- •1. Визначення підприємницького права його ціннісні орієнтири
- •2. Предмет пп,його основні категорії і інститути
- •3.Правові відносини,що регулюються пп
- •4.Основні ознаки, що характеризують галузевий метод регулювання
- •5.Система підприємницького права
- •6.Підприємницьке право як комплексна галузь
- •11.Поняття підприємницької діяльності, її ознаки та принципи. Види підприємницької діяльності
- •8.Функції підприємницького права ,що визначають його нормативну характеристику
- •9.Соціальна цінність підприємницького права як ефективного регулятора ринкових відносин
- •10. Джерела підприємницького права.
- •12.Підприємницька діяльність, що потребує спеціального дозволу.
- •19. Суб’єкт підприємницької діяльності – юридична особа
- •20.Поняття та ознаки підприємства
- •21.Сутність підприємства
- •22. Види підприємств
- •2.За критерієм наявності в статутному фонді підприємства іноземної інвестиції та розміру
- •3.Залежно від кількості працюючих та обсягу валового доходу від реалізації
- •23.Способи створення підприємств.Структурні підрозділи підприємств.
- •24. Обєднання підприємств
- •26. Порядок і особливості державної реєстрації суб'єктів підприємницької діяльності без створення юридичної особи
- •27. Особливості реєстрації суб'єктів підприємницької діяльності юридичних осіб
- •29. Підстави та порядок перереєстрації суб'єктів підприємницької діяльності
- •31 Функції статутного фонду
- •32 Ліцензування підприємницької діяльності
- •33 Підстави та наслідки скасування державної реєстрації суб. Пд
- •34 Реорганізації юридичних осіб – суб’єктів підприємницької діяльності
- •35 Ліквідація юр. Особи – суб’єкта пд, порядок її здійснення
- •36 Майно, як об’ект пд. Склад майна підприємця.
- •37. Обєкти майнових прав субєктів підприємницької діяльності
- •39. Класифікація підприємницьких договорів
- •40. Зміст договірного господарського зобов'язання
- •43. Порядок укладення підприємницьких договорів.
- •50. Поняття і значення товарних бірж
- •51. Договор міни
- •52. Договір безоплатної передачі (договір дарування)
- •53 Договір поставки. Договір контрактації.
- •54 Договір майнового найму: поняття, зміст, види.
- •55.Договір про виконання робіт та надання послуг: поняття, предмет
- •56. Договір підряду на капітальне будівництво.
- •57. Транспортні договори.
- •58. Система та види перевезення вантажів, їх правове регулювання.
- •59. Поняття і види договору перевезення вантажів.
- •60. Договір страхування. Правове регулювання договору у підприємництві.
- •61. Договір про спільну діяльність
- •1. За договором про спільну діяльність сторони (учасники) зобов'язуються спільно діяти без створення юридичної особи для досягнення певної мети, що не суперечить законові.
- •2. Спільна діяльність може здійснюватися на основі об'єднання вкладів учасників (просте товариство) або без об'єднання вкладів учасників.
- •62. Поняття, види і форми конкуренції
- •63. Антимонопольне законодавство України, його зміст та мета
- •64. Поняття монопольного становища суб'єкта господарювання
- •65. Антиконкурентні узгоджені дії
- •66. Дискримінація суб'єктів господарювання
- •67. Поняття економічної концентрації та контроль за її здійсненням
- •69.Відповідальність за порушення антимонопольного законодавства, майнові й оперативно господарські санкції.
- •70.Порядок розгляду спорів про порушення антимонопольного закон-ва Укр.
- •71.Основні засади провадження зед згідно з зу «Про зед»
- •72.Принципи та суб’єкти зед.
- •73.Поняття та види зед договорів ,їх умови.
- •74.Основні правові форми розрахунків,що застосовуються при здійсненні зед:документарний акредитив,інкасо,банківський переказ.
- •75.Державне регулювання експортних та імпортних операцій.
- •76.Правовий режим соціальних(вільних)економ.Зон.
- •77. Правові гарантії господарської діяльності
- •79. Розгляд спорів за участю суб’єктів підприємницької діяльністю судами загальної юрисдикції
- •80. Поняття господарської спорів
- •83. Ст. 8 гпку. Про результати розгляду претензії заявник повідомляється у письмовій формі.
66. Дискримінація суб'єктів господарювання
Відповідно до ст. 31 ГКУ дискримінацією суб'єктів господарювання органами влади визнається:
заборона створення нових підприємств чи інших організаційних форм господарювання в будь-якій сфері господарської діяльності, а також встановлення обмежень щодо здійснення окремих видів господарської діяльності або виробництво певних видів товарів з метою обмеження конкуренції;
примушування суб'єктів господарювання до пріоритетного укладення договорів, першочергової реалізації товарів певним споживачам або до вступу в господарські організації та інші об'єднання;
прийняття рішень про централізований розподіл товарів, що призводить до монопольного становища на ринку;
встановлення заборони на реалізацію товарів з одного регіону України в іншому;
надання окремим підприємцям податкових та інших пільг, які ставлять їх у привілейоване становище щодо інших суб'єктів господарювання, що призводить до монополізації ринку певного товару;
обмеження прав суб'єктів господарювання щодо придбання та реалізації товарів;
встановлення заборон чи обмежень стосовно окремих суб'єктів господарювання або груп підприємців.
67. Поняття економічної концентрації та контроль за її здійсненням
Одним із методів досягнення монопольного становища на ринку є економічна концентрація.Згідно з ч. 2 ст. 22 Закону України "Про захист економічної конкуренції" концентрацією визнається: 1) злиття суб'єктів господарювання або приєднання одного суб'єкта господарювання до іншого; 2) набуття безпосередньо або через інших осіб контролю одним або кількома суб'єктами господарювання над одним або кількома суб'єктами господарювання чи частинами суб'єктів господарювання, зокрема, шляхом: а) безпосереднього або опосередкованого придбання, набуття у власність іншим способом активів у вигляді цілісного майнового комплексу або структурного підрозділу суб'єкта господарювання, одержання в управління, оренду, лізинг, концесію чи набуття в інший спосіб права користування активами у вигляді цілісного майнового комплексу або структурного підрозділу суб'єкта господарювання, у тому числі придбання активів суб'єкта господарювання, що ліквідується; б) призначення або обрання на посаду керівника, заступника керівника спостережної ради, правління, іншого наглядового чи виконавчого органу суб'єкта господарювання особи, яка вже обіймає одну чи кілька з перелічених посад в інших суб'єктах господарювання, або створення ситуації, при якій більше половини посад членів спостережної ради, правління, інших наглядових чи виконавчих органів двох чи більше суб'єктів господарювання обіймають одні й ті самі особи; 3) створення суб'єкта господарювання двома і більше суб'єктами господарювання, який протягом тривалого періоду буде самостійно здійснювати господарську діяльність, але при цьому таке створення не призводить до координації конкурентної поведінки між суб'єктами господарювання, що створили цей суб'єкт господарювання, або між ними та новоствореним суб'єктом господарювання; 4) безпосереднє або опосередковане придбання, набуття у власність іншим способом чи одержання в управління часток (акцій, паш), що забезпечує досягнення чи перевищення 25 % або 50 % голосів у вищому органі управління відповідного суб'єкта господарювання.Учасниками концентрації визнаються: 1) суб'єкти господарювання, стосовно яких здійснюється або має здійснитися злиття, приєднання; 2) суб'єкти господарювання, які набувають або мають намір набути контроль над суб'єктом господарювання, та суб'єкти господарювання, щодо яких набувається або має набутися контроль; 3) суб'єкти господарювання, активи (майно), частки (акції, паї) яких набуваються у власність, одержуються в управління (користування), оренду, лізинг, концесію або мають набутися, та їх покупці (одержувачі), набувачі; 4) суб'єкти господарювання, що є або мають намір стати засновниками (учасниками) новостворюваного суб'єкта господарювання. У разі коли одним із засновників є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, орган адміністративно-господарського управління та контролю, учасником концентрації вважається також суб'єкт господарювання, активи (майно), частки (акції, паї) якого вносяться до статутного фонду новостворюваного суб'єкта господарювання; 5) фізичні та юридичні особи, пов'язані з учасниками концентрації відносинами контролю, що дає підстави визнати відповідну групу осіб єдиним суб'єктом господарювання.
68. Правове становище Антимонопольного комітету Державна політика у сфері розвитку економічної конкуренції та обмеження монополізму в господарській діяльності, здійснення заходів щодо демонополізації економіки, фінансової, матеріально-технічної, інформаційної, консультативної та іншої підтримки суб'єктів господарювання, які сприяють розвиткові конкуренції, здійснюються органами державної влади, органами місцевого самоврядування та органами адміністративно-господарського управління та контролю. Для забезпечення державного контролю за додержанням законодавства про захист економічної конкуренції, захисту інтересів суб'єктів господарювання та споживачів від його порушень утворено спеціальний державний орган - Антимонопольний комітет України. Основними завданнями Антимонопольного комітету України є: - здійснення державного контролю за додержанням законодавства про захист економічної конкуренції; - захист законних інтересів суб'єктів господарювання та споживачів шляхом застосування заходів щодо запобігання і припинення порушень законодавства про захист економічної конкуренції, накладання стягнень за порушення цього законодавства у межах своїх повноважень; - сприяння розвиткові добросовісної конкуренції у всіх сферах економіки. Правове становище Антимонопольного комітету України визначено Законом України "Про Антимонопольний комітет України", а його діяльність щодо контролю за концентрацією суб'єктів господарювання, розгляду заяв та справ про надання дозволу на узгоджені дії, концентрацію суб'єктів господарювання, розгляду справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та про недобросовісну конкуренцію регламентують закони України "Про захист економічної конкуренції" та "Про захист від недобросовісної конкуренції". Антимонопольний комітет та утворені ним територіальні відділення (в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі) становлять систему органів Антимонопольного комітету України, яку очолює Голова Комітету. Антимонопольний комітет відповідно до покладених на нього завдань: - контролює додержання антимонопольного законодавства при створенні, реорганізації, ліквідації господарюючих суб'єктів; при перетворенні органів управління на об'єднання підприємців, придбанні часток (акцій, паїв), активів господарських товариств та підприємств; при здійсненні господарської діяльності підприємцям" та при реалізації повноважень центральних і місцевих органів державної виконавчої влади, місцевого та регіонального самоврядування щодо підприємців; - розглядає справи про порушення антимонопольного законодавства та приймає рішення за результатами розгляду в межах своїх повноважень; - звертається до суду чи арбітражного суду з позовами (заявами) у зв'язку з порушеннями антимонопольного законодавства, в тому числі: а) про визнання недійсними актів центральних та місцевих органів державної виконавчої влади, органів місцевого й регіонального самоврядування та припинення ними дій, що обмежують конкуренцію, в разі невиконання ними у встановлені строки розпорядження Антимонопольного комітету про скасування неправомірних актів, припинення правопорушень тощо; б) про відшкодування збитків, заподіяних порушенням анти-монопольного законодавства; в) про вилучення прибутку, незаконно одержаного суб'єктами підприємницької діяльності в результаті порушення антимонопольного законодавства; г) з інших підстав, передбачених чинним законодавством, а також надсилають до суду протоколи про адміністративні порушення для накладання штрафів на посадових осіб відповідно до чинного законодавства; - дає рекомендації державним органам щодо провадження заходів, спрямованих на розвиток підприємництва і конкуренції; - бере участь у розробці та вносить у встановленому порядку проекти актів законодавства, що регулюють питання розвитку конкуренції, антимонопольної політики та демонополізації економіки; - бере участь в укладенні міждержавних угод, розробці й реалізації міжнародних проектів та програм, а також здійснює співробітництво з державними органами і неурядовими організаціями іноземних держав та міжнародними організаціями з питань, що належать до компетенції Антимонопольного комітету; - узагальнює практику застосування антимонопольного законодавства, розробляє пропозиції щодо його вдосконалення; - розробляє і організовує провадження заходів, спрямованих на запобігання порушенням антимонопольного законодавства; - систематично інформує населення України про свою діяльність; - здійснює інші дії з метою контролю за додержанням антимонопольного законодавства. Антимонопольний комітет України утворюється у складі Голови та десяти державних уповноважених. Державні уповноважені є незалежними у здійсненні покладених на них повноважень щодо контролю за додержанням антимонопольного законодавства та під час розгляду справ про його порушення. Для виконання покладених на них функцій державні уповноважені наділені широкими правами, серед яких, наприклад, право безперешкодно входити на підприємства та в організації, мати доступ до документів та інших матеріалів, необхідних для проведення перевірки; право вимагати усні або письмові пояснення посадових осіб та громадян; право розглядати справи про порушення антимонопольного законодавства та ін. Вимоги державних уповноважених та голів територіальних відділень Антимонопольного комітету України в межах їхніх повноважень є обов'язковими для виконання у визначені ними строки, якщо інше не передбачено чинним законодавством. Невиконання зазначених вимог тягне за собою передбачену законом відповідальність.Територіальне відділення Антимонопольного комітету України є органом Антимонопольного комітету України, утвореним для реалізації завдань, покладених на Комітет Законом України "Про Антимонопольний комітет України", іншими актами законодавства про Антимонопольний комітет України. Положення про територіальне відділення Антимонопольного комітету України затверджене розпорядженням Антимонопольного комітету України 23 лютого 2001 р. Відділення утворюється Комітетом в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві і Севастополі, інших адміністративно-територіальних одиницях йому підпорядковане і підзвітне. Відділення є юридичною особою, має самостійний баланс, реєстраційні рахунки в Державному казначействі України, печатку із зображенням Державного Герба України і своїм найменуванням. Основні завдання відділення: -здійснення державного контролю за додержанням антимонопольного законодавства; - запобігання, виявлення і припинення порушень антимонопольного законодавства; -контроль за економічною концентрацією; - сприяння розвиткові добросовісної конкуренції. Свої завдання відділення здійснює у відповідному регіоні, а у випадках, передбачених законодавством, та за дорученням Голови Комітету - за межами регіону.
