3. Сутність та передумови виникнення перетворюючого менеджменту як нової концепції стратегічного управління підприємством.

Як вже зазначалось, довгострокове виживання і розвиток підприємства відносяться до компетенції стратегічного менеджменту. Проте сталий розвиток підприємств стає все більшою рідкістю в сучасних умовах. Перераховані проблеми багато в чому пов'язані з тим, що домінуючі концепції стратегічного управління перестають відповідати новим умовам ділового середовища. Розвинені країни стрімко переходять в постіндустріальну епоху, залучаючи до своєї „орбіти” більшість країн світу, зокрема, Україну.

Напрями змін: простір, час, споживач, захист, частка послуг, продукти, зміни.

Розвинені країни почали перехід до постіндустріальної економіки у останній третині XX ст. Сьогодні - це економіка, у якій знання грають роль провідного виробничого чинника, економіка глобальна та інформатизована.

Означені вище тенденції знаходять віддзеркалення як на рівні галузей, так і на рівні господарюючих суб’єктів

Тенденції сучасної постіндустріальної економіки:

На рівні галузей: скорочення життєвого циклу галузей

висока галузева динаміка

зростання мінливості технологій

швидке застаріювання інформації

зростання мобільності галузевих структур

посилення внутрішньогалузевої інтеграції

поглиблення глобальної конкуренції

криза торговельних марок, непостійність лідерства

зростаючі очікування споживачі

На рівні підприємств: скорочення життєвого циклу підприємств

зростання частки нематеріальних активів у загальних активах

зниження залежності груп впливу від організацій, в діяльності яких вони беруть участь

концентрація уваги під-приємств на своїх «клю-чових» компетенціях і передача інших функцій зовнішнім підрядчикам

розповсюдження мере-жевих і віртуальних організаційних форм

скорочення середньо-го терміну приналеж-ності працівника до певного підприємства

Головними стратегічними пріоритетами стають: швидкість бізнес-процесів та відповідність цільовій групі споживачів

Концепція постіндустріального суспільства вперше отримала розгорнений опис в книзі американського соціолога Даніеля Белла «Прийдешнє постіндустріальне суспільство», опублікованої в 1973 р.

Для постіндустріальної економіки характерною є висока галузева динаміка. Деякі галузі і види діяльності зникають все швидше: так, якщо кількість сільськогосподарських працівників скоротилася в США в 10 рази за 50 років (з 1930 по 1980 р.), то індустрія платівок зникла всього лише за 5 років (1985-1990 рр.). Розвиток інформаційної економіки веде до зміни ланцюжків створення вартості, їх інтеграції, витіснення посередників. Стає буденним явищем так званий „глобальний арбітраж”, наслідками якого виступають поводження традиційного ланцюжка створення цінності, виключення або скорочення проміжних ланок між виробником і кінцевим споживачем товару.

Галузеві структури починають характеризуватися розпливчастістю, часто складно чітко ідентифікувати коло галузевих суб'єктів. Широкого поширення набуло «запозичення» технологій з інших галузей: якщо до другої половини XX в. технології галузі не мали практично ніякого значення за її межами, і навпаки, то сьогодні розвиток технологій пов'язаний з безліччю міжгалузевих перетинів. Стираються межі між різними галузями, відбувається їх зрощення, що видно, зокрема, на прикладі банківського і страхового бізнесу. Зникають і внутрішньогалузеві межі, що наочно спостерігається в автомобілебудуванні. Наприклад, компанія Volkswagen знаходиться в стані постійної конкурентної війни з концерном Ford за частку на ринку автомобілів компактного (А та В) класу. Таким чином, успіх підприємств-лідерів в цих умовах базується на випереджаючих інноваціях та випереджуючих порівняно з конкурентами перетвореннях.

В умовах сьогодення зазнає модифікації й інститут підприємства.Сучасні підприємства відрізняються значно більшою мобільністю в порівнянні з тим, що спостерігалося ще десятиліття тому. Рухомішими стали межі підприємств, капітал, трудові ресурси. В даний час значна частина активів сучасних фірм має нематеріальний характер. Основні інвестиції в постіндустріальному бізнесі пов'язані з накопиченням і застосуванням знань, він будується не навколо матеріальних активів, а навколо ідей, орієнтований на гнучке залучення необхідних ресурсів.

Отже, домінуючі нині концепції стратегічного менеджменту приходять в суперечність з сучасним бізнес-середовищем, яке набуває постіндустріального характеру. Багато закордонних та вітчизняних вчених (М. Грант, Д. Коллінз, С. Монтгомері, В. Катькало та інші) говорять сьогодні про кризу концепції довгострокового виживання, структурних теорій успіху підприємства, стратегічного планування.

Криза концепції довгострокового виживання організації як основній стратегічній меті підприємства виявляється у наведених нижче явищах та процесах.

По-перше, гарантії тривалого життя підприємства стають все більш невиправданими. Якщо раніше передбачалося, що підприємство повинне існувати до тих пір, поки його інвестори не досягнуть пенсійного віку (близько 40 років), то вже на початку 1980-х рр. середня тривалість життя крупного підприємства була уполовину коротша за середнє людське життя. Сьогодні, за оцінкою П. Друкера (праця «Задачі менеджменту в ХХІ ст.» 1999 р.), навіть успішні підприємства живуть в середньому не більше 30 років. Скорочення життя підприємств пов'язане із зростанням числа їх банкрутств і ліквідації, а також з втратою самостійності в результаті концентраційних процесів: злиття або поглинання.

По-друге, перестає відповідати дійсності одне з базових припущень стратегічного менеджменту про наявність конкретного, такого, що має достатньо чіткі межі об'єкту управління, життєздатність якого слід забезпечити. Якщо раніше для проведення меж організації досить було виділити лише базові виробничі функції, то зараз для успіху підприємства має значення весь ланцюжок створення вартості.

По-третє, факти свідчать про те, що середня тривалість приналежності працівників до певного підприємства скорочується. Високоосвічені працівники, складове ядро сучасних підприємств, мобільні, їх знання, досвід, зв'язки у меншій мірі знецінюються з ліквідацією конкретного підприємства. Вони не дуже бояться тимчасової втрати або зміни місця роботи.Значна частина сучасної молоді здатна сприймати невизначеність і постійні зміни як нормальний, природний стан.