33. Методичні підходи до оцінки ефективності реальних інвестицій.

Еволюцію концепції оцінки ефективності реальних інвестиція можна представити наступним чином:

1.На основі максимізації величини чистого прибутку (бухгалтерський дохід;

2.На основі максимізації прибутковості (рентабельності) інвестованого капіталу;

3.На основі максимізації ек прибутку (концепція дисконтування);

4.На основі концепції управління вартістю.

В основу концепції дисконтування покладено витратний підхід, тобто між собою порівнюються результати та витрати, які виникають в процесі інвестування. Результатом інвестиційної діяльності виступають грошові потоки (CF). В якості витрат розглядають суму інвестованого капіталу.

В процесі оцінки ефективності реальних інвестицій слід враховувати зміну вартості грошей у часі. Зміна вартості відбувається в результаті того, що завжди існують альтернативні варіанти вкладення капіталу. Врахування фактору часу здійснюється за допомогою показників майбутньої (FV) та теперішньої вартості (PV).

, де FV – майбутня вартість

PV – теперішня вартість

k – рівень доходності (дисконтна ставка)

t – тривалість інвестиційного періоду

Процес визначення теперішньої вартості має назву дисконтування, а величина теперішньої вартості називається дисконтованою.

В рамках концепції управління вартістю набула розвитку концепція ек доданої вартості. В рамках цієї концепції розраховується показник ек додана вартість:

EVA = ЧП - K *WACC, де EVA – концепція ек доданої вартості

ЧП – чистий прибуток у грошовому вимірюванні

K – величина інвестованого капіталу

WACC – середньозважена вартість капіталу.

34. Оцінка ефективності використання оборотних коштів та шляхи її підвищення.

Ефективність використання оборотних коштів характеризується швидкістю їхнього обертання, оборотністю. Прискорення оборотності цих коштів зумовлює:

• по-перше, збільшення обсягу продукції на кожну грошову одиницю поточних витрат підприємства;

• по-друге, вивільнення частини коштів і завдяки цьому створення додаткових резервів для розширення виробництва.

Коефіцієнт оборотності (К_о) визначається за формулою:

,

де Q_рп – обсяг реалізованої продукції за період, грн.;

К_ок – середня сума оборотних фондів за той же період.

Показник, що є оберненим по відношенню до кількості оборотів, заведено називати коефіцієнтом завантаження. Він показує, скільки оборотних коштів (у частках одиниці) припадає на кожну грошову одиницю реалізованої продукції. Для характеристики економічної ефективності використання оборотних коштів може застосовуватися показник їхньої рентабельності, обчислюваний як відношення прибутку до середніх за період залишків оборотних коштів.

Тривалість одного обороту (Д):

, де Т – кількість днів у періоді (квартал 90, рік – 360 днів).

Сума коштів, вивільнених в результаті прискорення оборотності (∆S_кошт):

, де - обсяг реалізації у звітному році, грн.;

Д_баз, Д_зв – середня тривалість одного обороту відповідно у базовому і звітному році, днів.

35. Производственная программа предприятияопределяет необходимый объем производства продукции в плановом периоде, соответствующий по номенклатуре, ассортименту и качеству требованиям плана продаж. Она обусловливает задания по вводу в действие новых производст­венных мощностей, потребность в материально-сырьевых ресурсах, численности персонала, транспорте.

Производственная программа разрабатывается на всех предприятиях, выпускающих продук­цию для реализации потребителям или выполняющих отдельные виды работ и услуг. Она вклю­чает расчеты объема производства продукции (работ, услуг) и производственных мощностей, материальных и трудовых ресурсов.

Промышленные предприятия формируют производственную программу на основе государст­венного заказа; заказов потребителей; выявленного в процессе изучения рынка потребительского спроса.

В качестве критериев оптимальности чаще всего применяется максимум прибыли, получаемой на единицу изделия и критический объем продаж – минимально необходимый объем производства (продаж) изделия, обеспечивающий его безубыточность (т.н. "точка безубыточности).

Сформировать производственную программу, обеспечивающую предприятию максимальную прибыль, можна по следующему алгоритму:

• Рассчитайте величину маржинального дохода на единицу продукции по каждому виду.

• Проранжируйте продукцию в порядке убывания маржинального дохода. Порядок расположения изделий будет соответствовать их приоритетности для включения в производственную программу.

• Разработка программы должна сопровождаться расчетами загрузки производственного оборудования и площадей. Первое изделие включается в производственную программу в полном объеме и рассчитывается неиспользованный остаток по существующим производственным мощностям. Затем включается следующее по приоритету изделие и т.д. до тех пор, пока имеющийся ресурс производственных мощностей не будет исчерпан.

• итоговая программа, как правило, должна быть несколько ниже производственной мощности. Резервирование позволит обеспечить полное и своевременное выполнение обязательств по поставке продукции при сбоях в производстве

• В отдельных случаях лимитирующими факторами для оптимизации производственной программы могут оказаться недостаток квалифицированных кадров, слабый уровень НИР и ОКР, морально устаревшее оборудование или ограничения по закупкам материалов и комплектующих для различных видов изделий.