15.Дайте хар-ку госп сфері сусп-ва Месопотамської цив. Окресліть закони Хаммурапі про явища і процеси госп. Життя.

Найвищим станом розвитку цивілізації в Месопотамії вважається час правління царя Хаммурапі(1792-1750 рр. до н.е).Під час правління Хаммурапі видання законів було спрямоване на консалідацію земель країни. Кодекс законів поділявся на три частини:вступ, закон, висновок. Мету зазначали у вступі – встановлення справедливості в країні. В основній частині містився перелік статей з кримінального права, судочинства, прав власності, прав воїнів. У деяких статтях йшлося про правила торгівлі,сімейне право, нерухомість, організацію робіт ремісників, робочої сили та рабів. Кодекс є першим письмовим документом, в якому підкреслювалась необхідність ведення «обліку засобів та майна на рахунках».У заключній частині Хаммурапі перелічує свої заслуги перед народом і закликає дотримуватися законів. У законах про землеробство наголошувалось на сприянні розвитку госп діяльності, засуджувалися лінощі.Звертається увага на освоєння пустельних земель, мадівництво, виноробство. У законах є спец статті ,що стосуються утримання і оренди стада великої та дрібної рогатої худоби.Цар вважав усі землі в країні власними і мав право на їх відчуження від общин. Нас-ння було зобов’язано сплачувати різноманітні податки : з хлібного врожаю, з фінікових садів, з риболовецьких промислів. Вавилонські царі часто наділяли землею своїх військовослужбовців. Великі земельні ділянки надавалися окремим посадовцям, храмам, священнослужителям за заслуги перед царем. Великі царські угіддя та розподілені між його підлеглими землі обробляли за допомогою рабської праці, а також орендарів. Крім орендарів були і общинні користувачі. Існували особливі общини воїнів-колоністів, які контролювалися управителями царського двору та спец службами. Ділові документи того періоду свідчать про існування сімейного землеволодіння, яке було виділено з общинного земельного фонду. Сприятливою умовою для розвитку торгівлі було об’єднання в межах Вавилонської держави усієї території Месопотамії і зосередження усіх внутрішніх і зовн торгівельних шляхів ні її території. Існували спеціальні торгівельні агенти – тамкари, які здійснювали велику державну і власну торгівлю та діяли через дрібних торговців-посередників. Найнижчий соц. Рівень у вавилонському сусп. займали раби. У правовому відношення раби з шумерських часів розглядались як майно, а господарі могли їх продавати,купувати, дарувати. Рабами ставали полонені і селяни,ремісники,що заборгували. У господарській сфері домінувала централізована держ-храмова система організації госп-ва, але почала розвиватися госп діяльність дрібних товаровиробників, об’єднаних у сільські общини або ремісничо-торгівельні спільноти.

16.Госп сфера сусп-ва Давнього Єгипту. Особ-сті пам’яток ек думки.

Особливість Єгип цивілізації визначається унікальним впливом Нілу та його долини на сусп. та госп розвиток. Родюча єгипетська земля була основою багатства та процвітання. За археологічними свідченнями, найдавніші поселення землеробів і скотарів з’явилися у долині Нілу в V тис до н.е. Господарська діяльність у цей період полягала у вирощуванні зернових культур та розведенні рогатої худоби,виготовленні глиняного посуду. Землеробство, в якому використовується штучне зрошування, значних успіхів досягає у сер ІV тис до н.е. Соц диференціації сприяв розвиток скотарства, а додатковий продукт стає власністю племінної верхівки. З утворенням продуктивного землеробства збільшилася потреба у роб силі. Рабами були полонені або колишні члени общини. У давньоєгипетському сусп-ві ранні держави виникають у межах невеликих районів (номів), які включали в себе декілька поселень, об’єднаних навколо міського центру, де знаходився храм головного божества,вождь. В ранніх державах влада спиралася на недержавні інститути : общинні, племінні, кланові,різні форми релігійної,соц., військової та іншої самоорганізації нас-ння. У госп сфері зусилля царської влади були спрямовані на створення ефективної загально єгипетської зрошувальної системи, до складу якої входили місцеві системи. Держ апарат управління в Єгипті складався з трьох основних ланок : центрального, номового, місцевого. Очолював центральне управління цар. Фараон був наділений безмежною владою. В його руках зосереджувалася законодавча, виконавча, судова влада. Основною соц. одиницею в ранньому Єгипті залишалася сільська община. Існувало 2 вили госп-в : великі госп трьох типів( царські,храмові вельможні) і госп територіальних общин. Посади зазвичай передавались у спадок , як і батьківська земля та майно. Але власність успадковану або куплену не можна назвати повністю приватною. Обробка землі у Єгипті була можлива лише за умови її зрощення.Госп-ва вельмож та храмів оподатковувались , а підлеглі працівники виконували численні повинності на корись центральної влади.Перші пам’ятки ек думки знайшли в такому дидактичному жанрі літератури як повчання та пророцтва. «Повчання» поділялися на 2 види : «повчання» фараонів,в яких містилися поради щодо управління країною, інформація про внутрішнє та зовн середовище, та «повчання» окремих приватних осіб, їх досвід та погляди на життя. В одному з них йдеться про переваги професії писаря перед іншими. Єгипетське сусп-во потерпає від народних повстань і воєн. Про наслідки соц. Перевороту, що призвід до розпаду централізованої сист управління, йдеться у пророцтвах, найбільш відомі з яких- «Пророцтва Іпусера» і « Пророцтва Неферті». Головна ідея цих творів- привернути увагу сусп-ва до необхідності відродження царсько-деспотичної форми правління , централізованого механізму регулювання госп-вом як запоруки ладу в країні. До інших пам’яток Середнього царства належать адміністративно-госп документи (переписи нас-ння, земельні кадастри, документи госп звітності, розпорядження про службові обов’язки) ,юридичні акти на купівлю-продаж рабів ,землі та худоби. Поступово єгипетське сусп. Починає втрачати засади свого економічного зростання. Для відтворення, досягнутого економічного потенціалу починає бракувати сировинних і людських ресурсів,що надходили від воєнних перемог. Посилюється міжусобна боротьба за центральну владу володарів єгипетських номів. У І тис до н.е. Давній Єгипет перетворюється на залежну державу.