластичність дитячого організму педагогіка критично переоцінює чимало сталих положень про закономірності людського розвитку, намагається обґрунтувати оптимальні умови для всебічного розвитку кожної дитини, формування її особистості.

Педагогіка і соціологія намічають шляхи використання узагальнених педагогічних і соціологічних досліджень для конкретних завдань виховання. Ці завдання вирішують спільно соціальні інститути – родина, освітні і культурні установи, громадські, політичні і державні організації. Соціологія дає педагогіці великий фактичний матеріал, що його остання використовує для раціональної організації навчання та виховання.

Кібернетика – наука про закономірності процесів управління і передачі інформації в машинах, їхніх системах і живих організмах. Кібернетика вивчає процес навчання і виховання як керований процес, що його можна (і необхідно) не тільки планувати, але й модулювати. Використання досліджень і наукових знань кібернетики дало можливість сконструювати і застосувати в педагогічному процесі навчальні та контрольні машини, здійснювати не тільки прямий зв’язок у цьому процесі від учителя до учнів, а й зворотний зв’язок від учнів до вчителя, що дає вичерпну інформацію про якість знань, умінь і навичок учнів.

Педагогіка пов’язана з економікою, затим що вирішує проблеми економічної освіти й організації економічної освіти сучасної людини.

Психологічне прийняття тих чи інших норм, орієнтація своєї поведінки на них визначаються рівнем вихованості, освіченості, культурності, соціальної зрілості, моральності народу, його соціальних груп і окремих громадян. Це визначає нерозривний зв’язок права, законності, правопорядку і юридичної діяльності з педагогічною системою суспільства, успішністю функціонування в ньому інститутів виховання, освіти, навчання і розвитку, що впливають на колективну й індивідуальну поведінку громадян. Злочинність як соціальне явище має серед інших причин та умов виникнення і педагогічні – вади системи освіти в суспільстві, системи виховання громадян (зокрема, правового), системи правової пропаганди, реалізації педагогічної функції засобами масової інформації тощо. Індивідуальні причини зародження і розвитку відхильної поведінки, яка завершується злочином, майже завжди пов’язані з педагогічною занедбаністю особистості, недостатньою правовою освіченістю, навченістю, вихованістю, з перекручуваннями правосвідомості.

Для всебічного наукового обґрунтування педагогічного процесу педагогіка використовує здобутки історії, антропології, літератури, географії, екології, археології, етнографії, етнології, математики, технічних та інших наук.

Однак вплив філософії й психології залишається домінуючим. Саме вони визначають основні шляхи розвитку педагогічної науки.

Сукупність галузей педагогіки утворила систему педагогічних наук, що постійно розвивається. Сучасна педагогічна наука охоплює до двадцяти галузей, що сформувалися у процесі розвитку педагогічних знань.

Система педагогічних наук − зв’язки та відношення, що склалися в процесі історичного розвитку різних галузей педагогічних знань.

Подальший розвиток людської цивілізації, очевидно, буде супроводжуватися формуванням нових галузей педагогічних знань.

Педагогіка – наука про освіту. Вона здійснюється на різних рівнях, які диференціюються за віковими та професійними ознаками. Відповідно до них виділяють:

• загальну середню освіту (початкова, основна, старша школа);

• спеціальну вищу освіту (рівні вищої освіти: бакалаврат і магістеріум).

З урахуванням означених рівнів вирізняють і окремі галузі педагогіки:

- педагогіка загальноосвітньої школи;

- спеціальні (профільовані).