39. Класифікація підприємницьких договорів

У цілому, до підприємницьких договорів застосовна традиційна систематизація (групування) цивільно-правових договорів, що, як відомо, здійснюється, зокрема, за ознаками: наявності або відсутності в договорі зустрічного задоволення (договори оплатні та безоплатні), за розподілом прав і обов'язків між сторонами (односторонні і двосторонні), за моментом у часі, коли договір вважається укладеним (реальні і консенсуальні) тощо. У сучасній навчальній літературі зустрічаються і нові критерії класифікації договорів у сфері підприємництва. Так, за суб'єктним складом сторін виділяються договори, усі сторони яких є підприємцями, і в яких однією із сторін виступає підприємець. До договорів, що укладається між підприємцями, відносяться договори: постачання товарів із підприємницькими цілями, контрактації, комерційної концесії, фінансової оренди (лізингу), страхування підприємницьких ризиків, а також договір простого товариства, укладений для підприємницької діяльності. Договорами, у яких одна сторона виступає в якості підприємця, є договори побутового підряду, роздрібної купівлі-продажу, прокату, договір банківського вкладу і банківського рахунку, кредитний договір, договір енергопостачання тощо. Труднощі в класифікації деяких договорів і віднесення їх до тієї або іншої групи обумовлені також і наявністю в них елементів різних договорів (змішані договори). Такими, зокрема, є договори транспортної експедиції, оренди майна з його викупом, на виконання аудиторських робіт, франчайзинга тощо.

Поклавши в основу класифікації правовий наслідок (мету) договорів, В.В.Луць виділяє такі групи цивільно-правових договорів, що застосовуються в підприємницькій діяльності: договори про передачу майна у власність, повне господарське ведення або оперативне управління (купівля-продаж, поставка, контрактація, міна (бартер), дарування, постачання енергетичних ресурсів тощо); договори про передачу майна у тимчасове користування (майновий найом, оренда, лізинг, прокат тощо); договори про виконання робіт (підряд, будівельний підряд, на виконання проектних і пошукових робіт, на проведення аудиту тощо); договори про надання послуг (транспортні договори, доручення, комісія, зберігання, консигнація, кредитний договір, факторинг, страхування підприємницьких ризиків тощо); договори на передачу результатів інтелектуальної діяльності (ліцензійні договори, договори на передачу науково-технічної продукції, франчайзинг тощо); договори про спільну діяльність (установчий договір, угоди про науково-технічне співробітництво тощо) [7]. До першої групи відносяться договори про передачу майна у власність або підприємницькі договори, спрямовані на реалізацію (продаж) товарів.

Найбільш поширеною договірною моделлю, що опосередковує реалізацію (продаж) товарів у підприємницькій діяльності України і зарубіжних країн, є договір купівлі-продажу. Він виступає родовим поняттям стосовно ряду інших договорів (окремих видів купівлі-продажу, суть яких - в тому, що одна сторона (продавець) зобов'язується передати у власність іншої сторони (покупця) товари, а остання - прийняти ці товари і сплатити за них певну суму грошей (ціну товару). До числа окремих видів договору купівлі-продажу, що використовуються у підприємницькій діяльності, відносяться: договір поставки товарів, договір поставки для державних потреб, договір контрактації, договір енергопостачання, договір продажу підприємства. До числа договорів у сфері підприємництва слід також віднести договір роздрібної купівлі-продажу, за якому одна із сторін виступає в якості підприємця й одержує підприємницький прибуток (прибуток) від продажу товарів споживачам. Підприємницькі договори з реалізації товарів мають винятково важливе значення для підприємницького обігу, тому що розвинута цивілізована торгова діяльність - основа повноцінного підприємництва. У другу групу включаються підприємницькі договори про передачу майна в користування. Широко застосовується в підприємницькій діяльності група орендних договорів. З одного боку, надання майна в тимчасове володіння і користування дозволяє орендодавцю одержати підприємницький прибуток (прибуток). З іншого боку для ефективного здійснення підприємцями своєї діяльності в ряді випадків економічно більш вигідно не придбати майно у власність, а одержати його в оренду і використовувати для своєї діяльності. Реалізація подібного роду підприємницьких відносин можлива за допомогою використання певних різновидів договору оренди. Найбільш типовими для підприємницької діяльності є договір оперативної оренди і договір фінансової оренди (лізингу). До третьої групи відносяться підприємницькі договори, спрямовані на виконання робіт. У підприємницькій діяльності велике поширення одержали договори підрядного типу суть яких - в тому, що підрядчик зобов'язується за завданням замовника виконати певну роботу і здати її результат замовнику, а останній - прийняти результат роботи й оплатити її. Підрядні роботи в підприємницькій діяльності полягають у виготовленні, переробці (обробці) товару, тобто виробничої діяльності. У четверту групу включаються підприємницькі договори, спрямовані на надання послуг. Надання послуг необхідно в підприємницькому обороті. У зв'язку з цим значне число договірних зобов'язань у підприємництв пов'язані з наданням послуг, у яких можуть приймати участь як самі підприємці, так і особи, що до них не відносяться. На відміну від роботи послуги не одержують упредметненого виразу, відмінного від самої діяльності, у якій вони виконані. Законодавство передбачає можливість надання різних видів послуг у рамках наступних договорів: доручення, комісії, перевезення, експедирування, страхування, довірчого управління майном, зберігання тощо. П'ята група - договори на передачу результатів інтелектуальної діяльності. До їхнього числа відносяться ліцензійні договори, договори на передачу науково-технічної продукції і договір франчайзинга. Шосту групу складають договори про спільну діяльність. До складу цієї групи договорів включають і установчий договір, що слід визнати не точним.