44. Ефективна стратегія як основоположна умова конкурентоздатності організації.

Ефективна система стратегічного управління визначає траєкторію стійкого розвитку організації і підвищення її конкурентоздатності. Наявність конкурентних переваг є вирішальним фактором ефективного розвитку і кореляційного успіху. Конкурентоздатність організації-це особливість формування організаційного потенціалу ,який забезпечує швидку реакцію і своєчасну адаптацію на зміни зовнішнього середовища,що дозволяє створювати якісні переваги перед конкурентами.

Стратегічне управління передбачає визначення і вибір тренду довго термінованого соціально-економічного розвитку потрібно:

- консолідувати ресурси як об’єкти управління в межах сучасної інфраструктури і зробити її спостережними і керованими;

- відновити механізми відтворювального циклу;

- розробити ефективні стратегії розвитку підприємств і галузей;

- ефективно проводити переговори із заінтересованими групами,створити універсальні принципи і механізми узгодження інтересів ;

- дотримуватись системи довготермінових цілей загальнонаціонального характеру.

Стратегія стійкого розвитку повинна формуватись на основі безперервного інноваційного пошуку,який визначає рівень конкурентоздатності забезпечує високу якість життя населення. У зв’язку з тим стійкий розвиток України залежить від використання інновацій,розширення процесів інтеграції.

Залучення інвестицій і вдосконалення інфраструктури. Пріоритетом стратегічного управління є стратегія, яка забезпечує визначальний вплив на всі характеристики організації: структуру,функції, роботу з персоналом, інформаційні технології .

В науковій літературі сутність стратегії визначається як принцип поведінки або наслідування деякої моделі поведінки; як спосіб використання засобів і ресурсів; скерований на досягнення цілей; як сукупність правил, які визначають вибір варіанту дій в залежності від ситуації.

Стратегія виступає платформою для інтеграції різноманітних елементів управління,в тому числі збалансованої системи показників, як чіткої системи контролю,що дозволяє швидко добиватись реалізації поставлених цілей.

Система збалансованих показників управління забезпечує компанії:

- стійке отримання прибутку;

- ріст капіталізації компанії;

- завоювання нових ринків;

- забезпечує досягнення лояльності клієнтів;

- забезпечення оновлення технології виробництва і управління, від лагодження бізнес - процесів;

- формування конкурентних переваг;

- створення професійного і компетентного персоналу;

- своєчасну адаптацію до зовнішніх і внутрішніх змін;

- переведення місії і загальної стратегії у систему чітко поставлених цілей і завдань, а також показників,що визначають ступінь досягнення результатів в рамках чотирьох блоків : фінанси, маркетинг, внутрішні бізнес – процеси, навчання і ріст.

Роберт Каплан і Девід Нортон описали стратегію розвитку організації, використавши для цього поняття , «стратегічна карта». За допомогою збалансованої системи показників вони побудували причинно-наслідковий ланцюжок цілей, який становить собою стратегію. Правильність обраної цієї структури (ланцюжка) цілей автори обґрунтовують тим що стратегія – це набір гіпотез про причини та ефекти (наслідки). Тому правильно сконструйована система повинна інформувати про стратегії окремих підприємств у вигляді ланцюжка причинно-наслідкових відносин.

Говартс і партнери у книзі ,,Впровадження збалансованої системи показників‘’ - М.: 2006, с. 207-208 дають визначення такі переваги стратегічні карти :

- пояснює взаємозв’язки і залежності між окремими цілями( розвитку) ;

- пояснює взаємні ефекти , які виникають при досягненні цілей;

- формує у керівників розуміння залежностей і значення окремих цілей;

- обумовлюють єдине розуміння стратегії;

- пояснює значення управлінських показників;

- сприяє об’єктивному розумінню і кращій узгодженості стратегічних цілей;

- сприяють зміцненню співробітництва між керівниками;

- формують модель досягнення організаційного успіху.

Кожевіна О.В. в навчальному посібнику ,,Управління змінами‘’ .- М: ІНФА –М ,2013.-С.198 наводить схему переведення стратегії у збалансовану систему показників у рамках чотирьох блоків. Розглянемо цю схему (див. рис. 1).

Побудова стратегічних карт здійснюється у три етапи:

Виявлення причинно-наслідкових зв’язків;

Концентрація на стратегічно важливих взаємозв’язках;

Документування зв’язків і формування «історії стратегії».

Методологія побудови ясна: чіткі рекомендації і конкретні схеми організації реалізації стратегії. Проте неоднакові умови конкуренції і досвіду, різне навколишнє середовище і шляхи розвитку організації, культура, політика і системи мотивації характеризують використання власного досвіду до реалізації стратегії,визначення пріоритетів необхідних стратегічних змін.