25.Русла рік,елементи й особливості їхньої будови.

Русло – найбільш поглиблена частина річкової долини, по якій ріка протікає в межень, основними елементами якого є перекати і плеса,які чергуються вздовж течії річки і порушують моноклінальність ухилу її дна. Типовим для річки річковим перекатом є велика асиметрична піщана гряда,що перетинає русло під кутом 20-30 градусів.Асиметрія перекату полягає у тому що його схил повернений проти течії є спадистим,а схил що збігається з напрямком течії-крутим(15-30) і його називають підваллям.Розширені частини гряди перекату що прилягають до берегів і височать над меженним рівнем,називають побочнями.Глибоку частину русла біля берега,протилежного побочневі,називають плесом,а сідловину поміж побочнями-коритом перекату,яке зазвичай спрямоване щодо поздовжньої осі річища під кутом 20-50 градусів.Русла річок переважно дуже різноманітні,але для більшості з них харакерна чітко виражена звивистість.

26.Меандри.Типи меандр.

Меа́ндр - плавні звивини річища ріки, іноді на 180°.

Характерні для рівнинних річок. Утворюються у результаті руслових процесів (розмиву річища і акумуляції відкладів).Багатоводні ріки утворюють меандри значного радіусу і кривизни,а малі потоки сильно звивисті русла з малим радіусом кривизни.

За основними причинами походження меандри розрізняють первинні та вторинні. Первинними є власне звивини річкової долини, що утворилися на певній території відповідно до складу гірських порід, що утворюють земну поверхню. Вторинні утворюються в межах первинного днища річкової долини внаслідок особливостей динаміки самого водного потоку. Серед вторинних звивин розрізняють 3 типи:

• вимушені – які утворилися внаслідок відхилення русла якоюсь перешкодою

• вільні – які утворилися річкою серед пухких алювіальних відкладів

• врізані – утворилися з вільних меандр завдяки інтенсивній глибинній ерозії.

27.Річкова долина.

Постійні водні потоки — річки — під час своєї тривалої діяль­ності утворюють на земній поверхні значні за довжиною лінійні зни­ження — річкові долини.

Днища річкових долин неоднорідні за своїм виглядом і будовою, віком, процесами, що перетворюють їх, та швидкістю зміни. Вони бувають денудаційного та акумулятивного походження. Найнижча частина днища річкових долин — це русло (річище), по якому впродовж майже всього року відбувається переміщення водного потоку. Тільки під час повені водний потік може вийти з русла і рухатися по поверхні заплави. Висотні положення деяких частин днища річкових долин можуть значно відрізняти, наприклад надзаплавні тераси височіти над заплавою на кілька десятків метрів, а їхня поверхня може бути істотно перероблена іншими екзогенними процесами. Отже, акумулятивні днища річкових долин мають русло, заплави різного рівня і надзаплавні тераси різного віку.

Схили долин — це корінні схили, або поверхні, складені гірськими породами, що властиві навколишнім межиріччям.

28.Заплава.

Заплава – піднесена над меженним рівнем води в ріці частина дна долини, яка покрита рослинністю і яка затоплюється під час повені. Висота заплави залежить від повеневого рівня води. Виділяють високу і низьку заплави (висока заплава затоплюється раз на кілька років, низька - щороку). Заплава утворюється практично на всіх ріках і в усіх її стадіях. Відсутня вона лише у долин типу вузьких ущелин і на ділянках порожисто-водоспадного типу. Найкраще заплава розвинута в долинах рівнинних річок. Заплава формується внаслідок поперечного і поздовжнього зміщення русла потоку, в процесі якого залишений потоком простір заповнюється річковими відкладами. Бічна ерозія, яка полягає в розмиванні крутого берега і намиванні відкладів на пологому березі, відіграє при цьому першочергову роль. Механізм формування заплави такий: донна течія забирає біля крутого берега значну частину піщаного матеріалу (на дні плеса залишається лише крупний матеріал: валуни, галька, щебінь - базальна фація алюві ) і відкладає його біля пологого.