Числівник

Ч ислівник (the numeral) – частина мови, що виражає кількість або порядок предметів.

Числівники поділяються на кількісні й порядкові.

Кількісні числівники (cardinal numerals) означають кількість предметів і відповідають на питання how many? (скільки?)

Порядкові числівники (ordinal numerals) означають порядок при лічбі і відповідають на питання which? (котрий?)

Дієслово

Д ієслово (the verb) – частина мови, яка означає дію або стан.

Дієслова бувають прості (to do, to speak, to tell), похідні, тобто утворені за допомогою суфіксів і префіксів (to dislike, to widen), і складні, які утворюють одне значення двома словами (to come in, to go on, to white-wash).

До найуживаніших дієслівних префіксів належать:

re-: to retell, to rewrite, to reconstruct;

dis-: to disappear, to disarm, to discharge;

un-: to undo, to unload, to untie.

суфіксів:

-en: to shorten, to broaden, to strengthen;

-fy: to signify, to clarify, to simplify, to magnify;

-ize: to organize, to memorize, to mobilize;

-ate: to graduate, to separate, to demonstrate

Особові та неособові форми дієслова

Особові форми дієслова виражають особу, число, час, стан, спосіб дії і виступають у реченні лише у функції присудка: My sister lives in Zhitomir.

Неособові форми дієслова – інфінітив (the Infinitive), герундій (the Gerund) і дієприкметник (the Participle) – не мають звичайних форм особи, числа, способу дії і не можуть бути присудком, хоча і бувають у його складі:

То be or not to be . . . (інфінітив)

I am fond of reading (герундій)

A man standing by the window . . . (дієприкметник)

A piece of broken glass (дієприкметник).

Смислові, допоміжні, модальні дієслова та дієслова-зв’язки

За значенням і функцією в реченні англійські дієслова поділяються на смислові, допоміжні, модальні та дієслова-зв’язки.

1. Смислові дієслова, які мають самостійне значення: to do, to be, to have, to speak, to justify, to read та ін.

2. Допоміжні дієслова, які можуть не мати самостійного значення: to do, to be, to have, shall, should, will, would

3. Модальні дієслова, що утворюють модальні присудки: to be, to have, shall, should, will, would, can, may, must, ought to, need

4. Дієслова-зв’язки для утворення складеного іменного присудка: to be, to get, to become, to grow та ін.

Перехідні та неперехідні дієслова

Перехідними називаються дієслова, які потребують прямого додатка: to ask, to read, to buy та ін.: І asked them.

Неперехідними називаються дієслова, які не потребують прямого додатка: to go, to live, to work та ін.: Не goes home.

В англійській мові часто одні й ті ж дієслова можуть бути перехідними і неперехідними: to open, to stop, to move та ін.: Не stopped a taxi. He stopped at once.

Спосіб дієслова

Спосіб дієслова виражає ставлення мовця до дійсності. В англійській мові є три способи:

1. Дійсний спосіб означає, що дія розглядається як реальний факт у те­перішньому, минулому і майбутньому часі: Peter speaks English. Peter spoke English. Peter will speak English.

2. Наказовий спосіб висловлює спонукання до дії, тобто наказ, прохання, пораду та ін. Наказовий спосіб має форму другої особи: Соте in! Give me your book.

Умовний спосіб показує, що мовець розглядає дію як реальний факт, як щось допустиме чи бажане: If I were you, I would not go there.

Найпростішим для опанування є наказовий спосіб – як за обсягом, так і утворенням.

Щодо умовного способу, то він хоч і невеликий за обсягом, проте має складну систему утворення.

Дійсний спосіб має дуже розгалужену систему часових форм і становить складний матеріал для засвоєння.

Перед тим, як перейти до викладу основних часових форм дійсного способу, доцільно розглянути стан дієслова та дієслівні форми.