- •1.Предмет правового регулювання галузі конcтитуційного права України.
- •2.Методи правового регулювання галузі конституційного права.
- •3.Принципи галузі конституційного права України.
- •4.Конституційно-правові інститути.
- •5.Норми конституційного права: особливості, класифікація, структура.
- •6.Джерела конституційного права України як галузі права.
- •7.Поняття Конституції як Основного Закону України. Характеристика Конституції України за класифікаційними ознаками.
- •8.Форма та структура Конституції України. Основні принципи та юридичні властивості Конституції України.
- •10.Предмет і методи дослідження науки конституційного права України. Конституційне право України в системі юридичних наук.
- •9.Порядок внесення змін до Конституції України.
- •11.Конституційне право України як навчальна дисципліна: завдання та значення.
- •12.Конституційно-правові відносини: поняття та суб’єкти.
- •13.Конституційно-правова відповідальність.
- •14.Засади конституційного ладу України.
- •15.Поняття суверенітету та його відображення в джерелах конституційного права України.
- •16.Сутність, юридична природа та ознаки державної влади.
- •17.Місце держави в конституційному праві.
- •18.Конституційне забезпечення поділу державної влади в Україні. Система стримувань та противаг в Конституції України.
- •1. У законодавчому процесі:
- •5. У достроковому припиненні повноважень:
- •19.Поняття та види правового статусу особи.
- •20.Конституційні приринципи громадянства України.
- •21.Підстави набуття та припинення громадянства України.
- •22.Національні меншини в конституційному праві України.
- •23.Конституційно-правовий статус іноземних громадян, осіб без громадянства, біженців.
- •24.Конституційні обов’язки людини і громадянина.
- •25.Особисті права і свободи людини і громадянина в Конституції України.
- •26.Політичні права і свободи людини і громадянина.
- •27.Економічні, соціальні та культурні права і свободи людини і громадянина.
- •28.Забезпечення захисту прав і свобод людини і громадянина. Конституційно-правовий статус адвокатури.
- •29.Конституційні характеристики України як незалежної та суверенної держави.
- •30.Конституційні характеристики України як республіки та унітарної держави.
- •31.Конституційні характеристики України як правової держави.
- •32.Конституційні характеристики України як соціальної держави.
- •33.Конституційні характеристики України як демократичної держави.
- •34.Конституційно-правове регулювання територіального устрою України.
- •35.Правовий статус Автономної Республіки Крим.
- •36.Конституційно-правовий статус столиці України, м. Севастополя та гірських населених пунктів.
- •37.Регулювання правового режиму надзвичайного стану.
- •38.Мова і закон: конституційне регулювання мовного питання в Україні.
- •39.Конституційне-правове регулювання діяльності громадських об’єднань та політичних партій в Україні.
- •40.Правовий статус релігійних організацій.
- •41.Поняття і принципи виборчого права.
- •42.Виборчі системи, що застосовуються в Україні на загальнодержавних та місцевих виборах.
- •43.Виборчий процес в Україні: стадії та їх значення.
- •44.Центральна виборча комісія у виборчому процесі України.
- •45.Інститут референдуму в конституційному праві України.
- •46.Поняття та загальна характеристика органу державної влади.
- •47.Порядок формування та припинення діяльності Верховної Ради України. Структура українського парламенту.
- •48.Класифікація і характеристика повноважень Верховної Ради України.
- •1,. Законодавчу компетенцію складають такі повноваження вру:
- •4. Повноваження у сфері зовнішньої політики, оборони та безпеки передбачають права Верховної Ради України:
- •49.Правовий статус народного депутата України.
- •50.Правовий статус комітетів Верховної Ради України.
- •51.Конституційно-правовий статус Рахункової палати.
- •52.Законодавчий процес в Україні.
- •53.Інститут уповноваженого Верховної Ради України з прав людини.
- •54.Конституційно-правовий статус та повноваження Президента України.
- •55.Конституційно-правовий статус Ради національної безпеки і оборони України. Адміністрація Президента України: завдання, функції, права.
- •56.Поняття виконавчої влади. Її специфіка та особливості.
- •57.Правовий статус та повноваження Кабінету Міністрів України.
- •1) У сфері економіки та фінансів:
- •2) У сферах соц політики, охорони здоров'я, освіти, науки, культури, спорту, туризму, охорони навколишнього природного середовища та ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій:
- •3) У сферах правової політики, законності, забезпечення прав і свобод людини та громадянина:
- •4) У сфері зовнішньої політики:
- •5) У сфері національної безпеки та обороноздатності:
- •6) У сфері вдосконалення держ управління та держ служби:
- •58.Центральні органи державної виконавчої влади в Україні.
- •59.Система місцевих органів виконавчої влади в Україні.
- •60.Особливості здійснення державної виконавчої влади в Автономній Республіці Крим. Представництво Президента України в арк.
- •61.Конституційно-правові норми, що регулюють статус прокуратури України.
- •62.Конституційні засади судочинства в Україні.
- •63.Конституційний Суд України: правовий статус, повноваження, організація та діяльність.
- •64.Місцеве самоврядування в Україні: конституційно-правовий статус, система, гарантії.
- •65.Основні напрямки діяльності та повноваження органів місцевого самоврядування.
- •66.Правовий статус депутатів органів місцевого самоврядування та голів сільських, селищних і міських рад.
- •67.Вища рада юстиції в конституційному праві України.
- •68.Повноваження вищих органів державної влади України щодо здійснення політики у сфері митної справи.
2.Методи правового регулювання галузі конституційного права.
Метод КПУ значною мірою зумовлюється предметом конституційно-правових відносин, в основі яких лежать владні суспільні відносини політичного характеру. Власне, говорячи про категорію "метод конституційного права", слід взяти до уваги, що йдеться про систему методів конституційно-правового регулювання.
Метод конституційно-правового регулювання - це система способів, прийомів цілеспрямованого юридичного впливу норм конституційного права на суспільні відносини, що є предметом конституційно-правового регулювання.
Метод конституційно-правового регулювання є похідним від методу правового регулювання як способу впливу юридичних норм на суспільні відносини. Йому властиві ті самі загальні ознаки, що й методу правового регулювання загалом:
він стосується тільки юридичних норм;
забезпечує єдність правового регулювання;
гарантується у необхідних випадках засобами державного примусу;
є одним з основних критеріїв поділу норм права на галузі.
Водночас методу КПУ властиві й спеціальні ознаки, що дозволяють розмежовувати цю галузь національного права з іншими:
регулює найважливіші політичні, економічні, соціальні, культурні (духовні) та інші, тісно пов'язані з ними суспільні відносини;
обумовлений функціями конституційного права;
має, здебільшого, імперативний (категоричний) характер;
сприяє реалізації інтегративної функції конституційного права стосовно інших галузей національного права;
представлений сукупністю різноманітних способів (методів) спеціального впливу на конституційно-правові відносини тощо.
Для конституційного права традиційно характерним методом правового регулювання є імперативний метод, що передбачає регулювання суспільних відносин зверху донизу на власно-імперативних началах. Зокрема, імперативний метод застосовується в конституційному праві при визначенні основних принципів організації та діяльності органів виконавчої влади.
Утім імперативний метод або метод субординації в сучасному конституційному праві втрачає свої виняткові позиції. Це позначилося на тому, що багато суб'єктів конституційного права не перебувають між собою в імперативно-субординаційних зв'язках. Так, відповідно до Конституції України, місцеве самоврядування на сьогодні відділене від держави, а органи та посадові особи місцевого самоврядування не перебувають між собою у прямих субординаційних зв'язках. Натомість, характерною ознакою сучасного конституційного права стала юридична рівність багатьох суб'єктів конституційного права, зокрема народу України і національних меншин та інших соціальних спільнот; державної влади та місцевого самоврядування; вищих органів державної влади між собою. Навіть відносини між особою та державою на сьогодні втратили імперативний характер. Ці тенденції розвитку сучасного конституційного права сприяли активному практикуванню диспозитивного методу правових відносин, що є предметом конституційного права.
Утім методи конституційного права продовжують зберігати імперативний характер, що обумовлюється визнанням домінування в конституційно-правових відносинах двох основних суб'єктів, наділених абсолютним суверенітетом - народу України і Української держави. Усі інші суб'єкти конституційного права прямо чи опосередковано перебувають у стані субординації з цими суб'єктами і залежать від народного суверенітету і державного суверенітету. Тож для сучасного конституційного права властиве органічне поєднання двох основних методів правового регулювання - субординаційного і координаційного, із домінуванням імперативного методу.
Загальними методами здійснення юридичного впливу права на суспільні відносини, що активно застосовуються і в конституційному праві, є метод позитивного зобов'язання, метод дозволу та метод заборони.
Метод конституційного зобов'язання виявляється в спонукальному щодо суб'єктів конституційного права характері конституційних приписів. Наприклад, ст. 66 Конституції України визначає: "Кожен зобов'язаний не заподіювати шкоду природі, культурній спадщині, відшкодовувати завдані ним збитки".
Метод конституційного дозволу знаходить своє нормативне вираження в положеннях чинного конституційного законодавства України про міру можливої правової поведінки суб'єктів конституційного права. Так, ч. 1 ст. 41 Конституції України закріплює: "Кожен має право володіти, користуватися й розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї Інтелектуальної, творчої діяльності".
Значно рідше в конституційному праві застосовується метод заборони. Як правило, цей метод передбачає юридичне обмеження правосуб'єктності учасників конституційно-правових відносин, що має на меті упередження конституційного делікту. Наприклад, ст. 74 Конституції України забороняє проведення всеукраїнського референдуму з питань податків, бюджету та амністії.
Окрім загальних методів правового регулювання в КПУ застосовуються спеціальні методи конституційно-правового регулювання, що властиві виключно або переважно саме цій галузі національного права. До таких методів конституційного права можна віднести, метод конституційного установлення, зміст якого полягає в нормативному установленні, визначенні основ суспільного і державного ладу, безпосередньої демократії, правового статусу людини, організації та функціонування органів державної влади, загальних засад місцевого самоврядування тощо. Цей метод, зокрема, об'єктивізується в конституційних нормах-принципах і нормах-дифеніціях. Прикладом застосування в Україні установлюючого методу є ст. 1 Конституції України: "Україна є суверенна і незалежна, демократична, соціальна, правова держава".
Метод конституційного нормування, на думку О. Ф. Фрицького, є характерним для закріплення правового статусу особи (за винятком політичних прав) у межах та обсязі конституційного закріплення без конкретизації цього Інституту. Не виключається можливість виявлення й інших методів конституційно-правового регулювання.
Загальні та спеціальні методи регулювання найважливіших суспільних відносин, що є предметом конституційного права, перебувають у стійких структурно-функціональних зв'язках і утворюють систему методів конституційно-правового регулювання, більш відому в юридичній науці як категорія "метод конституційного права".