Державне регулювання процесів ціноутворення. Демпінг. Регульовані ціни. Вільні ціни. Граничні ціни.
у залежності від державного впливу та ступеня конкуренції на ринку розрізняють вільні і регульовані ціни.
Регульовані ціни встановлюються або обмежуються відповідними органами управління.
Існує три рівні державного регулювання цін:
жорстке регулювання;
м’яке, або граничне регулювання;
непряме регулювання.
Жорстке регулювання – це встановлення гарантованих цін, зміна яких можлива тільки за рішенням органу чи суб'єкта ринку, що їх затвердив.
М’яке регулювання – це встановлення граничних цін, або обмеження націнки (наприклад, на фармацевтичному ринку). Граничні ціни – це обмеження коливання цін зверху, знизу або встановлення коридору. Підприємства не можуть встановлювати ціну на свою продукцію чи послугу на рівні, що порушує визначені границі.
Непрямий вплив проявляється через закони про рекламу, конкуренцію, антимонопольне законодавство тощо.
Вільні ціни встановлюються суб'єктами господарювання самостійно за згодою сторін на всі товари, крім тих, щодо яких здійснюється державне регулювання цін.
Де́мпінг — продаж товарів за цінами, нижчими від контрактних на міжнародних товарних ринках, за умови, що низький рівень ціни не зумовлюється відповідним рівнем витрат виробництва цього товару. Оскільки демпінг порушує правила справедливої конкуренції та наносить збитки місцевим виробникам, держава може застосовувати до демпінгових товарів, антидемпінгові заходи, які можуть включати застосування антидемпінгового мита, встановлення обмежень на їх імпорт та інше.
Розробка цінової стратегії.
Політика цін – загальні принципи, яких компанія збирається дотримуватися у сфері встановлення цін на свої товари і послуги. Система стандартних правил визначення цін для типових операцій продажу товарів фірми.
Стратегія ціноутворення – набір методів, за допомогою яких ці принципи можна реалізувати на практиці.
Цінова політика підприємства – довгострокові принципи, яких підприємство намагається дотримуватись при встановленні цін на свої товари. Цінова політика має слугувати досягненню цілей ціноутворення в контексті загальних маркетингових цілей підприємства.
Цінова стратегія підприємства – система рішень та способи реалізації цінової політики.
Стратегія ціноутворення включає в себе наступний набір рішень, що мають бути прийняті:
Ціновий рівень (співвідношення ціни та відчуваної цінності товару), цінове позиціонування.
Стратегія поведінки по відношенню до конкурентів.
Диференціація цін – як розрізняються ціни в рамках асортименту.
Цінова дискримінація – як повинна розрізнятися ціна на різних сегментах.
Географічна цінова дискримінація.
Гнучкість ціни – зміна ціни з часом.
Комплекс зазначених рішень і складатиме цінову стратегію підприємства по відношенню до певного товару.
Цінове позиціювання
Диференціювання ціною - один з найбільш популярних методів відсторонитися від конкурентів. Він має як свої плюси, так і мінуси. Приміром, якщо позиціонувати продукт як найдешевший у своїй галузі (що досягається за рахунок більш низьких витрат), то рано чи пізно прийде конкурент з ще більш привабливим для споживачів ціновою пропозицією. У товарів, які прийнято відносити до класу «люкс» так само є свої мінуси. Але про все по порядку.
Більше за більшу ціну
Більше за ту ж вартість
Те ж саме за меншу суму
Менше за набагато меншу вартість
Більше за меншу ціну