31 Функції статутного фонду

Статутний фонд товариства будь-якої організаційно-правової форми, зокрема акціонерного, виконує певні функції.

По-перше, стартову. У цій функції знаходить свій вираз право засновників товариства розпочати власну підприємницьку діяльність. Статутний фонд відображає закріплену в статуті товариства наявність матеріальної бази для проведення учасниками товариства незалежної (власної) підприємницької діяльності. З часом, у випадку успішної праці, отриманий акціонерним товариством прибуток може у декілька разів перевищувати розмір статутного фонду, але і тоді він буде залишатися найбільш стабільною статтею пасиву.

По-друге, гарантійну. По суті акціонерний капітал – це частина майна товариства, що призначена для розрахунків із кредиторами. Це нібито мінімум засобів, наявність яких завжди гарантується товариством. І в крайньому випадку – реорганізації чи ліквідації акціонерного товариства, першочерговість на відшкодування збитків мають кредитори, а вже потім, після задоволення їх вимог, допускаються виплати акціонерам.

По-третє, це функція визначення частки участі кожного акціонера в товаристві. Весь статутний капітал розподіляється на частки, кожна з яких має номінальну вартість. Частка акціонера визначається як співвідношення кількості належних йому акцій до загальної кількості акцій, емітованих товариством. Від розміру частки учасника в статутному фонді багато чого залежить. Ступінь впливу акціонера на управління товариством визначається голосуванням на установчих зборах, яке проводиться за принципом «одна акція – один голос» (частина 5 статті 35 Закону України «Про господарські товариства»). Розмір частки також впливає на розмір дивідендів, на розмір частки в майні товариства, що може бути виділена в разі виходу учасника з товариства, або при розподілі майна між учасниками у разі ліквідації товариства.

. Установчі документи підприємства

Установчими документами підприємства називається комплект документів встановленої законом форми, згідно з якими підприємство виникає і діє як суб'єкт права. З точки зору правової природи, установчі документи є локальними нормативними актами, тобто актами, які набувають юридичної сили внаслідок затвердження їх одним або кількома засновниками підприємства.

Форму і зміст установчих документів визначають залежно від видів підприємств загальні закони про підприємства та закони про окремі види підприємств.

Стаття 8 Закону України "Про підприємництво" містить перелік актів, які належать до установчих документів. По-перше, це рішення одного чи кількох власників або уповноваженого ним (ними) органу про створення підприємства. Якщо власників чи органів два і більше, таким рішенням визначено установчий договір. По-друге, це статут підприємства.

Стаття 9 Закону України" Про підприємства в Україні" дає перелік обов'язкових відомостей, які необхідно включати до статуту підприємства як одного з його основних установчих актів.

Зміст установчих документів (статутів, установчих договорів) господарських товариств регулюється статтями 4, 37, 51, 65, 67 і 76 Закону України "Про господарські товариства". Ці статті визначають переліки основних даних, що підлягають включенню до установчих документів товариств окремих видів.

При розробці проектів установчих документів підприємств необхідно керуватися також типовими нормативними актами. Щодо підприємств окремих видів законодавець застосовує типові форми установчих документів (наприклад, Типовий статут державного підприємства, Типовий статут казенного підприємства, Типовий статут закритого акціонерного товариства, Типовий статут відкритого акціонерного товариства, створеного шляхом корпоратизації державного підприємства).

Установчі документи мають містити обов'язкові дані про підприємство, без яких вони вважаються такими, що не відповідають вимогам законодавства. Це такі дані:

- найменування (завод, фабрика, майстерня тощо) і вид підприємства;

- зазначення власника (склад засновників, учасників) та місцезнаходження підприємства;

- предмет та цілі діяльності підприємства;

- юридичний статус підприємства. Це статті про юридичну особу підприємства, про його майно, про самостійний баланс, поточний, валютний та інші рахунки в банках, про фірмову марку та знак для товарів та послуг, про печатку з найменуванням підприємства. Якщо підприємство має право випускати цінні папери, то таке право теж відноситься до юридичного статусу підприємства;

- про склад майна підприємства: перелік фондів (основні, оборотні, інше майно, статутний фонд, резервний фонд, страховий фонд, інші фонди);

- порядок утворення майна; порядок розподілу прибутків та покриття витрат;

- порядок випуску акцій (щодо акціонерного товариства). Якщо підприємство не є власником майна, включається стаття про те, що майно закріплене за ним на праві повного господарського відання, оперативного управління або оренди;

- про перелік органів управління підприємства, порядок їх формування, компетенцію;

- про контрольні органи - спостережну раду, ревізійну комісію (ревізора);

- про порядок припинення діяльності підприємства: підстави;

орган, що приймає рішення про припинення; порядок створення і роботи ліквідаційної комісії; умови розрахунків з бюджетом і кредиторами; розподіл майна, що залишилося.

В установчих документах господарських товариств окремими статтями визначається порядок внесення змін до статуту (вищим органом, за рішенням 3/4 голосів акціонерів, які беруть участь у зборах, чи одностайно).

Крім обов'язкових, до установчих документів можуть включатися альтернативні положення, які не повинні суперечити законодавству України.

Це положення, пов'язані з особливостями діяльності підприємства: про трудові відносини, засновані на членстві (колективні підприємства, кооперативи), про раду підприємства (порядок її створення, склад, компетенцію), про інші органи, які реалізують повноваження трудового колективу (раду трудового колективу, профспілковий комітет).