- •Сутність та еволюція теорії стратегічного управління.
- •Роль ресурсної концепції в стратегічному управлінні підприємством
- •Сутність та передумови виникнення перетворюючого менеджменту як нової концепції стратегічного управління підприємством.
- •Сучасні підходи до визначення понять «зміни», «стратегічні змін», «управління стратегічними змінами».
- •Термін „зміни” використовується у бізнес-середовищі для позначення
- •5. Зміни і стабільність, класифікація змін на підприємстві.47
- •Визначення рівня стратегічних змін, необхідних підприємству.
- •Підходи до здійснення змін у відповідності з концепцією організаційних метафор г. Моргана.
- •Модель процесу організаційних змін за к. Левіном.
- •9.Характеристика стадії підготовки достратегічних змін.
- •10. Особливості стадії впровадження змін та стадії оцінки і закріплення результатів.
- •11. Обґрунтування необхідних змін за моделлю організаційного розвитку л. Грейнера.
- •12. Зміни в управлінні організацією згідно моделі життєвого циклу і. Адізеса.
- •13. Концепція управління життєвим циклом організації і. Адізеса „раеі”.
- •14. Використання концепції в. Тарасенка „64 стратегеми” в управлінні стратегічними змінами.
- •17. Сучасні підходи до управління знаннями.
- •19.Сутність, типиорганізаційноїкультуритачинники, щовпливають на їїформування.
- •20. Визначення відповідності культури і організаційної структури підприємства в процесі реалізації стратегії.
- •21. Процесуправлінняорганізаційною культурою і шляху їїреформування.
- •22. Етика і культура організації.
- •23. Поняття та природа змін, їх місце у діяльності підприємства.
- •24. Внутрішні і зовнішні джерела змін.
- •25. Рівні змін та їх характеристика, методи адаптації команди до організаційних змін.
- •26. Основні характеристики організаційногозабезпеченнязмін.
- •27. Взаємозв’язокорганізаційноїструктури і стратегічнихзмін.
- •28.Сутність менеджменту і лідерства в управліннізмінами.
- •29. Менеджери та підприємці як організатори змін, їх компетенція.
- •30. Детермінанти ефективності менеджера як лідера зі змін: особистість лідерів з імін, загальна ситуація, стиль лідерства та управління.
- •41. Поведінкові теорії лідерства в управлінні змінами.
- •42. Ситуаційні теорії лідерства в управлінні змінами.
- •43. Сучасні теорії лідерства в управлінні змінами.
- •44. Ефективна стратегія як основоположна умова конкурентоздатності організації.
- •45. Основні стратегії розвитку організації та ресурси забезпечення їх реалізації.
- •46. Управління ризиками при реалізації стратегії організаційних змін.
- •47.Сутність та принципи берчмаркінгу.
- •48. Різновиди бенчмаркінгу, його етапи.
- •49. Впровадження бенчмаркінгу в управлінні змінами.
- •50. Моделі управління змінами: порівняльна характеристика (за к. Левіна, Гріфіним–Яцурою, р. Дафтом).
- •51. Сутність опору змінам і йогопричини.
- •52. Види і прояви опору змінам.
- •53. Підходи до управління опором в умовахстратегічнихзмін.
- •54. Поняття та сутність системи соціально-психологічного забезпечення стратегічних змін.
- •55. Організаційна культура в умовах змін.
- •56. Аналіз „поля сил” за к. Левінимдля забезпеченнястратегічногоорганізаційногорозвитку.
- •57.Управління організаційними стратегічними змінами.
- •58. Мотивація та формування стратегічної поведінки.
- •59. Фактори вибору організаційної структури управління на різних стадіях життєвого циклу.
- •60. Характеристика переваг і недоліківрізнихорганізаційних структур в процесі здійснення змін.
56. Аналіз „поля сил” за к. Левінимдля забезпеченнястратегічногоорганізаційногорозвитку.
К. Левін, американський спеціаліст з впровадження ОР встановив, що кожна організація має баланс (динамічну рівновагу)двох різноспрямованих сил, які сприяють чи протидіють ОР.
Для ефективного впровадження змін він пропонує використовувати модель „силового поля”. Згідно цієї теорії об’єкти перебувають у рівновазі, коли вплив позитивних і негативних чинників є рівним. Якщо цей баланс порушено, то об’єкт розвивається або деградує.
С. Соболь виділяє такі позитивні або негативні чинники (сили, вектори), які сприяють або протидіють проведенню змін.
Позитивні чинники:
Усвідомлення необхідності проведення змін;
Організаційна криза;
Старіння продукції, технології;
Зміна законодавчих і економічних важелів;
Зміна цінностей та норм у працівників;
Зниження продуктивності праці і якості продукції;
Зміна стилю управління;
Поширення і опанування концепцій поведінкових шкіл;
Негативні чинники:
Бюрократична жорсткість структури;
Суперечності в цілях;
Організаційна інерція;
Застарілі концепції управління та невизначеність управлінського стилю;
Невдачі у проведенні системних перетворень;
Опір і побоювання змін.
Сприйняття зазначених чинників здійснюється окремими особами або групами осіб, які об’єднані загальними потребами, уподобаннями, типом мислення, що знаходить вираз у певних діях. Тому умовами забезпечення СОР є наступні кроки:
Аналіз ситуації в організації;
Визначення прихильників та противників змін;
Розробка заходів, спрямованих на розвиток чинників сприяння СОР.
Аналіз починається з визначення сил впливу на діяльність організації, зокрема впливу окремих груп осіб як формальних або неформальних спільностей.
Основними методами є спостереження, яке дозволяє визначити структуру, рівень розвитку групи, її спрямованість. Передбачається виявити такі характеристики кожної групи:
Відносну силу групи;
Агресивність групи;
Механізм впливу;
Ймовірний тиск групи;
Силу тиску групи.
Завершується аналіз „поля сил” побудовою „балансу поля сил”, з допомогою якого виявляються прихильні, опозиційні та нейтральні групи. На основі цього приймаються рішення про утворення коаліцій щодо розробки та впровадження відповідних заходів управлінського впливу на окремі групи.
Вплив на окремі групи здійснюється за допомогою широкого спектру інструментів організаційного, економічного і соціального характеру.
За допомогою влади використовуються різні методи примушування, винагороди, застосування впливу через знання і кваліфікацію, на основі прикладу, закону. Особливо виділяється підвищення рівня кваліфікації персоналу шляхом навчання.
Навчання персоналу може здійснюватись шляхом:
Роботи в команді;
Участі у вирішенні між функціональних проблем;
Участі в окремих заходах СОР;
Делегування повноважень та допомоги у їх виконанні;
Формування стратегічного мислення.
Навчання персоналу повинне забезпечити активізацію діяльності працівників за рахунок забезпечення розуміння стратегічних перетворень на основі накопичення знань, умінь і навичок з стратегічного управління.
