5. . Поняття парадигми та наукової революції за т. Куном.

Наукова парадигма - сукупність фундаментальних досягнень в даній галузі науки , які задають загальновизнані зразки , приклади наукового знання , проблем і методів їх дослідження та визнаються протягом певного часу науковим співтовариством як основа його подальшої деятельності.Такіе зразки мають бути:• безпрецедентні,• відкриті для нового покоління• універсальні• формування парадигм є ознакою зрілості наукової дисципліни .• конкурентоспроможною, але вона зовсім не зобов'язана пояснювати всі факти івідповідати на всі питання.Стадії розвитку наукового знання:Нормальна ( зріла ) наука - відбувається накопичення і систематизація знань у рамках сформованої парадигми ;Екстраординарну наука - наука на стадії гострої кризи , коли аномалія її розвитку стає занадто явною і визнається більшістю дослідників у даній області. Сумніви в парадигмі і розхитування правил нормального дослідження дають початок розвитку наукового кризи.Наукова революція - це некумулятивні епізоди розвитку науки , коли в результаті кризи стара парадигма заміщується цілком або частково новою.У змінах такого роду Т. Кун вбачає багато спільного з революцією соціальною. Наукові революції призводять до змін самого світу , в якому живе людина . Відкриття нового поля проблем забезпечує подальший рух науки вперед. У підході Т. Куна . парадигми не живуть самі по собі , а існують у рамках наукового співтовариства.

44. Категорія образу. Розумове і сенсорне. Первинні і вторинні якості.

Перші кроки визначило розмежування двох істотно різних розрядів психічних образів - сенсорного і розумового ( чуттєвого і мислимого ) .Антична думка виробила два принципи , що лежать і в основі сучасних уявлень про природу чуттєвого образу , - принцип причинного впливу зовнішнього стимулу на сприймає орган і принцип залежності сенсорного ефекту від пристрою цього органу.Демокріт виходив з гіпотези про " витіканнях " , про виникнення відчуттів в результаті проникнення в органи чуття матеріальних часток, що випускаються зовнішніми тілами. Атомам - неподільним найдрібніших частинок , що проноситься по вічним і незмінним законам , абсолютно чужі такі якості , як колір і тепло , смак і запах. "( Лише ) в загальній думці , - учив Демокрит , - існує солодке , в думці - гірке , в думці - тепле , в думці - холодне, в думці - колір , насправді ж (існують тільки) атоми і порожнеча " . Яка сила розуму була потрібна , щоб за нескінченним різноманіттям чуттєвих явищ побачити їх істотну матеріально- причинний основу !Розчленовуючи в загальному складі людського знання те, що являє реальність , і те , що існує тільки " в думці " (і тим самим поклавши початок доктрині про двох категоріях якостей - первинних , властивих самим речам , і вторинних , що виникають при дії речей на органи чуття ) , Демокріт зовсім не вважав , ніби якостям , існуючим " в думці " , ніщо не відповідає в дійсності. За їх відмінністю стоять відмінності в об'єктивних властивостях атомів.

Первинні та вторинні якості

Поділ якостей речей на первинні та вторинні показує , наскільки тугим вузлом пов'язані між собою з найдавніших часів онтологічні (що відносяться до буття ) , гносеологічні (що відносяться до пізнання ) і психологічні (що відносяться до механізмам пізнання та їх продуктам ) рішення.З фізичної картини світу усувалися певні чуттєві якості, і тоді неминуче змінювався їх онтологічний статус. Вони зізнавалися тепер притаманні не сфері реальних предметів , але сфері взаємодії цих предметів з органами відчуттів. Тим самим розчленовувалася і гносеологічна цінність різних розрядів знання - розумовий образ ставилося вище чуттєвого .У психологічному плані цьому відповідало розмежування двох механізмів (або органів) придбання знання - органів чуття та органу мислення.Слід звернути увагу на те , що Демокрітове рішення псіхогностіческой проблеми не вичерпується членуванням чуттєвих якостей на первинні та вторинні.Серед самих чуттєвих продуктів він виділяє дві категорії: а ) кольору , звуки , запахи , які , виникаючи під впливом певних властивостей світу атомів , нічого в ньому не копіюють , б) цілісні образи речей ( " ейдоли " ), на відміну від квітів відтворюють структуру об'єктів , від яких вони відокремлюються . Ці " ейдоли " - тонкі оболонки , або " плівки" , проникаючі в організм через чуттєві пори. "Нікому не приходить ні одне відчуття або думка без що потрапляє в нього образу" , - свідчить один з фрагментів Демокріта . Образи , про які йде мова , з одного боку , виникають за таким же типом , як відчуття , з іншого - подібно мисленню , відносяться до області достовірного знання , а не " думки " .Якщо вчення Демокріта про відчуття як ефектах атомних впливів було першою причинного концепцією виникнення окремих сенсорних якостей , то його уявлення про оболонках ( " ейдоли " ) , безперервно відділяються від речей і тим самим " заносять " до органів почуттів структурні подібності цих речей , було першим причинного концепцією сприйняття як цілісного чуттєвого образу . Ця концепція користувалася великою популярністю у натуралістів аж до початку XIX століття , коли успіхи фізіології ( розробка принципу специфічності сенсорних нервів) зажадали по- іншому пояснити механізм " уподібнення " органів почуттів параметрами зовнішнього об'єкта .Якщо розглянуті теорії відчуттів виходили з принципу "подібне пізнається подібним" , то інша група теорій відкинула цей постулат , вважаючи , що солодке , гірке та інші чуттєві властивості речей не можна пізнати за допомогою їх самих. Усяке відчуття пов'язане зі стражданням , вчив Анаксагор . Сам по собі контакт зовнішнього об'єкта з органом недостатній, щоб виникло чуттєве враження. Потрібно протидія органу , наявність у ньому контрастних елементів . "Ми бачимо , - стверджував Анаксагор , - завдяки відображенню предметів в зіниці , причому відображення падає не на однокольорове , на протилежне за кольором