Орієнтовний розподіл навчального часу, %

Назва теми	Лекції	Семінарські та практичні заняття	Самостійна робота
Тема 1. ОСНОВИ адміністратив-ного менеджменту.	1,9	1,9	4,6
Тема 2. СИСТЕМНІ АСПЕКТИ ДЕРЖАВНОГО УПРАВЛІННЯ	1,9	1,9	5,6
Тема 3. ФУНКЦІЇ ДЕРЖАВНОГО УПРАВЛІННЯ	1,9	1,9	5,6
Тема 4. МЕТОДИ АДМІНІСТРАТИВ-НОГО МЕНЕДЖМЕНТУ		1,9	5,6
Тема 5. ОРГАНІЗАЦІЯ ДІЯЛЬНОСТІ АПАРАТУ ДЕРЖАВНИХ ОРГАНІВ УПРАВЛІННЯ	1,9	1,9	5,6
Тема 6. СТРУКТУРА АДМІНІСТРАТИВ-НОГО МЕНЕДЖМЕНТУ ОРГАНУ ВИКОНАВЧОЇ ВЛАДИ		3,7	4,6
Тема 7. УПРАВЛІННЯ ПЕРСОНАЛОМ В СИСТЕМІ ДЕРЖАВНОЇ СЛУЖБИ		1,9	5,6
Тема 8. ОРГАНІЗАЦІЯ ДІЯЛЬНОСТІ КЕРІВНИКА ОРГАНУ ВИКОНАВЧОЇ ВЛАДИ	0,9	1,9	4,6
Тема 9. ЛІДЕРСТВО І СУСПІЛЬНА АКТИВНІСТЬ АДМІНІСТРАТИВНОГО МЕНЕДЖМЕНТУ	0,9	1,9	4,6
Тема 10. Технологія й психологія ділового спілкування	1,9	1,9	4,6
Тема 11. Конфлікти, стреси в діяльності організації		1,9	5,6
Тема 12. Адміністративно-державне управління в країнах Заходу	1,9	3,7	4,6
Всього (108 год -100 %)	13,0	26,0	61,0

Тема 1 . Основи адміністративного менеджменту

План до вивчення теми

1. Сутність, основи та принципи державного управління

2. Теорії адміністративного управління.

3. Аспекти соціальної сутності управління:

Методичні поради до вивчення теми

Вивчення даної теми необхідно розпочати з сутності поняття public administrative (адміністративно-державне управління). Міждисциплінарний характер теорії державно-адміністративного управління як теоретичного напрямку на перетині теорії політики і менеджменту.

Основи теорії адміністративного управління. Етапи у розвитку теорії та сучасні концепції адміністративного менеджменту.

Державне управління як системне суспільне явище: поняття управління, його багатогранність; системи в яких здійснюється управління, управління як явище штучної природи; сфера інтелектуальної та практичної діяльності людей. Адміністративне управління як діяльність виконавчо-розпорядчого характеру. Об’єкти управлінської діяльності виконавчої влади.

Принципи адміністративного управління: соціально-економічна сутність принципів управління; загальні принципи управління; окремі принципи управління; спеціальні принципи управління.

Адміністративний менеджмент – суспільна наука, яка вивчає державне управління, управлінські процеси, взаємовідносини між органами виконавчої влади, а також їх взаємодію із зовнішнім середовищем.

Вирізняють наступні етапи у розвитку теорії і практики управління:

перший етап – стародавній період (початок 9-7 тис. д.н.е. до VIII ст.);

другий етап – індустріальний період (1776-1890 рр.);

третій етап – систематизації (1890-1960 рр.);

четвертий етап – сучасний період (1960-по теперішній час).

М. Мескон виділяє чотири основні підходи в розвитку теорії та практики управління: школи в управлінні; процесуальний підхід; системний підхід; ситуаційний підхід.

Школи в управлінні містять низку підходів, а саме:

підхід з погляду наукового управління – школа наукового управління (1885–1920);

адміністративний підхід – класична або адміністративна школа в управлінні (1920-1950);

підхід з погляду людських відносин – школа людських відносин (1930-1950);

підхід з погляду поведінки – біхевіористична школа (1950 – донині);

підхід з погляду кількісних методів – школа науки управління, або кількісний підхід (1950 - кінець 1960);

підхід з погляду “чутливої” (‘responsive’) адміністрації, поліцентризму, “плоских” структур.

Окрім цієї теорії слід виокремити школу наукового управління (Ф.У. Тейлор, Ф. Гілберт, Л. Гілберт, Г. Гантт), яка забезпечила використання наукового аналізу для визначення найкращих способів досягнення необхідних результатів, ввела поняття хронометражу у виконання роботи, аналіз операцій, що виконуються, враховувала людський фактор, акцентувала увагу на важливості підбору кадрів.

Теорії класичної школи (А. Файоль, Л. Урвік, Дж.Д. Муні, А.К. Рейлі, Ал.П. Слоун) були спрямовані на забезпечення ефективності роботи всієї організації, визначення універсальних принципів управління.

-поміж сучасних концепцій адміністративного менеджменту варто виокремити американський підхід до державного управління. Американська концепція державного управління, що виросла з теорії і практики промислового і фінансового менеджменту, спирається не стільки на законодавчу базу, скільки на раціональність і доцільність прийняття управлінських рішень.

отже адміністративний менеджмент є сучасним стилем державного управління, явищем універсальним і притаманним всім державам. Його розуміння в різних країнах є неоднаковим і значною мірою різниться між собою. На його зміст впливають історичний та політичний досвід народу певної країни, рівень його економічного і суспільно-політичного розвитку, національні традиції, ментальність та багато інших факторів.

Аспекти соціальної сутності управління:

1. Суспільство як соціальна організація – це складна самокерована система, що самокерується і постійно перебуває в русі, не може існувати без наявності безперервного управління.

2. Управління є особливою соціальною функцією, що виникає з потреби самого суспільства як самокерованої системи і супроводить усю історію суспільства, набираючи політичного характеру та відповідних державних форм в суспільстві соціального розшарування.

3. Кожному типу соціальної організації, конкретно-історичному суспільству притаманні свій зміст, свої специфічні процеси, форми і методи управління.

Існують різні підходи до класифікації об’єктів управління. Залежно від якостей та призначення розрізняють організаційні, соціальні та інші об’єкти управління. За рівнями управління розглядаються такі типи об’єктів як людина, колективи й об’єднання людей, суспільство в цілому. Відповідно до організаційно-структурного критерію об’єктом державного управління виступають формально визначені організаційні структури (область, місто, підприємство), а за функціональним критерієм – види діяльності (роздержавлення, інформатизація, приватизація та ін.). Відповідно до основних сфер суспільства об’єкти управлінської діяльності державної влади поділяються на такі видові групи: економічні, соціальні і духовні.

Ключові терміни та поняття

Менеджмент (за Оксфордським словником англ. мови) – це спосіб, манера спілкування з людьми; влада та мистецтво управління; уміння особливого роду і адміністративні навики; орган управління, адміністративна одиниця; інтеграційний процес, за допомогою якого професійно підготовлені спеціалісти формують організації і управляють ними шляхом постановки цілей і розробки способів їх досягнення.

Менеджмент – це сукупність процесів планування, організації, мотивації і контролю, спрямований на те, щоб сформувати і досягти цілі організації через інших людей.

Адміністративний менеджмент – сучасний стиль управління, що принципово відрізняється від бюрократичних форм і методів, побудований на засадах демократії з мінімізованим втручанням держави в усі сфери суспільного буття, за винятком надання відсутніх на ринку послуг

Адміністративний менеджмент є сучасним стилем державного управління, явищем універсальним і притаманним всім державам. Його розуміння в різних країнах є неоднаковим і значною мірою різниться між собою. 

Державне управління фактично означає управління справами суспільства з метою досягнення юридично визнаних цілей. Однією з ознак та особливістю державного управління є те, що воно здійснює виконавчо-розпорядчу діяльність з реалізації зазначених цілей в основному здійснюють державний апарат і органи місцевого самоврядування в межах делегованих повноважень

Об’єкти управлінської діяльності органів виконавчої влади – суспільні відносини, види діяльності й соціальні ролі, які безпосередньо пов’язані з відтворенням матеріальних і духовних продуктів та соціальних умов життєдіяльності людей 

Об’єктам управлінської діяльності органів державної влади притаманні такі властивості:

1) цілеспрямованість, яка формує основу для аналізу й класифікації об’єктів управління залежно від цілей, що ставляться, зіставлення таких цілей з реальними об’єктивними можливостями;

2) самоактивність, яка виражається у здатності до саморуху на основі внутрішніх (власних) спонукальних причин і реалізується шляхом перетворення навколишніх умов і взаємозв’язків, шляхом установлення з ними активної взаємодії, або через пристосування до ситуації;

3) здатність до самоуправління своєю життєдіяльністю, своїм розвитком;

4) адаптивність до умов і факторів природного й соціального буття;

5) залежність від об’єктивних умов і факторів суспільної життєдіяльності й відтворення їх у своєму функціонуванні й організації.

питання для самоконтроЛю

1. Розкрийте сутність понять менеджмент, public administrative (адміністративний менеджмент). Які відмінності державного управління і адміністративного менеджменту.

2. Назвіть напрями адміністративного менеджменту як навчальної дисципліни.

3. Охарактеризуйте основні теорії адміністративного управління.

4. Виокремте етапи, підходи у розвитку теорії та сучасні концепції адміністративного менеджменту.

5. Охарактеризуйте державне управління як системне суспільне явище.

6. Дайте визначення поняття управління. Схарактеризуйте управління з огляду на його багатогранність і системний характер природи здійснення.

7. Розкрийте державне управління як явище штучної природи, сферу інтелектуальної та практичної діяльності людей.

8. Означте аспекти соціальної сутності управління.

9. Схарактеризуйте адміністративне управління як сферу діяльності виконавчо-розпорядчого характеру.

10. Охарактеризуйте об’єкти управлінської діяльності виконавчої влади та підходи до їх класифікації.

11. Що таке принципи адміністративного управління? Розкрийте соціально-економічну сутність принципів управління.

12. Схарактеризуйте загальні та спеціальні принципи управління

Завдання для поглибленого самостійного вивченНЯ

1. Термін менеджмент утворився від англійського дієслова  to manage який в свою чергу означає:

а) Підпорядковуватися;

б) Керувати;

в) Управляти;

г) Організовувати.

2. Яке тлумачення не є відповідним терміну "менеджмент"?

а) Спосіб, манера спілкування з людьми;

б) Влада та мистецтво управління;

в) Особливого роду вміння та адміністративні навички;

г) Вміння виконувати вчасно доручену роботу.

3. Початковий етап процесу управління це:

а) Організація;

б) Планування;

в) Контроль;

г) Мотивація.

4. До загальних функцій організації за М. Месконом, М. Альбертом і Ф. Хедоурі НЕ відноситься:

а) Організація;

б) Мотивація;

в) Контроль;

г) Керівництво і лідерство.

5. З точки зору якого підходу будь-яка організація являє собою відкриту соціально-економічну систему яка діє в мінливому зовнішньому оточенні?

а) Процесного підходу;

б) Системного підходу;

в) Ситуаційного підходу;

г) Мотиваційного підходу.

6. Який зі сучасних підходів менеджменту розглядає управління як серію взаємопов’язаних дій (функцій управління)?

а) Ситуаційний підхід;

б) Процесний підхід;

в) Системний підхід;

г) Кількісний підхід.

7. Кого вважають засновником школи наукового управління?

а) Ф. Тейлора;

б) Л. Гілбрейта;

в) Г. Форда;

г) А. Файоля.

8. Яка школа менеджменту займається дослідженням проблем підвищення продуктивності праці робітників шляхом удосконалення операцій ручної праці?

а) Адміністративна школа;

б) Школа науки управління;

в) Школа наукового управління;

г) Школа людських стосунків.

9. Сучасний стиль управління, що принципово відрізняється від бюрократичних форм і методів, побудований на засадах демократії з мінімізованим втручанням держави в усі сфери суспільного буття, за винятком надання відсутніх на ринку послуг це-?

а) Адміністративний менеджмент;

б) Самоменеджмент;

в) Організаційний менеджмент;

г) Менеджмент управління.

10. Другий етап у розвитку теорії і практики управління отримав назву:?

а) Індустріальний період;

б) Стародавній період;

в) Систематизації;

г) Сучасний період.