Блок сировини

IV. Правила заготівлі.

V. Основні охоронні заходи.

VI. Первинна обробка. Сушіння (особливості t режиму), % виходу сухої сировини, необхідна стандартизація, термін зберігання.

VII. Опис сировини за схемою макроаналізу:

• зовнішній вигляд;

• розміри;

• колір;

• запах;

• смак;

• діагностичні мікроскопічні ознаки сировини згідно програми.

Блок лікарських засобів

VIII. Хімічний склад сировини.

ІХ. Фармакологічна дія та застосування.

Х. Лікарські засоби та лікарські форми.

До методички внесено більшість лікарських рослин флори України та близького зарубіжжя, які поступають в аптеки, а також додатково рослини, які дуже часто входять до складу препаратів рослинного походження.

Після вивчення курсу фармакогнозії студент повинен знати:

1. Визначення фармакогнозії як науки.

2. Основні фармакогностичні терміни та визначення.

3. Основну аналітично-нормативну документацію на ЛРС.

4. Завдання сучасної фармакогнозії.

5. Основні джерела постачання ЛРС та заготівельні організації України.

6. Основні заходи з охорони і раціонального використання лікарських рослин.

7. Методи визначення запасів ЛРС.

8. Методику культивування ЛР.

9. Хімічний склад лікарських рослин і фактори, які впливають на накопичення БАР в рослинах.

10. Правила заготівлі лікарської рослинної сировини та первинної обробки.

11. Способи сушіння, стандартизації, пакування, маркірування, транспортування та зберігання ЛРС.

12. Методики проведення аналізу лікарської рослинної сировини.

13. Назви лікарської рослинної сировини, рослин та родин українською та латинською мовами з курсу фармакогнозії.

14. Загальну характеристику груп біологічно активних речовин.

15. Характеристику рослин, що вивчаються.

16 Макроскопічні та мікроскопічні діагностичні ознаки ЛРС.

17. Хімічний склад, фармакологічні властивості та застосування ЛРС, препарати з ЛРС.

І. Загальна частина. І. Історія розвитку фармакогнозії як науки та фармакогностичної практики.

Емпірична або народна медицина базується на практичному досвіді, знання передаються з покоління в покоління, високо ціниться лікувальна сила трав. Велике значення мали праці індійсько-тібетської медицини (VІ століття до н.е. Сунерут) – описав більше 700 лікарських рослин; грецька медицина (V століття до н.е.) Гіппократ – “Corpus Hippocraticum” з описом 230 рослин, Феофраст ІV ст. до н.е. – засновник ботаніки, написав “Дослідження про рослини”; римська медицина – (І ст. до н.е. Пліній старший) написав “Естественную историю” 12 томів праць по медицині і фармації; Діоскорид І ст. н.е., засновник фармакогнозії, праця “Про лікарські засоби”, описав і систематизував близько 500 рослин; римська (ІІ ст. н.е.) Клавдій Гален, родоначальник галеніки, науки про витяжку діючих речовин; арабська (ІІ ст. н.е.) Абу Алі Ібн Сіна (Авіцена) “Канон лікарської науки”, опис 900 рослин; Абу Райхман, “Фармакогнозія в медицині”, 750 видів рослин.

З поширенням писемності з’явилися перші рукописні вітчизняні книги про лікарські засоби. Зберігся “Зборнік Святослава” від 1073 р., “Лечебник лекарств”, “Ветрограды”, (ХІІІ – ХV ст.). З ХVІ ст. з’являються торгові “зелені лавки”. В ХVІІ ст. для медичного обслуговування царя і війська організовують “Аптекарський приказ”, починається підготовка лікарів та аптекарів. Створюються перші аптекарські городи: в с.Терни біля Лубен (зараз знаходиться українська зональна дослідна станція).

В 1724 р. організовується Академія наук і проводяться дослідження по вивченню рослинних ресурсів.

У ХІХ ст. фармакогнозія виділяється в самостійну науку. В 1850 р. виходить перша Фармакопея, 1885 р. В.А.Тихомиров “Учебник фармакогнозии”; Драгендорф “Лекарственные растения различных народов и времен”, в якій описано 12000 видів рослин. 1899 проф. Варліх “Руские лекарственные растения”.

Н.М.Максимович-Амбодик “Врачебное веществословие”.

З зарубіжних видань трьохтомник А.Чирха (Швейцарія), посібник Н.Ф.Ментина, Д.А.Давидова (Варшавський університет).

1920 р., Москва. Проводяться дослідження по вивченню лікарських рослин у “Всесоюзном научно-исследов. химико-фармацевтическом институте” (ВНИХФИ).

В 30-их роках створюється ВИЛР (Всесоюзный научно-исследов. институт лек. растений) 300 експедицій в глиб країни, вивчення ресурсів, лікарських рослин, описання більше 60 видів.