9.2 Показники та методи вимірювання продуктивності праці.

Застосування різних методів та показників вимірювання продуктивності праці пов’язане з особливостями виробництва [4].

Як зазначалося, продуктивність праці – це показник її ефективності, результативності, що характеризується співвідношенням обсягу продукції, робіт чи послуг, з одного боку, та кількістю праці, витраченої на виробництво цього обсягу, з іншого. Залежно від прямого чи оберненого співвідношення цих величин ми маємо два показники рівня продуктивності праці: виробіток і трудомісткість [3].

Виробіток – це прямий показник рівня продуктивності праці, що визначається кількістю продукції (робіт, послуг), виробленою одним працівником за одиницю робочого часу (табл. 9.1).

Таблиця 9.1 – Основні показники продуктивності та рентабельності праці

Назва показника	Формула для розрахунку	Умовні позначення
Виробіток (В)		Ов – обсяг виробництва продукції (робіт, послуг); Зпр – затрати праці на випуск відповідного обсягу продукції (робіт, послуг).
Трудомісткість (ТМ)
Виробнича трудомісткість (ТМв)		ТМтех – технологічна трудомісткість; ТМобсл – трудомісткість обслуговування.
Повна трудомісткість (ТМп)		ТМв – виробнича трудомісткість; ТМу – трудомісткість управління.
Чиста продукція (ЧП)	ЧП = Овп – Вм	Qв – обсяг валової продукції; Мв – матеріальні витрати.
	ЧП = 3п + Пр	Зп – заробітна плата з нарахуваннями на соціальне страхування; Пр – прибуток підприємства.
Обсяг нормативно-чистої продукції (НЧП)		Пі – план випуску і-х виробів, шт.; – норматив чистої продукції на і-й виріб, грн.; n – кількість найменувань виробів за планом.
Норматив чистої продукції на виріб ( )		Звр – заробітна плата основних виробничих робітників з відрахуваннями на соціальне страхування, грн.; Кз – коефіцієнт, який обчислюється як відношення суми заробітної плати працівників, зайнятих обслуговуванням і управлінням виробництва, до суми заробітної плати основних виробничих робітників; Пн – нормативний прибуток, грн.
Рентабельність праці (Рпр)		ДВі – додана вартість за результатами і-го виду праці; ВПі – витрати на організацію і-го виду праці; ПРі – прибуток від і-го виду праці.

Розрізняють три методи визначення виробітку: натуральний, вартісний і трудовий [4].

При натуральному методі обсяг випущеної продукції і показники продуктивності праці розраховуються в натуральних одиницях – тоннах, кубічних метрах, штуках та ін. Натуральні показники точні, дуже наочні й показові, проте вони мають суттєвий недолік: неможливість застосування до різнорідної продукції (рис. 9.1)

Сутність вартісного методу полягає у тому, що показник продуктивності праці визначається як відношення вартості випущеної продукції до затрат робочого часу. Вартісними називають показники виробітку, в яких обсяг продукції вимірюється грошовими одиницями. Ці показники найуніверсальніші вони дозволяють порівнювати продуктивність праці при виробництві принципово різних благ. Якщо за обсяг продукції взяти вартісний показник чистої реалізованої продукції, то буде враховано і зростання якості продукції та її необхідність на ринку.

Рисунок 9.1 – Методи вимірювання виробітку [6]

Для оцінки рівня виробітку на окремих робочих місцях при виробництві різноманітної незавершеної продукції використовуються також трудові показники, в яких для характеристики обсягу виробництва застосовуються норми трудових витрат у нормо-годинах. Однак ці показники мають дуже вузьку сферу застосування, оскільки вимагають суворої наукової обґрунтованості використовуваних норм [3].

У деяких галузях промисловості, таких як швейна, поліграфічна, продуктивність праці розраховують, використовуючи показник обсягу нормативної вартості обробки. Для цього за кожним видом виробів визначають на певний період єдині й постійні нормативи витрат за такими статтями: заробітна плата основних виробничих робітників з відрахуваннями на соціальне страхування (вартість витрат живої праці), цехові й загальнозаводські витрати. Недоліки цього показника: не характеризує обсяг всієї виконаної роботи (повної вартості), собівартості виробленої продукції, новоствореної вартості, враховує не фактичну вартість обробки, а лише її нормативне значення.

Показник чистої продукції точно характеризує новостворену продукцію, якщо продукція реалізується за ринковими цінами, проте в сучасних умовах великий вплив чинять монопольні ціни, які змінюють реальний вклад підприємства у створення нової вартості. Величина чистої продукції розраховується як різниця між обсягом валової продукції і витратами на сировину, матеріали, напівфабрикати, паливо, енергію, амортизаційні відрахування (елементи уречевленої праці).

Ширше застосовується на підприємствах показник продуктивності праці, розрахований на основі показника нормативно-чистої продукції. Сутність нормативного методу визначення чистої продукції полягає в тому, що на кожний вид продукції, котра випускається підприємством, поряд з оптовою ціною встановлюється також норматив чистої продукції. Обсяг нормативно-чистої продукції на підприємстві визначається множенням обсягу випуску кожного виду продукції в натуральному вимірнику (штук, кг тощо) на норматив і складанням одержаних результатів. Нормативи чистої продукції мають бути стабільними, тому обсяги нормативно-чистої продукції порівнюються протягом певного періоду.

Трудомісткість – це обернений показник рівня продуктивності праці, що характеризується кількістю робочого часу, витраченого на виробництво одиниці продукції (робіт, послуг).

Для планування і аналізу праці на підприємстві розраховуються різні види трудомісткості.

Технологічна трудомісткість визначається витратами праці основних робітників. Розраховується для окремих операцій, деталей, виробів.

Трудомісткість обслуговування визначається витратами праці допоміжних робітників, що зайняті обслуговуванням виробництва.

Виробнича трудомісткість складається з технологічної трудомісткості та трудомісткості обслуговування, тобто показує витрати праці основних і допоміжних робітників на виконання одиниці роботи.

Трудомісткість управління визначається витратами праці керівників, спеціалістів, технічних виконавців.

Повна трудомісткість продукції відображає всі витрати праці на виготовлення одиниці кожного виробу.

За призначенням трудомісткість буває [6]:

– нормативною – відображає суму витрат робочого часу одного робітника чи бригади на виготовлення одиниці продукції або виконання комплексу робіт;

– плановою – визначається па основі показників нормативної трудомісткості;

– фактичною – показує фактичні витрати робочого часу.

Важливим показником ефективності праці є співвідношення прибутку від даного виду трудової діяльності й відповідних витрат на персонал, що включають фонд оплати праці, а також витрати на навчання й інші витрати, пов’язані з персоналом. Це співвідношення називається рентабельністю праці, або точніше – рентабельністю сумарних витрат на персонал.