5.6 Міжнародні аспекти збалансованого розвитку населених пунктів

• з абезпечити, щоб прийняттю відповідних рішень передувало прове­ дення оцінок (екоаудиту) їхнього екологічного впливу, а також вра­ ховувати фінансовий бік будь-яких екологічних наслідків;

• заохочувати розвиток, який враховує місцевий досвід, і застосовувати технології, які задовольняють місцеві умови;

• заохочувати політику, спрямовану на відшкодування фактичних вит­рат, які пов'язані з діяльністю служб інфраструктури, визнаючи водночас необхідність пошуку прийнятних підходів (у тому числі на­дання субсидій) для забезпечення охоплення основними послугами всіх домашніх господарств;

• прагнути до пошуку спільних шляхів врегулювання екологічних про­блем, що стосуються кількох місцевостей.

Наведені принципи можуть бути реалізовані за допомогою:

• прискорення проведення досліджень у галузі комплексної політики щодо програм і проектів, пов'язаних з екологічною інфраструктурою, на основі аналізу економічної ефективності та оцінки загального впливу на стан навколишнього середовища;

• сприяння застосуванню методів оцінки «ефективного попиту» з вико­ристанням, як критеріїв вибору, екологічних даних і тих, що стосу­ються розвитку;

• підвищення поінформованості про засоби, підходи і вигоди забезпе­чення екологічної інфраструктури охорони навколишнього середови­ща, передусім серед груп населення з низьким доходом;

• підготовки професійних кадрів, що володіють відповідною кваліфі­кацією в галузі комплексного планування послуг, у межах інфраст­руктури та експлуатації ефективних, з позиції використання ресурсів, екологічно раціональних і соціально прийнятних систем;

• зміцнення організаційного потенціалу місцевих органів влади і уп­равління для забезпечення комплексного надання відповідних послуг у межах інфраструктури разом із місцевими громадами й приватним сектором;

• прийняття відповідних юридичних і нормативних документів, у тому числі тих, що стосуються механізмів комбінованого субсидування, для надання можливості користуватися перевагами адекватної та до­ступної інфраструктури охорони навколишнього середовища.

Вдосконалення управління населеними пунктами

Мета вдосконалення полягає в тому, щоб забезпечити раціональне сис­темне управління всіма міськими населеними пунктами, посилити їхні мож­ливості в питанні гармонізації життєдіяльності, поліпшення житлових умов населення, сприяючи таким чином реалізації цілей збалансованого розвитку.

На практиці це означає прийняття керівних принципів управління містами в таких галузях, як раціональне землекористування, охорона навко-

Глава 5

Система місцевого екологічного управління

л ишнього середовища міст, експлуатація інфраструктури, а також муніци­пальне фінансування та управління.

Сучасні стратегії планування міст, спрямовані на розв'язання еколо­гічних і соціальних питань, мають орієнтуватися на:

• скорочення субсидій і стягнення повної вартості екологічних та ін­ших послуг (наприклад, водопостачання, каналізація, прибирання сміття, утримання доріг, телекомунікації), що надаються районам, де мешкають особи з вищим рівнем доходів;

• поліпшення інфраструктури і надання послуг у бідніших районах міст;

• розробку місцевої стратегії для поліпшення якості життя і навколиш­ нього середовища, яка передбачає розв'язання питань використання земельних ресурсів, капіталовкладень у державному і приватному сек­торах, а також мобілізацію людських і матеріальних ресурсів, сприя­ючи створенню робочих місць, екологічно безпечніших і спрямова­них на охорону здоров'я людини.

Рекомендується за активної участі ділових кіл здійснити в деяких містах експериментальні проекти в галузі збирання, обробки і наступного опри­люднення даних про ці міста, у тому числі аналіз екологічних наслідків на місцевому рівні (як це зроблено, наприклад, у м. Ніжині). Уряд має поши­рювати експериментальні результати на інші міста, селища, райони.

Щоб запобігти виснаженню природного потенціалу, слід, де можливо, здійснювати огляди (моніторинг) процесів і політики в галузі урбанізації для оцінки екологічних наслідків зростання і застосовувати на практиці такі підходи в галузі міського планування й управління, які б конкретно відпо­відали принципам гармонізації життєдіяльності населення міст.

Зокрема потрібно:

• активізувати партнерський підхід до збалансованого розвитку міст на основі безперервного діалогу між учасниками процесу розвитку міст (державний сектор, приватний сектор і громади);

• поліпшувати навколишнє міське середовище через сприяння соціаль­ ній організації і підвищення поінформованості в питаннях навколиш­ нього середовища, залучаючи до цього процесу місцеві громади, щоб визначити потреби в суспільних послугах, у створенні міської інфра­ структури, поліпшенні суспільних служб та охорони і (або) віднов­ лення старих будинків, історичних районів тощо;

• посилювати потенціал місцевих органів управління для ефективнішо­ го розв'язання широкого кола питань у галузі навколишнього середо­ вища і розвитку;

• брати участь у діяльності міжнародних «мереж екосталості міст» для обміну досвідом і мобілізації національної й міжнародної технічної та фінансової допомоги;

• сприяти розробці екологічно раціональної програми в галузі туризму, яка враховує культурні аспекти стратегії збалансованого розвитку міських і сільських поселень у напрямі децентралізації розвитку міських районів і скорочення відмінностей між ними;

Висновки

• з а сприяння з боку відповідних міжнародних установ створити ме­ ханізм для мобілізації ресурсів на впровадження виважених місцевих ініціатив, спрямованих на вирішення проблем поліпшення якості навколишнього середовища;

• надати можливість громадським групам, неурядовим організаціям та окремим особам узяти на себе відповідальність за раціональне вико­ ристання й поліпшення навколишнього середовища за допомогою засобів, методів і підходів, які ґрунтуються на широкій участі насе­ лення і передбачаються концепцією охорони навколишнього середо­ вища.

Містам слід посилювати співробітництво між собою, а також із містами розвинених країн під егідою міжнародних неурядових організацій, таких як Міжнародна спілка органів місцевого управління, Міжнародна рада місце­вих екологічних ініціатив, Всесвітня федерація міст-побратимів тощо.

Висновки

1. У комплексному процесі гармонізації життєдіяльності суспільства система міського екологічного управління відіграє провідну роль як найбільш контактна.

2. Особливість міського екологічного управління полягає в тому, що во­ но функціонує в умовах взаємодії міського самоврядування й уповно­ важених місцевих органів державного екологічного управління. Еко­ логічні аспекти такої взаємодії регламентуються, зокрема, законами України «Про місцеве самоврядування в Україні» та «Про охорону навколишнього природного середовища».

3. Мета місцевого екологічного управління полягає не лише у виконанні формальних законодавчих функцій, а й у підтримці функціонування неформальної (неурядової) системи місцевих екологічних ініціатив, екологічного самоврядування.

4. Важливим механізмом гармонізації взаємовідносин суспільства і при­ роди на місцевому рівні є місцева екологічна політика зі своїми відмінностями, плани дій, програми, що набули значного поширення в Європі і мають свою визначену методологію.

5. На міжнародному рівні рекомендується місцеву екологічну політику, політику збалансованого розвитку реалізувати, по-перше, через Місцевий порядок денний на XXI століття і, по-друге, через форму­ вання громад гармонізації життєдіяльності та збалансованого роз­ витку.

6. Важливим механізмом місцевого екологічного управління є також місцеві програми екологічного аудиту. В Україні відпрацьована мето­ дологія здійснення таких програм (див. додаток 2).

7. Система місцевого екологічного управління повинна мати місцеву інфраструктуру, яка має бути складовою загальної інфраструктури охорони та відновлення місцевих природних об'єктів, ландшафтів, на­ вколишнього середовища на принципах застосування комплексного системного підходу, як це рекомендує міжнародна практика.

" 307