82. Порівняйте шляхи виходу з «Великої депресії» сша та Німеччини.

У 1933 – 1934 р. р. адміністрацією Рузвельта було скасовано золотий стандарт, зосереджено в руках держави увесь золотий запас США, проведено девальвацію долара. Всі ці заходи були спрямовані перш за все на посилення регулюючої функції держави, збільшення її фінансових ресурсів, розширення експортних можливостей американського капіталу. В кінці березня 1933 конгрес прийняв закон про допомогу безробітним. Також було найнято 2,5 млн. безробітних осіб віком від 18 до 25 років для роботи в місцевих сільських проектах.

Одним з найголовніших актів Нового курсу став закон про відновлення промисловості що вступив у дію 16 червня 1929 р. Він вимагав створення «кодексів чесної конкуренції» в кожній з галузей – за участі і держави, і підприємців.

Цей закон спричинив зменшення конкуренції між виробниками за складних кризових умов, стабілізацію вир-ва, нормалізував стосунки між підприємцями і робітниками, вдосконаливши систему укладання колективних договорів. В рамках цього закону уряд здійснив низку заходів для підтримки профспілок і проти трестів.

12 травня 1933 р. приймається закон про допомогу фермерам, який передбачає збільшення рентабельності фермерських госп-в. Він означав зменшення обсягів посівів та кількості худоби, що спричинило зменшення пропозиції сільськогосподарської продукції, а отже збільшення ціни на неї. Крім того, за тимчасові збитки фермерам виплачувалася значна компенсація.

Держава взяла на себе тягар надмірних видатків. До 1936 року державний борг зріс вже до 40,9%. Рузвельт робить досить успішні спроби скоротити видаткову частину бюджету за рахунок скорочення військових видатків.

Активна видаткова політика дала свої результати: 17 мільйонів безробітних отримали роботу на будівництві, дорожніх роботах, в сільському госп-ві.

Ф. Рузвельту вдалося не тільки зменшити рівень безробіття, врегулювати виробничі відносини, налагодити фінанси, стабілізувати становище в сільському госп-ві і в сусп-ві в цілому, але й успішно утвердити в правах систему регульованого ринкового госп-ва.

У січні 1933 р. після тривалих консультацій президент Гінденбург призначив канцлером Адольфа Гітлера.

Було проголошено закон про примусову картелізацію дрібних і середніх підприємств.

Земля законодавче була закріплена за поміщиками (юнкерами) та заможними селянами (гросбауерами). Найменший наділ дорівнював 7, 5 га, найбільший — 125 га. Нацистським режимом декретувалася неподільність цих наділів і право одноосібного успадкування. Кожен німецький селянин одержував план вир-ва відповідної кількості сільськогосподарських продуктів і обов’язково їх здачу державі за твердими цінами.

У країні було введено жорстку розподільну (карткову) систему. Таким чином, ринкові стосунки в країні ліквідувалися. Німеччина охоче приймала іноземну фінансову допомогу. Так, до 1940 p. її борги іноземним кредиторам становили 15 млрд. марок. Протягом 1933 – 1939 р. р. нацистському керівництву вдалося системою громадських робіт, розширення будівництвом шосейних доріг, мостів, залізниць, літовищ, бомбосховищ, бункерів, резервних підземних цехів для старих і новостворюваних заводів ВПК тощо значно зменшити безробіття.

Політика націонал-соціалістів виявилася досить продуктивною в боротьбі з економічною кризою. Було збільшено ціну с/г продукції, ліквідовано безробіття за рахунок значних будівельних робіт. Ще одним важливим з точки зору економіки моментом в політиці нацистів стало впровадження тотального контролю над економічною системою.