44.Гасіння пожеж та проведення рятувальних робіт на об'єктах міського транспорту

Автомобілі, автобуси, трамваї, тролейбуси, що горять, доцільно гасити повітряно-механічною піною або розпиленими струменями з інтенсивністю 0,1 л/м2с, але – не менше одного ствола на одну транспортну одиницю. Якщо можливо, транспортний засіб, що горить, евакуюють під контролем засобів пожежогасіння, а повне гасіння проводять на вільному майданчику ззовні будівлі. Під час горіння автомобілів і розлитого навколо них палива, у першу чергу, гасять паливо, вживають заходів з попередження його розтікання

шляхом обвалування піском, землею, гравієм та охолодження бензобаків з метою запобігання їх вибуху. Одночасно подають стволи А або лафетні на захист конструкцій покриття, якщо їм загрожує небезпека. На шляхах розповсюдження вогню проводять розбирання покриття з введенням на гасіння стволів Б.

Під час розповсюдження горіння у каналізації, оглядових канавах знімають кришки люків і подають повітряно-механічну піну для їх об’ємного заповнення.

У всіх випадках під час гасіння пожеж у тролейбусних і трамвайних депо після виходу ствольщиків на вихідні позиції відключають з допомогою адміністрацій все електрообладнання та контактні мережі.

Керівництво комплексом робіт по ліквідації наслідків авіаційної катастрофи (гасіння пожежі, рятування людей та майна) проводить керівник аварійно- рятувальних робіт, змінний заступник начальника аеропорту (ЗНА).

Керівництво гасінням пожежі та роботами по рятуванню людей виконує перший прибувший начальник пожежно-рятувального підрозділу (ПРП), а по прибутті пожежних підрозділів ОРС - старша посадова особа управління (відділу) державної пожежної охорони.

45. Організація гасіння пожежі та рятувальних робіт при аваріях на міжміському транспорті (авіаційному, залізничному, водному)

Авіаційний:

… Начальник стартового ПРП проводить розвідку, оцінює обстановку та спрямовує дії підрозділу на рятування людей та гасіння пожежі повітряного судна. Гасіння пожежі на 90% первісної площі повинно бути забезпечене за час не більше як за 1 хв. При забезпеченні посадки повітряного судна з несправним шасі, коли можливе викочування (відхилення) літака із злітно-посадочної смуги (ЗПС), прибувші пожежні підрозділи (відділення) доцільно розташовувати поблизу приземлення з таким розрахунком, щоб один-два автомобілі могли супроводжувати судно під час його пробігу після посадки. Рішення на покриття ЗПС повітряно-механічною піною та його розміри приймає керівник аварійно-рятувальної команди аеропорту або змінний ЗНА. Для запобігання ушкоджень та в цілях забезпечення маневреності пожежної техніки відстань між ними при розташуванні вздовж ЗПС повинна бути не менше 50 м.

З метою забезпечення якісного керівництва бойовими діями КГП організує роботу оперативного штабу пожежогасіння. Сили та засоби, які приймають участь у ліквідації аварії, розподіляються на три групи:

1 група – група гасіння пожежі та створення умов для рятування людей;

2 група – група по рятуванню людей з повітряного судна;

3 група – група по доставці вогнегасячих сумішей.

Група гасіння, в свою чергу, розбивається на три групи, розміщені у таких точках ЗПС: 1 - поблизу місця торкання літака з ЗПС; 2 - в центрі ЗПС; 3 - у місці можливої зупинки літака. Причому у першій та третій підгрупах кількість сил та засобів становить 70%, а в другій - 30%. Якщо у першій та третій підгрупах є як середні, так i важкі пожежні автомобілі, то в другій - тільки середні.

В аеропортах з недостатнім водопостачанням аеродрому i у випадках необхідності доставки до місця пожежі додаткової кількості вогнегасячих речовин (води, пiноутворювача, порошку), організується перекачка або підвезення води із залученням необхідної кількості пожежних автомобілів, автоцистерн, вантажних автомобілів. Це завдання вирішує третя група під керівництвом начальника тилу.

При наявності у літаку людей, як вже зазначалось, першочерговим завданням пожежних підрозділів є забезпечення умов евакуації та проведення рятувальних робіт. Якщо створенням умов евакуації людей займається особовий склад 1 групи, то проведення рятувальних робіт забезпечує 2 група. Порядок дій пожежних підрозділів залежить від обстановки, яку вони застануть на момент прибуття.

Залізничний :

… Відповідальність за організацію і керівництво гасіння пожеж, рятування пасажирів, евакуацію рухомого складу та вантажів до прибуття пожежної охорони покладається:

на шляху прямування – на машиніста поїзда;

на колії станції – на начальника станції, а у його відсутність – на чергового станції;

у пасажирських поїздах – на начальника поїзда, механіка-бригадира;

у дизелі та електропоїздах – на машиніста поїзда;

у рефрижераторних поїздах – на начальника поїзда;

на підприємствах залізничного транспорту – на керівника підприємства або його заступника, а у їх відсутність – на начальників змін.

На пожежі КГП через представника адміністрації, який входить до складу оперативного складу пожежогасіння, зобов’язаний:

встановити вид і характер вантажів у вагонах, що горять, та в сусідніх вагонах;

вжити заходів з оцінки вагонів що горять, виведення їх на спеціальний майданчик або у безпечне місце (відстань 200 м, а для вагонів з ВР, ОР – не менше 300 м);

до початку гасіння вимагати письмового допуску на проведення гасіння пожежі, зняття напруги з електромережі на ділянках роботи.

Після з’ясування виду матеріалів, що горять, КГП разом з адміністрацією за аварійними картками визначає їх властивості, пожежну небезпеку, найбільш раціональні та безпечні вогнегасні речовини.

На основі даних розвідки КГП визначає шляхи та способи прокладання рукавних ліній так, щоб не зупиняти рух поїздів з урахуванням можливого відведення ешелону, що горить у безпечне місце.

Перший ствол від автоцистерни прокладається до вагонів, що горять, з прокладанням рукавної лінії через рейки. У цей же час рукавна лінія від другого автомобіля прокладається під рейками. В міру готовності рукавної лінії від другого пожежного автомобіля перший ствол від автоцистерни приєднується до розгалудження цієї рукавної лінії. Під час прокладання рукавних ліній необхідно створити запаси рукавів для зручності маневрування стволів і подання їх на місця пересування вагонів, що горять.

Для забезпечення гасіння пожежі КГП (НШ) створює такі бойові дільниці:

по забезпеченню евакуації рухомого складу.

по захисту рухомого складу та охолоджень виведених із зони пожежі залізничних цистерн (вагонів).

Водний транспорт:

Для успішної організації гасіння пожеж на суднах начальник гарнізона сумісно з керівництвом порта (морського, річкового) розробляє інструкції про взаємодію служб порта та підрозділів оперативно-рятувальної служби при ліквідації пожеж та аварій.

Дії з боротьби з пожежами починають бойові розрахунки екіпажа судна. До прибуття берегових оперативно-рятувальних сил гасінням керує капітан судна. Після прибуття сил гарнізону до судна, що знаходиться у порту керівництво гасінням зазвичай переходить до старшого начальника оперативно-рятувальної служби. Всі свої рішення і дії він погоджує з капітаном (старшим або вахтовим помічником) та отримує всі необхідні консультації.

КГП сумісно з ними організує проведення розвідки. До складу розвідувальної групи мають входити 1-2 особи від екіпажу.

Розвідка встановлює:

наявність на судні людей, ступінь небезпеки їхньому життю, шляхи і способи евакуації;

перевіряють чи задіяні стаціонарні установки гасіння пожежі та ефективність їх дії;

місце та розміри горіння, шляхи розповсюдження вогню, ступінь задимлення приміщень;

характер вантажів та їх пожежну небезпеку, стан розвантажувальних пристроїв на судні та можливість використання їх і портальних кранів;

стан палуб та протипожежних перетинок;

розташування судна, що горить по відношенню до берегових споруд та інших суден, ступінь загрози їм, а також необхідність і можливість відведення судна у безпечне місце.

При гасінні використовується оперативна документація (оперативні плани пожежогасіння, план евакуації, попалубні плани судна).

Для забезпечення зв´язку використовують трансляційний зв´язок аварійного судна, суден що беруть участь в гасінні, автомобілі зв´язку та освітлення, а у нічний час – світлосигналізаційні пристрої суден.