72. Поняття «берег». Робота хвиль і хвильових течій.

Берег – це вузька смуга взаємодії моря і суші, в межах якої поширені форми рельєфу, що утворюються хвилями і хвилеприбійним потоком за сучасного стану рівня моря. Він формується як субгоризонтальна поверхня, вироблена хвилями і прибоєм.

Під дією зовнішніх сил відбувається деформація водних мас – хвилювання .Хвилі бувають вітрові, анемобаричні, сейсмічні, припливно-відпливні, корабельні тощо. Розрізняють поверхневі хвилі, що утворюються на поверхні моря, і внутрішні, що виникають на деякій глибині та майже не проявляються на поверхні.

Хвилі виконують руйнівну і творчу роботу. В одних місцях вони з силою б’ють об берег, руйнуючи гірські породи, якими він складений,а в інших місцях відкладають подрібнені частинки і створюють піщані та галькові пляжі. Крім того, хвилі перемішують воду, сприяють збагаченню її киснем і теплом. Це сприяє життєдіяльності організмів в Океані.

73. Підводні вали і берегові бари.

Підводні вали — це переважно піщані, часто асиметричні гряди, які простягаються вздовж берега на відстань, що становить сотні метрів або кілька кілометрів. Ці вали бувають завширшки кілька десятків метрів, заввишки 1 — 2 м, іноді — до 4 м. Вони ніколи не трапляються поодинці, а зазвичай утворюють серію із 3 - б валів. Здебільшого вали утворюються там, де від­бувається часткове руйнуван­ні хвилі, тобто на глибині, що приблизно становить подвійну висоту хвилі. Роз­міщення підводних валів групами зумовлене тим, що ця глибина є неоднаковою для хвилювання різної сили.

Береговими барами називають дуже великі берегові акумулятивні форми, що мають відносну висоту (від підводного підніжжя) до 10-15 м, протяжністю в декілька десятків кілометрів і шириною від декількох сотень метрів до декількох кілометрів. Вони орієнтовані переважно паралельно з загальним (генеральним) напрямом берега і відокремлені від моря прибережними мілководними акваторіями (нерідко з досить порізаною внутрішньою береговою лінією), що називають лагунами. Берегові бари – великі акумулятивні форми рельєфу у вигляді пересипу чи акумулятивних островів незначної ширини. Бари, що формуються на значній віддалі від берега, можуть мати кільцеподібну форму. Формуються бари із донного матеріалу.

74. Утворення акумулятивних форм при поздовжньому переміщенні наносів.

Хвиля, яка підходить до берега під певним кутом, виносить матеріал на берег по діагоналі. Але повернення хвилі відбувається відповідно до найбільшого нахилу пляжу, тобто майже перпендикулярно до берегової лінії. Найбільша швидкість поздовжнього переміщення відкладів спостерігається, коли хвиля підходить до берега під кутом 45 градусів. В результаті, при зміні напрямку берега утворюються акумулятивні прибережні форми – коси. Іноді коси з´єднуються обома кінцями з берегом. Утворюється пересип, який відокремлює від моря лагуну. Іноді, при перегині берегової лінії в сторону моря утворюється приєднана акумулятивна тераса, створена хвилями, які підходять до берега під кутом, близьким до 45 градусів. Перейма, або томболо формується тоді, коли біля берега є острів. Між островом і берегом виникає «хвильовий затінок», в межах якого сила хвиль ослаблена, в результаті чого розпочинається акумуляція уламкового матеріалу.

75. Абразія — процес руйнування берегів і знесення гірських порід у береговій зоні водойм хвилями і прибоєм. Суттєва абразія характерна для великих водойм — океанів, морів, озер чи великих водосховищ. Швидкість абразії залежить від геологічної будови берегів та сили прибою; крім того, вона зростає, якщо піднімається рівень моря або опускається узбережжя. жжя шириною кілька метрів.

В результаті абразії створюються специфічні форми рельєфу; абразійні уступи (кліфи), хвилеприбійні ніші, підводні абразійні тераси або платформи (бенчі) та інші. Абразії підпадає до 60% берегів Азовського та до 30% — Чорного морів. Швидкість абразії становить в середньому 1,3-4,2 метри на рік.