3. Загальна педагогіка.

Загальна педагогіка вивчає і формулює принципи, форми і методи навчання й виховання, які є загальними для всіх вікових груп і навчально-виховних закладів.

Ця галузь педагогічних знань досліджує фундаментальні питання навчання і виховання, а саме:

• методологію науки;

• розвиток і виховання людської особистості;

• загальні закономірності процесу навчання і виховання;

• методи педагогічних досліджень.

Загальна педагогіка – галузь педагогіки, що вивчає головні теоретичні й практичні питання виховання, навчання й освіти, досліджує проблеми навчально-виховного процесу.

Загальна педагогіка – базова наукова дисципліна, яка вивчає основні закономірності процесу спрямованого особистісного розвитку, розробляє загальні основи (теоретико-методологічні та методичні засади) педагогічного (навчально-виховного) процесу в освітньо-виховних закладах усіх типів.

Загальна педагогіка складається з чотирьох розділів (складові):

• загальні засади педагогіки (основи педагогіки): обґрунтовує її філософські підвалини

• теорія навчання (дидактика) та освіти: вивчає сутність навчального процесу

• теорія виховання: обґрунтовує закономірності, цілі, завдання, зміст, методи, форми виховного процесу

• теорія управління навчально-виховним закладом (теорія управління навчально-виховним процесом): школознавство, яке вивчає систему управління школою і діяльність органів освіти

4. Вікова педагогіка.

Вікова педагогіка – галузь педагогіки, що досліджує закони та закономірності виховання, навчання й освіти, організаційні форми і методи навчально-виховного процесу стосовно різних вікових груп.

Вікова педагогіка – дошкільна, шкільна педагогіка, педагогіка дорослих, що вивчає вікові аспекти навчання і виховання, які визначають специфіку навчально-виховної роботи з певними віковими групами.

Вікова педагогіка охоплює всю систему загальної середньої освіти: різні типи загальноосвітніх шкіл, професійно-технічні училища, середні спеціальні навчальні заклади, вечірні (змінні, заочні) школи.

Вікові педагогіки займаються дослідженням проблем освіти і виховання людей певного віку:

• дошкільна – дітей перед дошкільного і дошкільного віку;

• шкільна – дітей, що навчаються в школах;

• соціальна педагогіка досліджує загальні проблеми виховання дорослого населення.

5. Народна педагогіка.

Народна педагогіка – галузь педагогічних знань і досвіду народу, що виявляється в домінуючих у ньому поглядах на мету, завдання, засоби і методи виховання та навчання. Використовує народний досвід – сукупність ідей, прислів’їв, приказок, легенд, пісень, казок, в яких відображається ставлення народу до сутності та характеру виховання.

Джерелом розвитку науки про виховання є народна педагогіка як сума акумульованих, викристалізованих знань і вмінь у справі виховання підростаючого покоління. Хранителем народної мудрості виховання є усна народна творчість.

Українська народна педагогіка – складова народознавства (українознавства) й водночас один із засобів його реалізації на практиці, тобто є основою педагогіки народознавства.

Педагогіка народознавства – напрям сучасної педагогіки, шкільної практики, який забезпечує практичне засвоєння учнями (у процесі продовження творчих традицій, звичаїв і обрядів, у діяльності, поведінці) культурно-історичних, мистецьких надбань батьків, дідів і прадідів.

Родинна педагогіка – складова народної педагогіки, в якій зосереджено знання й досвід щодо створення і збереження сім’ї, сімейних традицій (трудових, моральних, мистецьких). Це сприяє формуванню в дітей любові до матері й батька, бабусі й дідуся, поваги до пам’яті померлих та ін.

Педагогічна деонтологія – народне вчення про виховні обов’язки батьків перед дітьми, вчителів – перед учнями, вихователів – перед вихованцями, вироблені народом етичні норми, необхідні для виконання покладених на них педагогічних функцій.

Козацька педагогіка – частина народної педагогіки, спрямована на формування козака-лицаря, мужнього громадянина з яскравою вираженою українською національною свідомістю, твердою волею і характером.

Духовна педагогіка – галузь педагогічних знань і досвіду з виховання і навчання особистості засобами релігії.

Етнопедагогіка вивчає народні та національні особливості виховання.