- •Сутність та еволюція теорії стратегічного управління.
- •Роль ресурсної концепції в стратегічному управлінні підприємством
- •Сутність та передумови виникнення перетворюючого менеджменту як нової концепції стратегічного управління підприємством.
- •Сучасні підходи до визначення понять «зміни», «стратегічні змін», «управління стратегічними змінами».
- •Термін „зміни” використовується у бізнес-середовищі для позначення
- •5. Зміни і стабільність, класифікація змін на підприємстві.47
- •Визначення рівня стратегічних змін, необхідних підприємству.
- •Підходи до здійснення змін у відповідності з концепцією організаційних метафор г. Моргана.
- •Модель процесу організаційних змін за к. Левіном.
- •9.Характеристика стадії підготовки достратегічних змін.
- •10. Особливості стадії впровадження змін та стадії оцінки і закріплення результатів.
- •11. Обґрунтування необхідних змін за моделлю організаційного розвитку л. Грейнера.
- •12. Зміни в управлінні організацією згідно моделі життєвого циклу і. Адізеса.
- •13. Концепція управління життєвим циклом організації і. Адізеса „раеі”.
- •14. Використання концепції в. Тарасенка „64 стратегеми” в управлінні стратегічними змінами.
- •17. Сучасні підходи до управління знаннями.
- •19.Сутність, типиорганізаційноїкультуритачинники, щовпливають на їїформування.
- •20. Визначення відповідності культури і організаційної структури підприємства в процесі реалізації стратегії.
- •21. Процесуправлінняорганізаційною культурою і шляху їїреформування.
- •22. Етика і культура організації.
- •23. Поняття та природа змін, їх місце у діяльності підприємства.
- •24. Внутрішні і зовнішні джерела змін.
- •25. Рівні змін та їх характеристика, методи адаптації команди до організаційних змін.
- •26. Основні характеристики організаційногозабезпеченнязмін.
- •27. Взаємозв’язокорганізаційноїструктури і стратегічнихзмін.
- •28.Сутність менеджменту і лідерства в управліннізмінами.
- •29. Менеджери та підприємці як організатори змін, їх компетенція.
- •30. Детермінанти ефективності менеджера як лідера зі змін: особистість лідерів з імін, загальна ситуація, стиль лідерства та управління.
- •41. Поведінкові теорії лідерства в управлінні змінами.
- •42. Ситуаційні теорії лідерства в управлінні змінами.
- •43. Сучасні теорії лідерства в управлінні змінами.
- •44. Ефективна стратегія як основоположна умова конкурентоздатності організації.
- •45. Основні стратегії розвитку організації та ресурси забезпечення їх реалізації.
- •46. Управління ризиками при реалізації стратегії організаційних змін.
- •47.Сутність та принципи берчмаркінгу.
- •48. Різновиди бенчмаркінгу, його етапи.
- •49. Впровадження бенчмаркінгу в управлінні змінами.
- •50. Моделі управління змінами: порівняльна характеристика (за к. Левіна, Гріфіним–Яцурою, р. Дафтом).
- •51. Сутність опору змінам і йогопричини.
- •52. Види і прояви опору змінам.
- •53. Підходи до управління опором в умовахстратегічнихзмін.
- •54. Поняття та сутність системи соціально-психологічного забезпечення стратегічних змін.
- •55. Організаційна культура в умовах змін.
- •56. Аналіз „поля сил” за к. Левінимдля забезпеченнястратегічногоорганізаційногорозвитку.
- •57.Управління організаційними стратегічними змінами.
- •58. Мотивація та формування стратегічної поведінки.
- •59. Фактори вибору організаційної структури управління на різних стадіях життєвого циклу.
- •60. Характеристика переваг і недоліківрізнихорганізаційних структур в процесі здійснення змін.
10. Особливості стадії впровадження змін та стадії оцінки і закріплення результатів.
Впровадження проекту змін, що є остаточним етапом тривалого циклу, є одночасно виключно важким етапом. Якщо навіть припустити, що перші сфери впроваджуваного проекту відповідно підготовлені і мають фінансове забезпечення для їх реалізації, то четверта сфера – що стосується людей, їх поведінки, позицій і ухвалення «нового» виходить за рамки економічного аспекту почину. Тут мова йде не тільки про подолання колишніх стереотипів і рутини в роботі, але і про зміну ментальності як керівних кадрів, так і безпосередніх виконавців процесу роботи.
У традиційному підході до оцінювання ефективності організаційних перетворень звертається увага, насамперед, на визначення економічної ефективності у вимірних одиницях, наприклад, підвищення продуктивності (індивідуальної продуктивності) робітників, загальної рентабельності підприємства, і, отже, одержання позитивної різниці між результатами і витратами. Врахування суб'єктів цих змін – робітників, і суспільні наслідки проведення змін нечасто виступає головним предметом оцінки. Провідні вчені А. А. Томпсон, А. Дж. Стрикленд, Попов С.А. зазначають, що останнім часом найбільш прогресивним є підхід, який передбачає визначення того, чи була реалізована й у якому ступені загальна мета і всі конкретні організаційні починання. Отримані результати при цьому оцінюються як вимірними (кількісними і якісними), так і невимірними – якісними показниками. В контексті підвищення значущості соціальних факторів такий підхід до оцінки ефективності стратегічних змін вважаємо найбільш доцільним і потребує удосконалення.
На практиці визначення величини загального ефекту змін на підприємстві є важким з погляду необхідності сформулювати придатні для практичного використання критерії оцінки. Оскільки тільки деякі результати змін можна визначити в «твердих» економічних показниках, таких як: кількість, вартість продажу, прибуток і т.д.
У більшості випадків, оцінюючи ефективність впроваджуваних змін, керівники підприємств зазначають такі критерії :
- отримання більшого прибутку;
- збільшення обсягів реалізації;
- зростання заробітної плати працівників;
- зміни в системі роботи з постачальниками та споживачами.
Нерідко оцінка результатів впровадження будь-яких змін на підприємстві проводиться за «середніми галузевими результатами». Типовими «середніми показниками» вважаються:
15-20% зростання продуктивності;
10-20% зменшення складських запасів;
20-50% скорочення виробничого, операційного, фінансового циклів підприємства.
При цьому обґрунтованої методики, яка б дозволяла чітко визначити вплив кожного перетворення на ефективність підприємства, у багатьох підприємств досі не існує.
Починати оцінювати результати стає можливим з моменту закінчення «пускового періоду». Щодо змін в управлінських процесах - повинний пройти визначений проміжок часу, щоб їхня оцінка могла бути об'єктивною.
Загалом, для оцінки економічної і соціальної ефективності змін визначено наступні принципи:
- оцінку ефективності необхідно виконувати шляхом порівняння економічних і соціальних порівнянь з визначеними передумовами (і критеріями оцінки) перед початком процесу змін, або з положенням, визначеним у процесі діагностичних досліджень;
при оцінці вимірних результатів використовувати методи підведення балансу про стан до змін і після них, для якісної оцінки – відповідні інструменти збору інформації (анкети, опитування, спостереження), що використовувалися при необхідності аналізу і діагнозу організації.
